WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Сучасне розуміння та установки демократії - Реферат

Сучасне розуміння та установки демократії - Реферат

демократичного правління. Суверенітет народу полягає в єдиній, загальній волі, що не може бути представлена. Народ як колективне співтовариство громадян може бути представлений тільки самим собою, а не обраними представниками. Його загальна воля виражається безпосередньо на зборах. Вона визначає закони і діяльність уряду, функції якого зводяться лише до виконання і чисто технічного обслуговування рішень народу.
Колективістська теорія демократії Руссо виходила з абстрактного розуміння загального блага, що розглядалося як досягнення найбільшого щастя. Тому відповідно до вчення Руссо виходило, що можна насильно ощасливити людей. При цьому однак не враховувалося, що в кожної людини мається своє уявлення про щастя і про те, як його можна домогтися. Спроби ж у реальному житті прийти до єдиного для всіх розуміння щастя, сформулювати єдину волю для її досягнення неминуче оберталися встановленням деспотичного правління, перейнятого "турботою" про загальне благо. Це ми вже "проходили".
Основні принципи колективної теорії демократії Руссо одержали надалі розвиток у соціалістичній (марксистсько-ленінській) концепції демократії. Ця концепція демократії розвивалася в контексті загального вчення про соціалізм і комунізм. Тому в порівнянні з теорією Руссо концепція соціалістичної демократії заперечувала приватну власність (Руссо був прихильником майнової рівності людей, але при збереженні дрібної приватної власності). Тому соціалістична концепція демократії носить цілком колективістський характер при відсутності всякої автономії особистості. При цьому теорія соціалістичної демократії передбачала сполучення принципів прямої і формально-представницької демократії (обрання депутатів як делегатів для передачі загальної волі через накази виборців, особлива роль керівного авангарду - комуністичної партії, покликаного акумулювати і передбачати волю народу).
Модель демократії Руссо в політичній практиці ніколи не була цілком реалізована. Спроби її здійснення неминуче приводили до придушення свободи особи, масового терору. Виявилося, що влада народу і навіть більшості не може бути реальною без гарантованої індивідуальної свободи й інших основних прав людини. Тому в сучасній політичній науці найбільше поширення одержали різні репрезентативні (представницькі) концепції демократії, що, незважаючи на їхні розходження, на противагу колективістським концепціям можна охарактеризувати як конкурентні.
Конкурентна модель демократії виходить з визнання розходження інтересів у суспільстві і боротьби цих інтересів, що відбувається у відкритому суперництві різних політичних сил. Ідеал конкурентної демократії - це вільне суперництво політичних сил. Концепції конкурентної моделі демократії передбачають наявність органів представницької влади, що мають право самостійно формувати волю народу, а в разі потреби діяти всупереч їй під свою відповідальність. Ці концепції виходять з розуміння демократії як компетентного і відповідального перед народом правління; основою вироблення загальної волі інститутами представницької демократії є принцип більшості. Однак при цьому не повинна правити "диктатура" більшості, що порушує демократичні правила гри і зачіпає невід'ємні права людини. Тому концепції репрезентативної демократії передбачають механізми захисту меншості від можливості встановлення тиранії більшості. Відносини між представниками народу і самим народом будуються на основі контролю (переважно електорального), довіри і визначаються конституцією. Репрезентативна модель демократії, таким чином, є по своїй суті не стільки владою народу, скільки владою для народу і за згодою народу.
У сучасній науці можна виділити кілька найбільш розповсюджених концепцій представницької моделі демократії. Основним критерієм їх розходжень є не тільки і не стільки питання про те, хто править, скільки питання про те, як безпосередньо здійснюється сама влада і керування державою?
Ліберальна концепція демократії ґрунтується на ліберальній ідеї суверенітету особистості, тобто пріоритету індивіда стосовно суспільства і держави. Відповідно до цієї концепції не народ у цілому, а окрема особистість є первинним джерелом влади. Звідси - визнання верховенства прав індивіда над законами держави. Права індивіда з метою захисту закріплюються в конституції, неухильне дотримання якої контролює незалежний суд. Основний зміст політичної демократії зводиться до того, щоб вона забезпечувала захист громадян як від сваволі влади, так і від беззаконних дій приватних осіб, а також надавала гарантії управління на загальну користь. Звідси - дещо утилітарний підхід до розуміння демократії, що з погляду ліберальної концепції в основному виконує інструментальні функції по захисту прав і свобод кожної конкретної особистості. Типове ліберальне визначення демократії дав сороковий президент США Р.Рейган: "Демократія - не стільки спосіб правління, скільки спосіб обмежити уряд, щоб він не заважав розвитку в людині головних цінностей, що дають родина і віра".
Концепція плюралістичної демократії виросла з ліберальної, успадкувавши від неї такі основні цінності, як індивідуальна свобода, права людини і т.п. Разом з тим концепція плюралістичної демократії відрізняється від ліберальної. Основна відмінність полягає в тому, що, відповідно до плюралістичної концепції, не особистість і тим більше не народ є центральними елементами демократичної політичної системи, а соціальна група, що являє собою головний суб'єкт політики. Індивід без групи - безжиттєва абстракція. Саме в групі, а також у між-групових відносинах формується особистість, визначаються її інтереси, ціннісні орієнтації і мотиви політичної діяльності. За допомогою групи індивід одержує можливість вираження і захисту своїх інтересів. Народ з позиції плюралістичної концепції демократії також не може виступати основним суб'єктом політики, оскільки являє собою складне, внутрішньо суперечливе утворення, що складається з різноманітних груп, які суперничають за владу.
Теоретики плюралістичної демократії вважають, що справді демократичне суспільство по своїй суті є плюралістичним, що складається із сукупності незліченних малих груп, кожна з який переслідує свої власні цілі й інтереси. У сфері політики ці групи організовані в політичні партії і рухи, групи тиску, підприємницькі асоціації, профспілки і т.п. Призначення демократії полягає в наданні всім громадянам можливості відкрито виражати свої інтереси і тим самим впливати на хід прийняття рішень. Уряд виступає як посередник ускладних процесах взаємодії інтересів соціальних груп, що суперничають. При цьому влада розпилена між різними центрами конкуруючих сторін, а загальна воля формується як результат відкритої конфліктуючої взаємодії різних груп-суперників, що виробляють найбільш прийнятні для всіх рішення на основі принципів компромісу і загальної згоди. Таким чином, з позиції плюралістичної концепції демократія покликана захищати права й інтереси меншості, а також не допускати концентрації влади в руках найбільш могутніх груп. Помітимо однак, що в реальній політичній практиці домогтися реалізації останньої мети в сучасних демократичних співтовариствах вдається поки далеко не повною мірою.
Концепція елітарної демократії базується на ідеї
Loading...

 
 

Цікаве