WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Сучасне розуміння та установки демократії - Реферат

Сучасне розуміння та установки демократії - Реферат

можна виділити і її вторинні елементи, які безпосередньо внаслідок своєї взаємодії утворюють окремі підсистеми демократії. В якості таких елементів виступають, наприклад, різноманітні демократичні інститути та установи (партійні, державні, суспільні); на рівні зміту демократії - її принципи (гласність, виборність, колективність керівництва, відповідальність та ін.). Також до загальної системи демократії можна віднести взаємодію суб єктів демократії, їх суспільно-політичну активність і фактичні відносини в сфері реалізації своїх прав та свобод.
Для повноцінного дослідження системи демократії необхідно також встановити всі зв язки, які виникають між первинними та вторинними елесментами, рівень структурної та функціональної цілісності даної системи, проміжні та кінцеві цілі її існування.
Саме системне дослідження демократії дозволяє проникнути в суть даного явища, краще зрозуміти механізм його функціанування та способи його прояву.
2. Функції демократії та гарантії забезпечення її реального характеру.
Демократія покликана виконувати в суспільстві певні функції - основні напрямки її впливу на суспільні відносини, метою яких є підвищення соціально-політичної активності громадян в управлінні суспільством і державою.
Оскільки демократія - не статичний, а динамічний стан суспільства, її функції в різні історичні періоди змінювалися, збагачувалися, поглиблювалися.
Функції демократії можна поділити на дві групи:
o що розкривають зв'язок із суспільними відносинами;
o що виражають внутрішні функції діяльності держави.
До числа найзагальніших функцій демократії можна віднести такі.
1. Організаційно-політичну - організація політичної влади на демократичних засадах. Вона містить у собі підфункцію самоорганізації народу (самоврядування) як джерела державної влади і виражається у наявності організаційних зв'язків між суб'єктами демократії: органами держави, державними організаціями, громадськими об'єднаннями, трудовими колективами.
2. Регулятивно-компромісну - забезпечення плюралізму діяльності суб'єктів демократії в цивілізованих рамках співробітництва і компромісу, концентрації і консолідації різних політичних сил навколо інтересів громадянського суспільства і держави. Правовим засобом забезпечення даної функції є урегульованість правових статусів суб'єктів демократії.
3. Суспільно-стимулюючу - забезпечення оптимального служіння держави суспільству, стимулювання, урахування і використання громадської думки і активності громадян (консультативних референдумів, наказів, листів, заяв тощо) при розробці та прийнятті державних рішень.
4. Установчу - формування органів державної влади і органів місцевого самоврядування демократичним шляхом (конкурс, вибори).
5. Контрольну - забезпечення діяльності органів держави в межах їх компетенції відповідно до вимог нормативно-правових актів; підконтрольність і підзвітність усіх ланок державного апарату (наприклад, контроль представницьких органів за виконавчими органами, звіт останніх перед першими).
6. Охоронну - забезпечення державними органами безпеки честі і гідності кожної людини, охорони і захисту прав і свобод особи, меншості, форм власності, запобігання правопорушенням і припинення їх.
Крім перелічених функцій існують і інші можливі шляхи і форми прояву соціальної ролі і значення демократії, основні напрямки її впливу на державне та суспільне життя. Однак їх реалізація можлива лише в разі реального гарантованого втілення в життя. Основним питанням при цьому є питання про фактори, що обумовлюють реальний характер демократії, тобто про гарантії. Гарантії можна умовно поділити на два види: об єктивні обставини, обумовлені реально існуючими життєвими обставинами, і суб єктивні, що залежать від волі та бажання пересічних громадян чи посадових осіб.
Суб єктивним гарантіям частіше приділяють недостатньо уваги. Однак саме відношення людей, які наділені владою впливає на втілення демократичних установок в життя. Суть суб єктивних гарантій перш за все полягає в тому, щоб накласти на державних та суспільних діячів правові та моральні обов язки своїми діями втілювати в життя, зберігати та охороняти існуючі в державі демократичні принципи, ідеї і традиції.
Серед об єктивних гарантій реалізації демократії можна виділити наступні: матеріальні, соціальні, юридичні, політичні, ідеологічні та ін.
Перш за все треба звернути увагу на матеріальні та юридичні гарантії, які є визначальними. Під економічними гарантіями розуміють економічні умови життя суспільства і окремих соціальних груп. Саме економічний фактор дає відповідь на запитання, чи дозволяє наявний рівень життя суспільства брати участь в управлінні державними справими, чи достатньо в держави фінансових можливостей для забезпечення нормального функціанування демократичних політичних інститутів. І головне, що система демократії існує лише в тих суспільних і політичних системах, де немає глибокого та об єктивно не подоланого матеріального розриву між різними прошарками суспільства.
Юридичні гарантії являють собою сукупність юридичних засобів і умов, що забезпечують реалізацію формально закріплених демократичних принципів, ідей, прав і свобод громадян. З одного боку не слід перебільшувати їх роль та значення, тим самим висуваючи їх на перше місце серед гарантій. Тим не менш їх не можна розглядати як щось вторинне. Юридичні гарантії досить різноманітні, і вони містяться як в конституційних актах, так і в підзаконних актах.
3. Основні сучасні теорії демократії та їх установки
Існуючі відмінності в інтерпретації демократії і механізмах її реалізації наочно ілюструють різноманітні теорії демократії. Тому для більш глибокого осмислення сутності й особливостей сучасної демократії розглянемо її теоретичні моделі і концепції, найбільш розповсюджені в сучасній правовій науці. Аналіз теорій демократії припускає визначення критеріїв їхнього розходження і порівняння. Якщо виходити з традиційного розуміння демократії, то її основним критерієм буде питання "Хто править". Відповідно до цього критерію всі існуючі концепції демократії можна розділити на дві теоретичні моделі: колективістські (ідентитарні) і представницькі (репрезентативні).
Теорію колективістської демократії і її основних принципів найбільш послідовно розробив Ж.Ж.Руссо. Як уже відзначалося, Руссо визнавав у якості справжньої тільки безпосередню (пряму) демократію. Його теорія виходить з ідеї суверенітету народу. Під народом розуміється добровільне об'єднання людей у "єдине ціле". Народний суверенітет, відповідно до вчення Руссо, - це здійснення загальної волі. Загальна воля не є "лише сума виявлень воль приватних осіб", що відображає приватні інтереси громадян (воля усіх).Суверенітет народу припускає, що приватні інтереси повинні поступитися місцем інтересам усього суспільства (загальна воля). Звідси Руссо робить найважливіший висновок про невідчужуваність суверенітету. "Я стверджую, - пише Руссо, - що суверенітет, що є тільки здійсненням загальної волі, не може ніколи відчужуватися і що суверен, що є ніщо інше як колективна істота, може бути представлений тільки самим собою" . Принцип невідчуженості суверенітету приводить Руссо до заперечення представницької форми
Loading...

 
 

Цікаве