WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Форми (джерела) права - Курсова робота

Форми (джерела) права - Курсова робота

правилах. Для застосуванні в житті така норма потребує конкретизації більш детальними правилами. Деталізація і конкретизація норм закону може виражатися як шляхом встановлення окремих норм, так і прийняттям нових нормативних актів та ухваленням системи таких актів.
Але, на жаль, підзаконна нормотворчість нерідко дає приклади суперечливої "конкретизації" конституційних та інших законодавчих положень. У підзаконних актах часом трапляються прямі порушення положень закону, його "обминають". Така "конкретизація" не тільки не гарантує реалізацію правових норм, а йнавпаки - у багатьох випадках перекручує їх соціально-юридичний зміст, призводить до падіння престижу права і законності, завдає шкоди правовому вихованню людей. Оскільки подібні випадки трапляються досить часто, а шкода чи збитки від них зростають, дуже важливо з'ясувати причини таких порушень законів, деформації правосвідомості їх авторів, вивчити механізми забезпечення законності підзаконних актів, ефективності конституційного контролю.
Розглядаючи формулу "на виконання закону", ми повертаємося до того, що підзаконні нормативно-правові акти є невід'ємною частиною системи джерел права України, несуть в собі її риси і особливості. Схематично це можна зобразити наступним чином. Центр системи - Конституція. Від цього центру радіально розташовані акти, що розвивають її положення. Як правило, в таких актах відображена конституційна норма, а потім її розвивають і конкретизують. Більшість актів на цьому першому рівні мають форму законів. За цими актами, що розвивають положення конституції, тими ж радіальними векторами, але далі від центру, розташовуються акти , що можна назвати актами конкретизації та деталізації. У них містяться норми, що випливають із актів, котрі розвивали її положення. Вони конкретизують і деталізують положення законів. На цьому другому рівні більшість актів є підзаконними.
Звичайно, подібні схеми багато в чому умовні. Не завжди й не в усіх галузях права, й не в усіх групах суспільних відносин навіть у рамках однієї, окремо взятої галузі дотримується такий ланцюжок нормативних актів. Але якщо розкласти їх по-порядку, відповідно до ступеня деталізації конституційних положень, ми дістанемо найчіткіше уявлення про місце підзаконних нормативних актів у системі джерел права України, наочну демонстрацію формули "на виконання закону".
Тобто формула "на виконання закону" означає: "у розвиток положень закону", "з метою організації виконання закону". Кваліфікувати її лише як прийняття підзаконних актів на підставі прямого припису закону було б не зовсім точно. Прийняття вказаних нормативних актів може бути безпосередньо передбачене законом; у законі може бути побічна вказівка на необхідність прийняття підзаконного нормативного акта уповноваженим суб'єктом чи суб'єктами.
Що ж до формули "прийнятий у межах повноважень, що надані йому законодавством", то її, як видається, охоплює загальна формула "на підставі та на виконання закону". Законом здебільшого передбачено не лише форму втілення правових приписів різних суб'єктів підзаконної правотворчості, а й компетенцію, тобто повноваження цих суб'єктів, що ведуть нормотворчу діяльність лише на підставі закону і лише на виконання вказаних законом положень. Прийняття суб'єктами правотворчості нормативних актів з певного кола питань є обов'язковою передумовою їх законності, а не підзаконності [12, с.4-6].
РОЗДІЛ ІІІ
3.1. Загальнотеоретичний аналіз поняття меж та сфер дії.
Формування сучасної правової системи - складний, тривалий, багатофункціональний процес, а тому вимагає належного аналізу. Одним із важливих питань, що цього аналізу потребують, є питання про межі та сфери дії нормативно-правових актів.
Під дією нормативно-правового акта у юридичній літературі розуміють породження тих юридичних наслідків, які він передбачає. На їхню думку, таку дію визначають три параметри: час, простір і коло суб'єктів [21, с.338]. Інші автори трактують дію нормативно-правових актів як регулювання суспільних відносин у деяких межах, окреслених часом, простором і колом осіб [9, с.157].
Дія нормативно-правових актів (як актів правотворчого органу держави) виражає динаміку, рух, і є процесом поширення встановлених правил поведінки на ті сфери, відносини, на які держава вважала і вважає за потрібне впливати . І цей вплив э реальним, тобто таким, що сприяє перенесенню відповідної моделі поведінки, закріпленої в юридичній нормі, на поведінку конкретного суб'єкта в конкретній ситуації.
Загалом дія нормативно-правових актів полягає у здійсненні регулятивного впливу нормативних приписів на поведінку суб'єктів.
Сферами дії нормативно-правових актів більшість авторів вважає час, простір і коло суб'єктів. Є й інші міркування, наприклад, В.Н.Карташов, окрім зазначених, важливе значення відводить сфері предметної дії нормативно-правових актів. Кожен нормативно-правовий акт має свій предмет, тобто визначені однорідні суспільні відносини, на які спрямована дія нормативних приписів, закріплених у цьому акті [8, с.47].
Кожна сфера має свої межі дії, зумовлені як самим джерелом дії, так і зовнішніми явищами. Як зазначено в літературі, межа може виникати тоді, коли з тих чи інших причин вплив того чи іншого суб'єкта уже не може поширюватися на те чи інше явище [3, с.39].
Одним із значень слова "межа" є: "лінія поділу якої-небудь території, границі поділу, розрізнення яких-небудь явищ, предметів" [14, с.467], тобто призначення меж - виокремлювати, визначати, окреслювати простір дії поняття, явища, об'єкта. У зв'язку з цим поняття "межа" пов'язане з поняттям "сфера", яке визначають як район дії, межа поширення чого-небудь [14, с.601]. Отже, за допомогою меж окреслюється певна сфера дії.
На встановлення меж та сфер дії нормативно-правових актів впливає те, що нормативно-правові акти є не тільки джерелом права, а й одним із засобів правового регулювання.
Під правовим регулюванням, як правило, розуміють упорядкування суспільних відносин, які становлять предмет його регулювання. До нього входять вольові відносини, які піддаються зовнішньому (зокрема державному) контролю. Сферою правового регулювання є той соціальний простір, на який поширюється або може поширюватися правове регулювання. Межами є ті соціальні явища, які окреслюють простір, у якому відбувається правове регулювання. Існують об'єктивні та суб'єктивні межі правового регулювання. Об'єктивні межі зумовлені своєю здатністю бути врегульованими правом, а суб'єктивні - визначають правотворчі органи. Сфера правового регулювання ширша, вона охоплює дію нормативно-правових актів і функціонування деяких інших засобів правового регулювання. Якщо поділити сферу правового регулювання за таким критерієм, як "рівень регулювання" (П.М.Рабінович, В.В.Лазарєв, В.А.Акімов), то вона складатиметься із сфер можливого (потенційного) регулювання, необхідного регулювання, законодавчого (легального)
Loading...

 
 

Цікаве