WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Київська Русь та її місце в історичній долі українського народу - Реферат

Київська Русь та її місце в історичній долі українського народу - Реферат

літопис, або "Повість временних літ", яка в її першій редакції була складена в Києво-Печерському монастирі у 1113 р. ченцем Нестором (1056- 1114) і в якій виклад доводився до 1110 р.
Крім оригінальної, на Русі розповсюджувалася і перекладна (переважно з грецької мови) література, особливо візантійська: канонічні богослужебні книги ("Євангеліє", "Псалтир"), "Житія святих", проповіді, повчання, історичні хроніки (Іоанна Малали, Георгія Амартоли та ін.), романи й повісті ("Александрія"- роман про діяльність Александра Македонського та ін.) .
АРХІТЕКТУРА І МИСТЕЦТВО.
Зусиллями і працею народних мас високого розвитку і досконалості в часи Давньоруської держави досягли архітектура І різні галузі мистецтва. В той час у Русі будували красиві дерев'яні й кам'яні будівлі. З прийняттям християнства широкого розмаху набула кам'яна церковна, цивільна і фортифікаційна архітектура. Розвивається живопис: фрески - малюнки водяними, мінеральними фарбами по сирій вапняній штукатурці; мозаїка - викладання зображення з шматочків різнокольорового скла або смальти, що являла собою сплав свинцю і скла, ці шматочки прикріплювали до стіни спеціальним розчином (вапняний цемент); малювання ікон. Одночасно з цим набули поширення книжкові мініатюри- заставки та заглавні літери рукописних книг. Високохудожні мініатюри знаходимо в найдавніших руських книгах, що дійшли до нас,- "Євангелії", переписаному в 1056-1057 рр. у Києві дияконом Григорієм для новгородського посадника Остромира ("Остромирове євангеліє"), та Ізборнику київського князя Святослава Ярославовича, що датується 1073 р.
До найдавніших пам'яток кам'яної архітектури належить Десятинна церква у Києві. Побудована вона за князя Володимира Святославича у 989-996 рр. Свою назву церква дістала від того, що будувалася І утримувалася вона за рахунок десятої частини прибутків Володимира, виділеної ним на утримання руської єпископи. Церква мала площу 1542,5 кв. м і була прикрашена фресками, мозаїкою, різьбленими мармуровими і шиферними архітектурними деталями. Зруйнована Десятинна церква в 1240 р. під час взяття Києва монголо-татарами. Навколо Десятинної церкви розташовувались князівські палаци. Дитинець за Володимира обнесли лінією укріплень.
У 1036р. було збудовано Спасо-Преображенський собор у Чернігові, що відбудований і реставрований після Великої Вітчизняної війни 194І - 1945 рр.
За Ярослава Мудрого у Києві збудовано Софійський собор (закладений у Ї037 р.) І неподалік від нього - церкви Ірини та Георгія, а також князівські палаци; 1051 р. засновано Києво-Печерський монастир. За Ярослава верхня частина Києва була обнесена високим валом з трьома брамами, головна з них дістала назву Золотих воріт.
Крім Софійського собору в Києві, такі ж собори, тільки менші за розміром, були побудовані в Полоцьку (1044- 1066) і в Новгороді (1045-Ґ052).
Пізніше, в 1108-1І13 рр., у Києві князь Святополк (Михайло) Ізяславич побудував церкву, що дістала назву Золотоверхого Михайлівського собору (її куполи були позолочені).
Одночасно з церковними зводилися й світські будівлі - розкішні дерев'яні і кам'яні хороми, палати, "золотоверхі тереми", де жили князі і бояри. Водночас прості люди жили в дерев'яних напівхатах-напівземлянках. Останні археологічні знахідки (Київ, Поділ) показали, що поряд з напівземлянками будувалися великі (1-3-поверхові) зрубні будинки.
Багато високохудожніх предметів із золота і срібла знаходять археологи - намисто, діадеми, персні, сережки-колти, браслети, буси та ін., які свідчать про високий рівень розвитку прикладного мистецтва, про здібності й майстерність староруських майстрів.
Любили східні слов'яни музику, пісні, танці, які розвивалися на народній основі.
ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСЇ.
МІСЦЕ Й РОЛЬ КИЇВСЬКОЇ РУСІ В ІСТОРІЇ СХІДНОСЛОВ'ЯНСЬКИХ НАРОДІВ.
Київська Русь була могутньою державою середньовічної Європи, яка відіграла велику роль як в історії східнослов'янських народів, так і в світовій історії.
Утворення великої Давньоруської держави сприяло більш швидкому економічному, політичному й культурному розвиткові східних слов'ян І, в той же час, дало їм можливість відстояти свої землі від нападів багатьох ворогів- на сході й півдні - степових кочівників-печенігів, половців та ін., на півночі - від норманнів, на заході - від польських і угорських королів та феодалів, на півдні - від зазіхань імператорів Візантії.
Говорячи про величезне значення Київської держави в історії східних слов'ян, слід зупинитися й на їх ролі в утворенні й розвиткові цієї держави. Як відомо, на основі літописного переказу про закликання північними слов'янами трьох варязьких князів - Рюрика, Синеуса і Трувора, які й заснували князівську династію на Русі, німецькі вчені Г. С. Байер, Г. Ф, Мішкр і А. Л. Шлецер, що У XVIII ст. працювали в Академії наук у Петербурзі, висунули так звану норманнську теорію, за якою Давньоруську державу утворили варяги - норманни, вихідці з Скандинавії. Початок антинорманізму поклав М. В, Ломоносов. Зусиллями багатьох істориків і археологів доведено неспроможність норманської теорії. Обгрунтовано, що Давньоруська держава виникла внаслідок тривалого внутрішнього соціально-економічного і політичного розвитку східнослов'янського суспільства, в якому ще задовго до літописного "прикликання варягів" були зародки державності у вигляді політичних об'єднань племен (напр., об'єднання волинян у VI ст.). Отже, творцями Київської держави були самі східні слов'яни, хоча й не виключено, що місцева східнослов'янська знать могла укласти договір з яким-небудь одним (або кількома) ватажком варягів, який і став Новгородським князем і поклав початок правлячій князівській династії на Русі.
Постає питання: яке місце займає Київська Русь в історії східнослов'янських народів?
Як уже говорилося, в російській історичній науці, особливо в другій половині XIX ст., утвердився погляд на Київську Русь як на державу російського народу, оскільки існування українського й білоруського народів як окремих, самостійних народів не визнавалося.
Українські вчені, передусім М. С. Грушевський, висловили інші погляди. У перших томах "Історії України-Руси" і в спеціальній статті "Звичайна схема "русскої" Історії й справа раціонального укладу історії східного слов'янства" (Статьи по славяноведению. Вьіп. 1. Сиб., 1904. С. 298-304; Вивід прав України. Львів, 1991) Грушевський визнав звичайну, загальноприйняту в ті часи схему "русскої" історії нераціональною. Він вважав, що "Київська держава, право, культура були утвором одної народності, українсько-руської; Володимиро-Московська -другої, великоруської... Київський період перейшов не у вол оди-миро-московський, а в
Loading...

 
 

Цікаве