WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Розвиток суспільно-політичного ладу Русі на початковому етапі феодальної роздробленості (30-ті роки XII — 30-ті роки XIII ст.) - Реферат

Розвиток суспільно-політичного ладу Русі на початковому етапі феодальної роздробленості (30-ті роки XII — 30-ті роки XIII ст.) - Реферат

селянства. Свідчення тому - норми Поширеної редакції Руської Правди, насамперед "Устав про закупи", який, за думкою дослідників, яскраво характеризує один з поширених засобів встановлення феодальної залежності вільного сільського населення Стародавньої Русі від феодала-землевласника. Аналіз норм даного акта дозволяє зробити висновок, що ця правова пам'ятка Стародавньої Русі була переважно "боярським законодавством".
Точно судити про становище інших груп світських феодалів в XII-XIII ст. на основі існуючих з цього питання писемних джерел неможливо, хоча сам факт існування таких груп у багатьох дослідників не викликає сумніву. Початок створення умовного служилого володіння землею виявлено вже в XII ст. Є всі підстави вважати, що помісна система на Русі все ж існувала. На матеріалах Галицької землі М.Ф. Котляр обгрунтував існування станового землеволодіння в XIII ст. та прошарку "тримувачей" земель, які відбували за наділи військову службу .
Великим феодалом була церква. В XII ст. продовжувало зростати її землеволодіння (кафедральні та монастирські вотчини). Джерелом зростання цього землеволодіння були перш за все князівські дарування. Так, з уставної грамоти князя Ростислава Мстис-лавича Смоленській єпархії 1136 p. випливає, що князь дарував церкві два села . В 1158 p. донька Ярослава Ізяславича подарувала Печорському монастирю п'ять сіл з челяддю . Подібні дарування землі ставали одним з головних джерел збагачення церкви. Іншим таким джерелом в XII-XIII ст. була раніш встановлена десятина. Збагачувалась церква також за рахунок церковного суду, у віданні якого знаходилося широке коло справ, визначених церковними уставами князів Володимира та Ярослава. Монастирі збагачувались і внаслідок того, що монастирські землі не подрібнювалися при одержанні спадщини, як землі князівські або боярські, а також за рахунок здійснення торгівлі та лихварства .
В умовах XII - першої половини XIII ст. пануючий клас феодалів являв собою складну ієрархічну структуру, яку очолювали представники князівського роду. Нижче на цій драбині знаходилися бояри-землевласники. Дана система, за думкою дослідників, заснована на розчленованій формі феодального землеволодіння, являла собою також визначену систему державно-правових відносин . Ця ієрархічна система усередині пануючого класу була саме тією організацією, яка забезпечувала відтворення та збагачення феодалів Стародавньої Русі, сприяла експлуатації все більш широких верств феодально залежного населення. Основну масу вільного населення і в період феодальної роздробленості складали ще селяни-общинники. Разом з цим розвиток феодальних відносин супроводжувався подальшим наступом феодалів на права селян-общинників. Одним з головних засобів закабалення вільних селян, як і раніше, було пряме насилля над ними, здійснюване феодалами. Все більшого поширення набувала й така форма перетворення вільних селян в феодально залежних, як закладництво. Селяни "закладались" за яким-небудь "сильним" (тобто знатним та багатим) феодалом з метою отримання заступництва, а за це деякою мірою втрачали свою волю. Необхідність закладництва селян, які в силу тих чи інших обставин були позбавлені захисту з боку общини, диктувалася безперервним розбоєм феодалів. Разом з тим не тільки окремі селяни, а й цілі общини були змушені, "чтобы спастись от сильных людей насильства", ставати "под зашиту" найсильніших з них, погоджуючись при цьому виконувати чисельні феодальні повинності. Тоді феодал припиняв неорганізоване грабування та захищав общину від інших феодалів, вимагаючи та отримуючи за це феодальну ренту. Таким чином, закладництво було наслідком позаекономічного тиску феодалів на селян.
Все більшу роль відіграє закабаления селян за допомогою економічних важелей. Збільшується кількість залежних селян, як закупи та рядовичі. В XII-XIII ст. широко застосовуються норми Руської Правди, що регулюють відносини закупництва.
Основною формою експлуатації феодалами залежного населення Стародавньої Русі періоду феодальної роздробленості була продуктова рента. Мало місце й відпрацьовування залежних селян в господарстві феодалів. Важким тягарем як для феодально залежних, так і для ще вільних селян був їх обов'язок утримувати князівську дружину, брати участь в ремонті та будівництві шляхів і мостів, виконувати інші повинності.
В період феодальної роздробленості не втратило свого значення застосування в господарстві феодалів праці холопів. Їх примушували працювати в будинку господаря, займатися вотчинним ремеслом, а також обробляти орні землі, що належали боярам. Розвиток феодальних відносин вів до невпинного зростання числа і таких холопів, яких феодали-землевласники наділяли землею, примушуючи їх цю землю обробляти. Тим самим створювалися умови для скорочення цієї категорії майже безправного населення Русі та еволюції в бік феодально залежного населення. Зафіксовані в статтях 56, 64, 110 Пр. Пр. джерела холопства існували і в роки феодальної роздробленості.
Суспільно-економічний і політичний розвиток Русі в XII- XIII ст. характеризується швидко зростаючою роллю міст. За літописними даними, напередодні навали полчищ Батия на Русь, тут налічувалося до 300 великих та малих міст. Тільки в Галицько-Волинській землі їх було більше 80 . В основі господарчої діяльності міст було: ремесло, промисли, торгівля та певною мірою сільськогосподарське виробництво.
В розглядуваний час посилилась неоднорідність соціального складу міст. В них проживали представники усіх верств феодального суспільства. Міське управління, суд, керівництво міським ополченням зосереджувалися в руках міської феодальної знаті, яка нещадно експлуатувала ремісників, а також дрібних торговців, часто виділяючи і своїх боярських садиб в їхнє користування подвір'я та земельні ділянки і збираючи за це феодальну ренту. Наступну за феодалами сходинку в становій драбині городян займала торгово-ремісна верхівка міст.
Основна маса міського населення була представлена "чорними" "меньшими" людьми. Ними були дрібні торговці і ремісники, чисельні підмайстри, "убогі" люди, які не мали певних занять. До складу міського населення входила й челядь - обслуга боярських дворів.
Форми експлуатації нижчих верств міського населення ставали все більш різноманітними. Вводилися нові податки, встановлювалисячисленні повинності, посилювався гніт лихварів. Зміни в економічному становищі різних категорій городян призвели до нідмінностей і в їх правовому становищі.
Посилення в XII-XIII ст. наступу феодалів на права селян та міських низів призводило до подальшого зубожіння трудящих мас та поглиблення їх залежності від представників пануючого класу. В силу цього загострювалися антагоністичні протиріччя в давньоруському суспільстві, що виливалося в повстання феодально залежного населення проти гніту князів та бояр. Антифеодальний характер соціальних рухів в XII-XIII ст., всупереч складності класової належності їх учасників, не викликає сумніву. Так, антифеодальними були повстання в 1157 p. у Києві, народний рух 1159 р. в Галицькій землі. Відомі антифеодальні народні рухи в Переяславській та Чернігівській землях, інших князівствах Русі. Класову боротьбу в XII - на початку XIII ст. на Русі дослідники характеризують як надто напружену.
Державний лад. Обумовлені поступовим розвитком виробничих сил зміни соціальної структури та загострення класової боротьби посилили вплив економічного базису на політичну надбудову і викликали в ній настільки значні перетворення, що деякі дослідники навіть вважають, що з'явилася її нова форма . В період феодальної роздробленості Русь за формою устрою являла собою комплекс напівсамостійних державних утворень. На думку деяких учених, Давньоруська держава цього
Loading...

 
 

Цікаве