WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Проблема розуміння права – історія і сучасність - Реферат

Проблема розуміння права – історія і сучасність - Реферат

природного права.
Позитивне значення природно-правової теорії в наступному: по-перше, вона стверджує ідею природних, невід'ємних прав людини; по-друге, завдяки цій теорії почали розрізняти право і закон, природне і позитивне право; по-третє, вона концептуально поєднує право і мораль.
Два види права визнають і представники психологічної теорії права, основоположником якої був російський правознавець Л.І.Петражицький.
Право трактується головним чином як психологічна діяльність людини, її правові, "імперативно-атрибутивні" емоції, почуття оцінки, переживання. Право розглядається не як суспільне явище, пов'язане з державою, а як дещо інтуїтивне, як явище, що існує в сфері емоцій, індивідуальних психічних переживань людини.
Найбільш поширена у нашій країні нормативістська концепція праворозуміння (або позитивістська). Право - це система загальнообов'язкових, формально-визначених норм, які виражають і покликані забезпечувати свободу поведінки в її єдності з відповідальністю і відповідно до цього виступають в якості державно-владного критерію правомірної і неправомірної поведінки. Таке визначення права дає С.С.Алексєєв.
Прибічники нормативістського підходу розглядають право як сукупність норм, що містять правила "належної поведінки". Цей підхід полягає у тому, що норми права відрізняють від інших соціальних норм (звичаїв, традицій, моральних, політичних, релігійних норм) за певними ознаками. Щоб розкрити поняття права, як і інші поняття, потрібно відрізнити їх від інших аналогічних соціальних явищ. З позицій нормативного підходу такими явищами є іншісоціальні норми.
Я не роздивлялася чим відрізняються правові норми від соціальних, бо це було опрацьовано в лекціях і на семінарах.
Позитивне значення нормативізму заключається в тому, що: такий підхід, по-перше, дозволяє створювати і вдосконалювати систему законодавства; по-друге, забезпечує певний режим законності, однорідне застосування норм права; по-третє, забезпечує формальну визначеність права, що дозволяє чітко окреслити права і обов'язки суб'єктів, фіксувати міри і засоби державного примусу.
Але при всіх своїх позитивних моментах, нормативний підхід до розуміння права все ж односторонній. Право при такому підході береться як дане, як зовнішня по відношенню до індивіда система правил, покликаних керувати його поведінкою, ігноруються природні і моральні начала в праві (за винятком "широкого" розуміння), абсолютизується державний вплив на правову систему. Але разом з тим розумінням права повинні охоплюватись і закономірності правоутворення, і місце правової надбудови у всій суспільній системі, і право в дії - поєднання нормативів з реальною людською діяльністю.
На відміну від позитивістів історична школа (Г.Гуго, К.Ф.Савіньї, Г.Пухта) розуміє право як продукт народного духу, свідомості народу, який живе і проявляється у взаємовідносинах його представників. Право, як і мова, представляє собою невід'ємний компонент народу чи нації і розвивається за аналогічними законами.
Основою для підходу до розуміння права, який умовно можна назвати "генетичним", послужила марксистська формула про те, що класова воля, яка формує право, визначається матеріальними умовами життя цього класу.
Генетичний підхід до розуміння права розвивався у двох напрямках. Прибічники одного з них вбачають правові явища вже в об'єктивних передумовах права. Так, на думку Е.А.Лукашової, "соціальна обумовленість права - це не тільки детермінованість його змісту досягнутим рівнем суспільного розвитку, але і те, що певні суспільні відносини запрограмовані саме як правові".
Соціологічна концепція права. Право, яке розглядається не як застигла сукупність норм, а як діяльність фізичних і юридичних осіб - громадян, державних і суспільних організацій, які дотримуються, застосовують і виконують правові приписи, є предметом соціологічного вивчення, яке набуло широкого поширення в останні десятиліття. На цій основі виникло і праворозуміння, орієнтоване на право в дії, тобто прагнення пізнати право в дії.
Принципово іншу трактовку права, його сутності дають основоположники марксизму. Розглядаючи суспільство як органічно цілісне утворення, що діє і розвивається за об'єктивними, незалежними від волі людей законами, К.Маркс і Ф.Енгельс досить чітко і послідовно розрізняли право і закон.
Право вони розуміли як міру свободи членів суспільства. Кожний клас в силу його особливого становища в системі економічних відносин суспільства має свою міру свободи, своє право.
Багатоманіття трактувань сутності і природи права в юридичній літературі нерідко розглядається як досить позитивне явище, що свідчить про досить високий рівень розвитку правової науки, і, насамперед, теорії права та обумовлюється такими причинами:
складністю права, багатоманіттям його проявів у суспільстві;
впливом на процеси пізнання сутності права правової ідеології і класової боротьби;
різними вихідними філософськими і методологічними основами;
Право, а точніше правове регулювання представляє собою досить складний і багатоманітний соціальний інститут, що діє в економічній, політичній, освітній і інших основних сферах суспільства. Одночасно правові явища і процеси присутні і у взаємовідносинах людей, їх правосвідомості, конкретних діях і вчинках. Складною і суперечливою постає зв'язок права з іншими соціальними нормами.
Loading...

 
 

Цікаве