WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Проблема розуміння права – історія і сучасність - Реферат

Проблема розуміння права – історія і сучасність - Реферат


Реферат з теорії держави і права
Проблема розуміння права - історія і сучасність
Проблемі розуміння права завжди приділялось багато уваги. Спроби дати змістовну відповідь на питання "що таке право?" прослідковуються з глибокої давнини і не припиняються і досі.
Правові вчення, як спеціальня галузь, з'явились лише в ході досить тривалого існування ранньокласових суспільств і держав. В теоретико-пізнавальному плані генезис правових вчень відбувався в руслі поступової раціоналізації початкових міфічних уявлень.
Однією з найбільш ранніх відповідей на питання "що таке право?" була: "право - це веління, заповіді божества, які вказують людям, як вони повинні жити, щоб виконати волю божества, що вони повинні робити і чого повинні уникати". (це були: 10 заповідей, вручених Моісею самим Богом. В таких древніх правових кодексах інших народів, як "Закони вавілонського царя Хаммурапі" чи "Закони Ману" Право розумілось як нелюдське явище Критика цієї відповіді з боку вчених така: земні справи і явища потрібно пояснювати земними ж справами, а не втручати сюди божу волю і робити її відповідальною за багато земних підлостей. З середини І тисячоліття до н.е. розуміння права змінюється. Право починає тлумачитись як офіційний закон держави, тобто як веління і обов'язкові правила, які видаються чи визнаються державою. Нове у цьому розумінні те, що право вводиться у поняття держави. З'являється два права: право як веління Бога і як веління держави.
Напротязі всієї історії поняття права розвивалося. Розвиток права відбувався в напрямку поступової раціоналізації міфічних уявлень. Спочатку воно розумілось як заповіді, веління Бога. Пізніше під правом почали розуміти також закони, встановлені державою. Але майже завжди головним змістом права вважали свободу і справедливість.
За браком часу не можливо роздивитися розуміння права кожного з вчених окремо, як це представлено в рефераті, та неможливо не відмітити:
Власну правову концепцію українського правознавця С.С.Дністрянського. Він намагався відійти від традиційного на той час позитивізму, наголошуючи на соціальному характері норм та природних засад права. Свою правову концепцію він визначив як "теорію суспільних зв'язків на основі генетично-історичної системи досліду".В суспільстві існують "суспільні зв'язки", основу яких складають економічні чинники. Він виділяв органічні суспільні зв'язки (родина, рід, плем'я, держава, народ), що немов органічно та природньо створюються самим суспільством, та організаційні, які також поділяв на два види: 1) церква, стани й класи, політичні партії й інші поширені форми стосунків між людьми (розшаровують суспільство на окремі соціальні групи); 2) товариства та підприємства (створюються для забезпечення суспільних цілей).
На думку С.Дністрянського, суспільні зв'язки, починаючи від родини і закінчуючи державою, є джерелами права.
А також на Автора сучасної нормативістської концепції праворозу-міння Кельзена, на думку якого право представляє собою струнку, з логічно взаємозв'язаними елементами ієрархічну піраміду на чолі з "основною нормою".
Предмет вивчення теорії права складають законодавчі норми, їх елементи, їх взаємовідносини, порядок як ціле, його структура. Мета теорії - забезпечити юриста (правознавця і практика), насамперед суддю, законодавця чи викладача розумінням і описом позитивного права (законодавства) їх країни.
Основоположною проблемою теорії права є проблема сутності і соціальної природи права.
Сучасні теорії права не мають єдиного розуміння сутності права. А натомість є набір окремих концепцій, напрямків в теорії права, серед яких можна виділити основні.
Згідно теорії природного права /Гроцій, Гоббс, Локк, Монтеск'є/ в суспільстві поряд з правовими нормами, встановленими державою, існує також природне право. Природне право належить людині від народження і включає в себе право на життя, особисту свободу, приватну власність, право бути щасливим. Ці права визнаються невід'ємними, і всяке посягання на них інших осіб, в тому числі і держави, є правопорушенням або взагалі злочином. Позитивне право встановлюється державою у формі законів та інших нормативно-правових актів. В основі цього лежать природні права людини. Закон визнається постільки, поскільки він відповідає, розвиває і конкретизує природні права людини.
АЛЕ ця теорія є антиісторичною. Вона містить перелік таких прав, які ніби-то завжди належали людству і незмінно супроводжують його і в наш час і ніщо їх не може відмінити чи змінити. По-друге, представники теорії природного права не мають чітких критеріїв, за якими б можна було якось відрізнити природне право від позитивного. Так, Гроцій визнавав природ-ним рабство. В якості форми державного устрою, яка найбільше відповідає принципам природного права, Гоббс визнавав необмежену монархію, тоді як Локк - обмежену монархію.По-третє, теорія природного права ніяк не могла пояснити, яким чином на основі порівняно невеликої сукупності природних прав виростає таке різноманіття правових систем.
Згідно з теорією відродженого природного права (сучасна модифікація природно-правової теорії) те право, яке створюється державою, є похідним по відношенню до вищого, природного права, яке витікає з людської природи. В рамках теорії відродженого природного права виділяється два основних напрямки - неотомістська теорія права і "світські" концепції
Loading...

 
 

Цікаве