WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Формування Української державності - Реферат

Формування Української державності - Реферат

колегію (1722 p.), завданням якої було ліквідувати давні порядки в Україні, повністю підкорити її Москві.
У складі Російської та Австро-Угорської імперій
У 1774 р. в Україні було остаточно ліквідоване гетьманство. Управління було передано другій Малоросійській колегії. Президент колегії був і генерал-губернатором України, яка була позбавлена автономного становища у складі Росії. Відзнаки державності України - прапор, печатки, гетьманські клейноди - були відправлені до Москви.
Тиску зазнала і Запорозька Січ, яка після 1654 р. зберігала самостійність і самоврядування, Після того як кошовий К.Гордієнко із своїми однодумцями перейшов на бік І.Мазепи, Січ було ліквідовано. Згодом цариця Анна на прохання гетьмана Д.Апостола дозволила козакам, які втекли від розправи Петра І, повернутися, заснувати нову Січ. Але у 1775 році за наказом Катерини II Січ була розгромлена остаточно, а її територія приєднана до Новоросійської губернії, козацька старшина відправлена на заслання. Заборонялось навіть уживати вислів "запорозький козак".
На становище українських земель вплинули і три поділи Польщі.
За першим поділом (1772 р.) до Австрії відійшла Галичина, а згодом (1774 р.) і Буковина, яка була виділена в окремий коронний край на чолі з крайовим президентом. На чолі Галичини був призначений імператорський намісник. У 1861 р. австрійський імператор запровадив для коронних країв сейм (Буковинський мав 31, а Галицький - 151 депутатське місце). Виконавчу владу здійснював крайовий виділ на чолі з маршалом та віце-маршалом. Виборці ділилися за майновим цензом на чотири курії: великих землевласників, торгово-промислову палату, міську та сільську. Пізніше була запроваджена загальна п'ята курія, а на початку XX ст. - загальне виборче право.
У 1870 р. коронні міста (Львів, Чернівці) отримали окремі статути на самоврядування. Населення міста обирало міську раду із 100 депутатів на шість років, очолював її президент міста, який був і керівником виконавчого органу - магістрату.
Українська державність 1917-1920 pp.
Після розпаду Російської імперії, 4 березня 1917 р. на Трудовому конгресі у Києві була створена Центральна Рада - вищий орган влади Української держави, її главою став М.Грушевський. Виконавчим органом спочатку була Мала Рада, згодом - Генеральний Секретаріат.
Згідно з третім універсалом Центральної Ради 20 листопада 1917 р. була проголошена Українська Народна Республіка у федеративних зв'язках з Росією, і тільки четвертим універсалом (28 січня 1918 р.) Україна була проголошена незалежною суверенною державою. Україну як незалежну державу визнали Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія та Туреччина. За умовами Брестського миру визнати Україну незалежною вимушена була і більшовицька Росія.
29 квітня 1918 р. Центральна Рада прийняла конституцію УНР. Того ж дня німці остаточно окупували Україну, розігнали Центральну Раду, поставивши при владі генерала П.Скоропадського.
Але після відходу австро-угорських військ, які були ОПОРОЮ Скоропадського, 13 листопада 1918 р. на засіданні Українського Народного Союзу був створений Уряд Директорії на чолі з В. Винниченком. Головним отаманом збройних сил став С. Петлюра. Як тільки війська Директорії захопили Київ, Скоропадський зрікся влади і виїхав до Німеччини.
У цей час на західноукраїнських землях, після розпаду Австро-Угорщини, було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку, найвищим органом якої була Національна Рада на чолі з Є. Петрушевичем, а найвищим виконавчим органом - Державний секретаріат.
13 листопада Національна Рада схвалила Тимчасовий Основний закон - Конституцію і проголосила на території Галичини, Буковини та Закарпаття Західноукраїнську Народну Республіку із столицею у Львові. На гербі значився золотий лев на синьому тлі (згодом - тризуб), прапор - синьо-жовтий.
1 грудня 1918 року було укладено попередній договір про об'єднання УНР і ЗУНР, який був затверджений у Києві Трудовим Конгресом (22 січня 1919 р.), у Львові Національною Радою (З січня). ЗУНР дістала назву - Західна область України.
Але відстояти незалежність України через низку несприятливих обставин не вдалося. Війська Петлюри були розбиті більшовиками, а Галичину окупували польські війська.
Після жовтневого більшовицького перевороту в Росії у грудні 1917 р. у Києві відбувся перший Всеукраїнський з'їзд рад робітничих, селянських і солдатських депутатів. На адресу з'їзду надійшов маніфест уряду Росії "До українського народу" з ультимативними вимогами до Центральної Ради, що було розцінено, як втручання у справи України.
Центральна Рада не дала можливості провести цей з'їзд під більшовицьким гаслом. Частина делегатів переїхала до Харкова, і там 24-25 грудня 1917 р. на першому Всеукраїнському з'їзді рад було проголошено радянську владу в Україні.
А 30 грудня 1922 р. на першому Всесоюзному з'їзді рад був утворений СРСР, до складу якого ввійшла і Україна на правах союзної республіки з обмеженою самостійністю. З 12 жовтня 1924 р. по 2 серпня 1940 р. до складу УРСР входила Молдова на правах Молдовської АРСР
30 червня 1941 р. у Львові було проголошено Акт відновлення Української держави. Українське Державне правління очолив Ярослав Стецько. Але гітлерівці не визнали Акта, заарештувавши на початку липня керівників ОУН, Голову Державного Правління.
Під час другої світової війни на Волинських землях, що перебували під контролем Української повстанської Армії (УПА), у 1943-1944 pp. була проголошена Колківська Республіка з центром у селищі Колки.
Правова культура - це складне явище, частина духовного багатства суспільства, створеного багатьма поколіннями людей. Це система правових цінностей, у яку перш за все входять правові норми і законодавство у цілому з правосвідомістю людей та інших найбільших правових утворень. Матеріальною основою правової культури є система конкретних правових документів, коріння якої сягає глибокої давнини. Ще у X ст., наприклад, діяло князівське законодавство, зокрема статути князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
"Руська правда"
Це найважливіша пам'ятка Київської держави. Початковий текст, укладений у 30-х роках XI ст. під назвою "Правда Ярослава", не зберігся. Сини Ярослава доповнили його, створивши "Правду Ярославичів". Тепер відомо 106 списків "Руської правди", складених протягом XIII-XVII ст.
На правову культуру Київської держави істотно вплинулозапровадження християнства. Найдавнішими пам'ятками церковного права були церковні статути, які закріплювали "привілеї" служителів церкви на "десятину" - десяту частину доходу, яку сплачувало церкві населення. "Руська правда" закріплювала феодальну власність на землю, угіддя, рухоме майно (коні, знаряддя виробництва). У ній зафіксовано види угод: міна, купівля-продаж, позика, поклажа, особистий найм. Найповніше був відпрацьований договір позики, об'єктом якого були не тільки гроші, а й хліб, мед.
Багато уваги приділено кримінальному праву. Злочин трактувався як "обида". Суб'єктом злочину могла бути будь-яка особа, крім холопа, за якого відповідав його пан. Найпоширенішими покараннями були грошові, а найсуворішим - конфіскація майна злочинця і вигнання його з общини. За вбивство, наприклад, стягувалось на користь князя від 5 до 80 гривень, за інші злочини - від 3 до 12. Смертна кара у "Руській правді" не зафіксована, але відомо, що вона застосовувалася за виступи проти влади і зраду князя.
Судів у Київській державі не було. Ці функції виконували представники влади, церковні органи, сам феодал (вотчинний суд).

 
 

Цікаве

Загрузка...