WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Земська та міська реформа 60 – 70-х років ХІХ століття в Російській імперії - Курсова робота

Земська та міська реформа 60 – 70-х років ХІХ століття в Російській імперії - Курсова робота

С. Гордієнко подав записку, в якій успішність боротьби з революціонерами-терористами пов'язував з необхідністю центрального земського представництва (тобто фактично елементів парламентаризму). Оскільки в офіційній адресі Харківського губернського земства уряду ця думка була пом'якшена і спотворена, Є. С. Гордієнко опублікував від імені земства адресу в емігрантській та іноземній пресі, в якій говорилося про необхідність конституції. В адресі Полтавського губернського земства наголошувалося, що "остаточно побороти пропаганду, розпочату ворогами уряду і суспільства, можливо лише сукупними силами уряду й усього земства". У 70-х роках у Чернігівській губернії сформувався своєрідний гурток земських діячів, які ставили передсобою мету "земські установи перетворити в школу самоврядування і цим шляхом підготувати країну до конституційного устрою".1
___________________
1 Історія держави і права України. Академічний курс: у 2т. / В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький та ін.; За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. - Т. 1. - К., 2000. - Сс. 460 - 461.
В адресі Чернігівського губернського земства послідовно проводилася думка про зв'язок зростання революційного руху та посилення політичної реакції в країні, доводилося, що урядовий курс сприяв "процвітанню ідей, супротивних державному ладу, супротивних бажанням уряду і людей, які визнають, що міцним і надійним є лише мирний розвиток громадських установ". Як висновок, в адресі прямо виражалася відмова у підтримці уряду і містився натяк на необхідність конституційної урядової політики.
Незадоволення самодержавства земствами вилилось в земську контрреформу 1890 р. Основний зміст Положення 1890 р. полягав у перегляді земської виборчої системи - в обмеженні прав торговельно-промислової і нової землевласницької буржуазії, в забезпеченні дворянству панівного становища в земських установах.
Про відсотковий ріст числа дворян у земстві дає уявлення наступна таблиця.1
Положення
Повітові земські збори
Губернські земські збори
1864 г.
1890 г.
42,4%
55,2%
81,9%
89,5%
Для вирішення цього завдання було знижено земельний ценз щодо дворян-землевласників. Так, з шести українських губерній колишній ценз зберігся лише в Катеринославській, в решті губерній його було знижено. В першій курії право обирати й бути обраними мали тільки дворяни. Втрачали активне і пасивне виборче право "шеститисячники", купці першої і другої гільдій. У містах підвищувався майновий ценз, внаслідок чого більшість виборців цієї категорії перейшли до розряду дрібних власників з правом вибору тільки уповноважених. Обмежувалися і права товариств, компаній
________________________________
1 Ерошкин Н.П. История государственных учреждений дореволюционной Росии. - М., 1968. - Сс. 238 - 239.
тощо.
З цієї категорії могли брати участь у виборах тільки установи, що мали повний ценз, тоді як за Положенням 1864 р. це право поширювалося також і на компанії та товариства, що мали 1/20 земельного цензу. Незважаючи на те, що майновий принцип формування списків виборців до земських установ зберігався, істотно зростала роль станового чинника. Ступінь користування виборчими правами ставився у безпосередню залежність від належності до того чи іншого стану. На правах гласних до губернських зборів вводилися всі повітові предводителі дворянства, що ще більше підтверджувало панування дворян.1
Положення 1890 р. значно посилювало нерівномірність пред-ставництва різних класів. Ценз дворян зменшився вдвічі. Позиції дворянства зміцнилися не тільки в земських зборах, а й у виконав чих органах. Водночас спроби забезпечити домінування дворянства в земських установах шляхом зміни законодавства демонстрували відірваність самодержавства від реалій життя. Дворянство значною мірою набувало буржуазного забарвлення. У багатьох випадках до дворянського стану належали представники інтелігенції, які увійшли до "благородного стану" за "Табелем про ранги" завдяки власним силам, знанням та праці. Унаслідок цього багато хто з гласних земських зборів, які формально належали до дворянського стану, дотримувалися більш-менш поміркованих ліберально-демократичних поглядів.
Закон 1890 р. значно посилював нагляд адміністрації за діяльністю земських виконавчих органів. Губернатори і міністр внутрішніх справ отримували право затверджувати або не затверджувати кандидатури не тільки голів, а й членів земських управ. Водночас голови і члени управ
____________________
1 Історія держави і права України. Академічний курс: у 2т. / В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький та ін.; За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. - Т. 1. - К., 2000. - С. 461.
вважалися такими, що перебували на державній службі. Відтак законодавство прагнуло вихолостити саме поняття самоврядування в діяльності земств, зробити їх не більше, ніж додатком до державної машини.
Помітно звужувалися і межі самостійності земських установ. До раніше існуючих понять "порушення закону" і менш конкретного - "зачіпання державного інтересу" як причин адміністративного втручання в діяльність земств додалося розпливчасте і юридичне некоректне - "істотна шкода інтересам населення". Таке формулювання надавало губернаторам широкі можливості для сваволі і грубого втручання в земські справи.
Постанови земських зборів, призупинені губернатором, передавалися на розгляд в губернське з земських (після міської контрреформи 1892 р. з земських і міських) справ присутствіє, що очолювалося знову-таки губернатором. До складу присутствія входили від земських установ голова земської управи та ще один представник. Рішення присутствія могли оскаржуватися земством до Сенату. Губернатори широко користувалися наданими їм можливостями. Після контрреформи 1890 р. кількість незатверджених кандидатур представників земської виконавчої влади зросла по імперії в 17 разів.
Якщо за Положенням 1864 р. земські установи мали можливість реалізувати свої постанови відразу ж після їх прийняття, то Після 1890 р. вони мусили вичікувати двотижневий строк, протягом якого губернатор міг зупинити виконання постанови земських установ.
Коло питань, щодо яких вимагалося обов'язкове затвердження адміністрації, порівняно з 1864 р. не розширилося. Водночас, якщо до реформи губернатор повинен був винести рішення в семиденний, а міністр внутрішніх справ - у двомісячний строк, то після 1890 р. такі обмеження взагалі знімалися. Земські збори зберігали право оскаржити рішення присутствія в Сенат, але при цьому не могли вдруге виносити на обговорення опротестовані адміністрацією питання. Губернатор отримував можливість пропонувати для внесення до порядку денного земських зборів різні питання.
Губернатор і присутствіє дістали ширші права і щодо виконавчих земських органів. Якщо за Положенням 1864 р. управи в усій своїй
Loading...

 
 

Цікаве