WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Формування державності у східних слов’ян - Реферат

Формування державності у східних слов’ян - Реферат

Переяславець,Святослав заявив: "Це середина моєї держави, бо тут всяке добро сходиться від греків поволоки (шовкові матерії), золото, вино й овочі різнорідні, від чехів і угрів срібло і коні, з Русі шкіри, віск, мед, і риба". Візантійський двір вважав таке сусідство небезпечним для імперії. Підкуплені греками печенізькі орди напали на Русь і Святославу з військом довелося повернутись назад.
Перед другим походом Святослав розділив землі між своїми синами. У Києві сів старший син Ярополк, у Древлянській землі - Олег, у Новгороді Володимир. В 969 році Святослав вирушив новий похід на Балкани. Дуже швидко русичі втупили у болгарську столицю Пловдив. До цього часу Візантія не втручалася і провадила політик на знесилення обох сторін. А тепер відчула серйозну загрозу від русичів і виступила з великим військом проти Русі. Після першої поразки руських дружин справа дійшла до вирішальної битви під Доростолом, де укріпилися основні сили Святослава. Протягом трьох місяців русичі відбували атаки переважаючи сил ворога. Обидві сторони змушені були піти на переговори. За договором Русь відмовлялась від будь-яких претензій на візантійські володіння в Криму та на Дунаї.
Повертаючись додому в 972 році Святослав у районі дніпровських порогів зіткнувся з печенігами, які діяли вказівками Візантії, і загинув у бою.
Дбаючи про зміцнення міжнародних позицій свої держави, Святослав мало займався її внутрішніми проблемами. Його військові походи свідчать про недостатнє розуміння реальної обстановки і разом з тим відбивають зростання ролі Київської держави у вирішенні міжнародних питань. В історію Київської Русі він увійшов, як видатний полководець, улюбленець свого війська, справжній лицар у ставленні до суперників.
Один з найяскравіших політичних діячів європейського масштабу князь Володимир Великий.
За своїм походженням Володимир був позашлюбним сином Святослава і ключниці Ольги - Малуші, дочки Малка Любечанина, з роду якого вийшло багато відомих київських та новгородських діячів. Використавши міжусобну боротьбу за владу двох своїх братів, Володимир з допомогою найманої варязької дружини захопив Полоцьк і, розправившись з місцевим князем Рогволдом, примусово взяв за жінку його дочку Рогнеду. В 980 р. він став великим київським князем.
Прийшовши до влади, Володимир розпочав упровадження реформ, які мали на меті зміцнити державу, посилити великокнязівську владу. В часи його правління завершився тривалий процес формування території Київської держави. У 982 р. він остаточно підкорив вятичів, а в 984 р. - радимичів. Походом 981 р. Русі повернуто Перемишль і червенські міста, відновлено її західні кордони. Цій же меті служила війна з литовським племенем ятвягів (983) та похід на Волгу проти булгар з метою зміцнення північно-східних кордонів Русі (985). Для захисту південних земель Київської Русі від печенігів Володимир наказав збудувати цілу систему укріплень по річках Трубеж, Сула, Стугна та ін. Підступи до Києва прикривали також потужні земляні укріплення з дерев'яними конструкціями, так звані Змійові вали.
Київська Русь за Володимира перетворилася в найбільшу європейську державу, яка простягалася від Карпат до Волги, від Балтики до Чорного й Азовського морів. Для посилення великокнязівської влади Володимир провів своєрідну адміністративну реформу. Племінні князівства, з яких складалася держава, нерідко прагнули відокремитись від Києва. Остання така спроба з боку хорватського об'єднання була придушена силою 992 р. Своєю реформою Володимир остаточно ліквідував племінну автономію, в ряді випадків усунув від політичної влади місцеві династії. Держава була поділена на землі-уділи довкола великих міст. На чолі земель були поставлені сини великого князя або довірені особи - посадники з його найближчого оточення. Крім власних великокнязівських володінь, що включали Київ, Чернігів і Переяслав, було утворено низку уділів: Новгород, Полоцьк, Туров, Володимир на Волині, Тмуторокань, Ростов, Муром та Деревську землю з центром у Пінську. Важливі зміни відбулися й у військовій справі. Володимир відмовився від опори на племінні військові формування. Він роздавав земельні уділи з правом експлуатації місцевого населення вихідцям з інших, часом віддалених земель, зобов'язуючи при цьому нести військову службу та забезпечувати оборону держави.
Одним з найважливіших заходів, проведених Володимиром 988 p., було проголошення християнства державною релігією. Християнство ут-верджувалося у східних слов'ян протягом тривалого і складного періоду, який розпочався задовго до його князювання і продовжувався після нього.
Важливим етапом стала перша християнізація Русі за часів Аскольда. За візантійськими джерелами, 860 р. русичі здійснили похід на Візантію і ледве не захопили Константинополь. Імперія змушена була укласти договір, однією з важливих статей якого було хрещення Русі. Християнство, однак, не стало панівною ідеологією, бо хрестилася лише певна частина суспільної верхівки на чолі з князем. Нова релігія зустрічала опір не тільки народу, а й значної частини панівної верхівки. Мабуть, саме тому язичник Олег, опираючись на антихристиянські сили, 882 p. вбив Аскольда і став князем у Києві. Відродження язичництва в часи Олега засвідчує договір 907 р. з Візантією.
Ситуація змінилася після смерті Олега, коли київським князем став Ігор. Часи його правління відзначалися певною віротерпимістю. Під час заключения договору 944 р. з Візантією язичники і християни виступають як рівноправні спільноти. У Києві на Подолі на той час вже існувала християнська церква св. Іллі.
Велика княгиня Ольга, яка сама була християнкою, доклала багато зусиль до поширення нової релігії. Однак їй не вдалося навернути до християнства свого сина Святослава.
На початку свого правління Володимир, маючи намір зміцнити державу, вирішив створити новий поганський пантеон, об'єднавши в ньому верховні божества окремих племен. Однак язичництво з його багатобожжям і відсутністю єдиного верховного божества не могло служити об'єднавчій політиці київського князя, не відповідало вимогам тогочасного суспільства. Стара релігія стала гальмом суспільного поступу.
Християнство, що вже досить глибоко вкорінилося на Русі, стало офіційною державною релігією 988 р. Після хрещення Володимира, яке відбулося в Херсонесі, нову релігію стали впроваджувати по великих містах Київської держави, часто навіть примусово.
Введення нової віри зміцнило міжнародний авторитет Київської Русі, вивело її в число передових європейських країн, сприяло розширенню економічних і культурних зв'язків з багатьма народами, стимулювало розвиток писемності, літератури, архітектури та мистецтва.
Оцінюючи видатну роль християнства в розвитку культури Київської Русі, навряд чи було б правильно вважати християнську церкву винятковим фактором її всесвітньовідомих досягнень, однак саме вона взяла на себе роль головного стимулятора та організатора цього процесу.
Loading...

 
 

Цікаве