WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Формування державності у східних слов’ян - Реферат

Формування державності у східних слов’ян - Реферат


Реферат з історії держави і права
Формування державності у східних слов'ян
Формування державності у середовищі східнослов'янських племен відбувалося нерівномірно в різних районах їх розселення це пояснювалось неоднаковим рівнем їх економічного і політичного розвитку.
Державотворчі традиції здавна існували у південній частині східнослов'янського етнічного масиву і були пов'язані з існуванням антського та склавинського політичних об'єднань. На їх основі сформувалися об'єднання племен, серед яких виділялося полянське в середньому Подніпров'ї. На Волині т Прикарпатті існувало сильне дулібське об'єднання. Саме на території цих об'єднань виникають найдавніші укріплені гради - Київ і Зимнівське городище, які стали адміністративно-політичними центрами племен.
Поляни стали ядром формування Київської держави, перебравши ім'я одного з племен "рос" або "рус".
Важливим моментом консолідації цього об'єднання стало заснування Києва. Спочатку Київська Русь була невеликим об'єднанням племен, згодом до неї були прилучені деревляни, частина сіверян, а відтак і дреговичі.
Легенда про заснування міста Києва трьома братами - Києм, Щеком і Хоривом та їх сестрою Либіддю, попри всі скептичні оцінки набуває рис фольклорно осмисленого спогаду про цю подію. Щодо особи Кия, то деякі автори припускають, що він походив із східнослов'янського племені хорватів, після розгрому якого аварами побував у Візантії. З допомогою візантійського імператора підняв повстання проти аварського кагана, досягши успіхів у цій боротьбі, заснував городок Києвець на Нижньому Дунаї, але не зміг там закріпитися і відправився в Подніпров'я, де заклав Київ.
На середину ІХ ст. у різних частинах східнослов'янської території сформувалися три великі політичні утворення, відомі в арабських джерелах під назвою Куявії Славії та Арсанії. Куявію ототожнюють з Київською. Руссю, державою далекого нащадка Кия - Аскольда, Славія - це об'єднання ільменських словен та окремих неслов'янських народів, майбутня Новгородська земля. Її столицею була Ладога. Арсанія знаходилася в Приазов'ї та Причорномор'ї де пізніше утворилося Тмутороканське князівство.
В часи Аскольда Київська держава вперше заявила про себе світу. Внаслідок вдалих походів на володіння Візантії вона уклала дуже вигідні договори. Після особливо вдалого походу 860 року Аскольд прийняв християнство і здійснив вперше хрещення Русі, яке, однак торкнулося тільки верхівки суспільства. Київська держава впевнено почала виходити на міжнародну арену.
На півночі Славії близько 860 року внаслідок внутрішніх суперечок на ладозький престол було запрошено норманського консула (князя) Рюрика. Для Рюрика та його оточення Київська Русь стала головним об'єктом політичних інтересів. У 879 році Рюрик помер і престол було передано його малолітньому сину Ігорю, а фактично врядування здійснював регент Олег. В 882 році Олег зібрав військові сили північних племен та варягів і рушив на південь.
На Дніпровому шляху він здобув Смоленськ, Любич, врешті Київ. У Києві він наказав убити Аскольда і Дира, як самозванців, взяв владу в свої руки, як Легальний володар. Він прибрав титул великого князя руського. Столицею своєї держави Олег проголосив Київ: "Це буде мати городів руських". З Києва Олег почав завойовувати українські племена. Покорив деревлян, радимичів, сіверян, а також вів боротьбу з уличами тиверцями, але не зміг їх завоювати і тільки приєднав. Олег походив на Візантію і заключив з нею вигідні договори 907 і 911 рр.
На приєднаних землях Олег ставив городи і поселяв там свої залоги під проводом визначних дружинників, "світлих бояр". Територія держави в основі займала область Дніпра з його допливами, сягаючи також у верхів'я Волги. Насправді держава почала формуватися задовго до ІХ ст. у процесі органічного розвитку східного слов'янства. Олег та його дружинники фактично почали служити Київській державі, яка до того часу вже пройшла довгий шлях розвитку.
Після смерті Олега Київським князем став Ігор (912-945). Він народився в 875 році, в 903 році одружився на псковитянці Ользі, яка була слов'янкою. Для зміцнення держави він організував в 914 році похід проти древлян, які намагалися відокремитися від Києва, вів тривалу війну з уличами і зруйнував їхню столицю Пересічен. Головним змістом зовнішньої політики Ігоря було зміцнення авторитету держави й забезпечення інтересів торгівлі з іноземними країнами, особливо з Візантією. Намагання оволодіти Чорноморським узбережжям привело до війни 941 р., яка закінчилась втратою основної частини флоту. В 944 році був здійснений ще один, більш вдалий похід. Мирний договір, хоч і вводив деякі обмеження купцям з Київської держави, все забезпечував її основні інтереси. Ігор загинув під час чергового походу, проти деревлян під Іскоростенем, коли вирушав брати дань з непокірного племені. Дружину Київського князя було розгромлено, а його самого вбито.
Після смерті Ігоря владу взяла й його жінка Ольга (945-964 рр. померла 969 р.). Вона князювала від імені малолітнього сина Святослава. Першим її ділом була помста за смерть Ігоря і остаточне поневолення древлян. Ольга спалила місто Іскоростень, частину населення вирізано, частину запродано в неволю. Ольга провела реформу, якою унормувала розміри повинностей з феодально залежного населення.
У міжнародній політиці Ольга намагалась забезпечувати інтереси своєї держави дипломатичним шляхом, у 946 р. княгиня у супроводі великого посольства (понад 100 осіб) відвідала Константинополь і була прийнята візантійським імператором, який згідно з літописною розповіддю, був зачарований її красою і розумом. У переговорах йшлося про відносини двох держав й актуальну для Русі справу християнізації. Більшість вчених вважає, що й сама Ольга була хрещена під час відвідин Константинополя, хоч існують достатньо аргументів докази її хрещення ще до цієї подорожі.
Що домогтися більших поступок з боку Візантії, Ольга активізувала дипломатичні відносини із західноєвропейськими державами. Міжнародний авторитет Київської держави зріс в часи правління княгині Ольги.
Після Ольги, досягнувши повноліття, в Києві став князювати Святослав (964-972 р.) Майже все своє активне життя Святослав провів на Оку і Волгу, де жили в'ятичі і фінські племена, які сплачували данину Хазарському каганату. Підкорення цих племен неминуче зіткнуло Русь з хазарами. Розгромивши Каганат, Святослав відкрив кочівникам Азії шлях на захід. Відтоді в причорноморських степах з'явилися орди печенігів, які становили постійну загрозу для Київської Русі та перекривали торгові шляхи на схід.
Після походу на Волгу, Святослав на початку 968 р. вирушив у Болгарію. До цієї війни його втягнула Візантія, яка бажала послабити небезпечне для неї болгарське царство. Розгромивши Болгарське військо він розташувався в Переяславці на Дунаї. Честолюбивий Київський князь не мав наміру відмовлятися від завоювань у Болгарії. Він навіть хотів перенести столицю своєї держави у
Loading...

 
 

Цікаве