WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Зміни в державному ладі України в першій половині 30-х років. Подальший процес формування адміністративно-командної системи - Реферат

Зміни в державному ладі України в першій половині 30-х років. Подальший процес формування адміністративно-командної системи - Реферат

Зміни в державному ладі України в першій половині 30-х років. Подальший процес формування адміністративно-командної системи
Правовий статус України, її місце у складі союзної держави - Союзу РСР - були законодавче закріплені як в Конституції СРСР 1924 р., так і в Конституції УСРР 1929 p. Проте подальший процес формування командно-адміністративної системи управління (він розпочався ще в роки громадянської війни), основою якої стала реставрація воєнно-комуністичних методів та військових наказів, руйнував зафіксовані Конституцією УСРР 1929 p. принципи взаємовідносин між загальносоюзними і республіканськими органами, обмежував права й компетенцію державних органів УСРР. Звідси - невпинне зростання ролі центру, тобто загальносоюзних установ, і обмеження прав республіканських. Україна поступово втрачала елементи своєї суверенності. Все це позначалось на становищі як центральних, так і місцевих органів влади УСРР
Центральні органи влади і управління УСРР. Згідно з Консти-туцією УСРР 1929 p. систему державних органів республіки очолював Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих, селянських і червоноар-мійських депутатів, якому були підпорядковані усі інші органи влади.
Всеукраїнський з'їзд Рад складався а представників місцевих і селищних Рад УСРР за нормою один делегат на кожні 10 тис. виборців і з представників сільського населення за нормою один делегат на кожні 50 тис. населення. Делегати на з'їзд обирались Всемолдавським з'їздом Рад і обласними з'їздами Рад України.
З'їзд як формально найвищий орган державної влади на території республіки видавав нормативні акти, які були юридичною базою для прийняття іншими державними органами своїх рішень, користувався виключним правом вносити зміни та доповнення до Конституції УСРР, здійснював верховне керівництво і найвищий контроль в республіці.
Наглядне уявлення про характер роботи Всеукраїнських з'їздів Рад дає перелік питань, які в цей час розглядалися на з'їздах. Так, XII Всеукраїнський з'їзд Рад, який проходив з 25 лютого до 4 березня 1931 p. у Харкові, мав такий порядок денний: 1) звіт уряду УСРР;
2) питання радянського будівництва; 3) про колгоспне та радгоспне будівництво; 4) загальне навчання і політехнізація шкіл; 5) про конституцію і вибори. Схожим був і порядок денний Всеукраїнського з'їзду Рад, який відбувся 15-22 січня 1935 p. Окрім звіту уряду УСРР, на з'їзді були розглянуті питання про збереження та розвиток тваринництва в республіці, про господарське, культурне і радянське будівництво тощо. Останнім став Надзвичайний XIV з'їзд Рад, який затвердив ЗО січня 1937 p. нову Конституцію УСРР, згідно з якою на зміну з'їздівській системі прийшла Верховна Рада УСРР.
У дійсності Всеукраїнський з'їзд Рад не мав повноти влади і був обмеженим у своїй діяльності. Слід мати на увазі, що Всеукраїнський з'їзд керувався директивами Комуністичної партії та постановами Всесоюзних з'їздів Рад і ЦВК СРСР. Надалі, в міру розвитку адміністративно-командної системи управління, активізувалась нормотво-рча діяльність загальносоюзних органів влади і одночасно обмежувались вищі органи державної влади союзних республік. Ось чому уже на початку 30-х років помітно звузилась компетенція Всеукраїнського з'їзду Рад, значно меншу роль він став відігравати в державному, господарському і соціально-культурному будівництві в республіці.
В умовах тоталітарної держави з'їзди ставали декоративними форумами, які безоглядно схвалювали усі заходи, що впроваджувались в державі партапаратом, надавали державно-правової форми партійним директивам.
Показовим з цієї точки зору було й порушення черговості скликання Всеукраїнських з'їздів Рад. За Конституцією УСРР 1929 p. чергові з'їзди мали скликатися один раз у два роки. Але на практиці, якщо XII Всеукраїнський з'їзд Рад відбувся у 1931 р., то наступний ХНІ з'їзд було скликано не в 1933 p., а лише в 1935 p.
В період між Всеукраїнськими з'їздами Рад верховним законодавчим, розпорядчим і виконавчим органом влади республіки був Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК), який обирався Всеукраїнським з'їздом Рад. Хоча конституційне законодавство УСРР не встановлювало кількісний склад ВУЦВК, на початку 30-х років на практиці він складав приблизно третину від кількості делегатів Всеукраїнського з'їзду Рад. XII і XIII Всеукраїнські з'їзди Рад обирали ВУЦВК у складі 366 чоловік. Такий значний склад ВУЦВК створював видимість демократії, а на практиці робив цей орган малопрацездатним.
Як і в попередні роки, діяльність ВУЦВК здійснювалася шляхом проведення сесій. На відміну від попереднього періоду, починаючи з 30-х років, сесії ВУЦВК стали скликатися нерегулярно. Час між їх скликанням коливався від 1,5 місяці до одного року. Причина цього полягала в тому, що тоталітарний режим не відчував потреби в діяльності представницьких органів влади. Рішення, які приймалися ними, носили, як правило, декларативний характер.
У період між сесіями вищим законодавчим, виконавчим і розпорядчим органом влади УСРР була Президія ВУЦВК. За Конституцією УСРР 1929 p. вона мала право: видавати декрети, постанови і розпорядження (ті з них, які визначали загальні норми економічного та політичного життя або вносили докорінні зміни в практику діяльності установ республіки, підлягали затвердженню сесією ВУЦВК); припиняти дію і відміняти постанови Раднаркому УСРР, республіканських наркоматів, Всемолдавського ЦВК та окружних виконавчих комітетів; законодавчої ініціативи у вищих органах влади Союзу РСР; опротестовувати у відповідних органах Союзу РСР постанови Президії ЦВК та Раднаркому СРСР.
У середині 30-х років відбулася зміна найменування вищих органів влади республіки. Після XIII з'їзду Рад (січень 1935 p.) Всеукраїнський з'їзд Рад було перейменовано у з'їзд Рад УСРР, ВУЦВК - у ЦВК УСРР, Президію ВУЦВК - у Президію ЦВК УСРР. Відповідно до цього змінились і назви вищих органів державної влади Молдавської АСРР. Згодом, на Надзвичайному XIV з'їзді Рад (січень 1937 p.) замість назви "Українська Соціалістична Радянська Республіка" (УСРР) було: встановлено назву "Українська Радянська Соціалістична Республіка" (УРСР).
Характерною рисою періоду, що розглядається, було посилення впливу Раднаркому УСРР на усі сфери державного життя. РНК був бюрократичним органом, через який тоталітарному більшовицькому керівництву було зручніше керувати країною. Форсовані темпи проведення індустріалізації, суцільна колективізація сільського господарства призвели до дедалі більшого зосередження влади у центрі Союзу РСР, в ЦК ВКП(б), а тому вимагали певної перебудови структури та організаційних форм діяльності уряду України.
Щоб забезпечити чітке виконання директив, які надходили з центру, постановою ЦВК і Раднаркому СРСР від 18 січня 1931 p. при раднаркомах союзних і автономних республік передбачалось утворення комісій виконання. У розвиток цієї директиви ВУЦВК і Раднарком УСРР постановою від 4 лютого 1934 p. утворили постійну комісію, на яку були покладені перевірка фактичного виконання директив урядуі зміцнення дисципліни в усіх державних органах та господарських організаціях. До складу цієї комісії входили: голова Раднаркому УСРР, один з секретарів ЦК КП(б)У,
Loading...

 
 

Цікаве