WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Основі етапи розвитку української державності - Реферат

Основі етапи розвитку української державності - Реферат

гноблення стала масова втеча українського населення в козаки. (Слово "козак" тюркського походження й означає "легко озброєний воїн", "сторожа", "вільна людина" тощо.) У XV ст. українське козацтво вже відособилося в окрему соціальну групу. А в середині XVI ст. за Дніпровими порогами склалася особлива військово-територіальна політична організація українського козацтва-Запорозька Січ. Вона не була державою в повному розумінні слова, але мала стільки виразних ознак державності, що її не раз називали "козацькою республікою".
Українська державність у роки визвольної війни 1648-1654 рр.
Боротьба українського народу за звільнення з-під влади Речі Посполитої мала одним із своїх наслідків формування в ході бойових дій початків власної української державності.
Для виконання державних функцій була пристосована наявна військо-во-адміністративна організація українського козацтва. Зборівський (серпень 1649 р.) і Білоцерківський (вересень 1651 р.) договори України ("гетьмана Б. Хмельницького і всього Війська Запорозького") з Піччю Посполитою закріпили, що на території, визволеній козаками, їм передаються повноваження державної влади.
Отже, в період визвольної війни склалося політичне утворення, яке мало багато ознак державності: територію, військо, свої органи влади і правові норми, певне міжнародне визнання і навіть зачатки власних по-даткової і грошової систем. У літературі цю політичну організацію нині прийнято називати Українською козацькою державою.
За умовами договору з російським царем Україна зберегла власний судоустрій. На її території були чинні Литовський Статут, магдебурзьке право та інші "давні права". Неодноразово робилися спроби підготувати спеціальну збірку "малоросійських прав", але вони так і не увінчалися успіхом.
Державотворчі пошуки 1917-1920 рр.
Після жовтневих подій у Петрограді III Універсалом Центральної Ради було проголошено створення Української Народної Республіки (УНР) у складі майбутньої федеративної Росії. Одночасно започатковувалися демократичні реформи в дусі поміркованої соціалістичної платформи. Остаточно всі питання подальшого державного устрою УНР мали вирішити Українські і Всеросійські установчі збори. Проте провести Українські установчі збори не вдалося, а Всеросійські установчі збори було розігнано Радянською владою.
Центральна Рада вступила в затяжний конфлікт з Радянською Росією. Влади УНР не визнавала значна частина українського народу, яка пішла за створеними у грудні 1917 р. в Харкові органами Радянської України. За цих умов напередодні вступу до Києва радянських військ IV Універсалом Центральної Ради було проголошено, що УНР стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу.
Проте втілити в життя проголошений намір не вдалося. Недооцінка Центральною Радою соціальних проблем, внутрішні суперечності та інші причини привели до того, що український народ у боротьбі між Центральною Радою і більшовиками все більше схилявся на бік останніх. А закликавши до України німецько-австрійських окупантів, Центральна Рада остаточно втратила свій авторитет у населення.
За таких обставин окупаційне командування наприкінці квітня 1918 р. ініціювало розгін Центральної Ради і прихід до влади гетьмана П.П.Скоропадського. Маріонетковий гетьманський режим перейменував УНР в Українську Державу, скасував усі соціалістичні за змістом реформи Центральної Ради та здійснив низку інших антидемократичних акцій.
Радянська Україна
У грудні 1917 p. І Всеукраїнський з'їзд Рад проголосив Радянську владу на Україні. Остання в цей період державницьких змагань виявилася найбільш життєздатною і в процесі громадянської війни перемогла всіх своїх політичних противників.
Проголошення незалежної держави - Україна
Під час глибоких соціальних і - політичних зрушень останнього; десятиріччя посилився потяг усіх народів колишнього Союзу PCP до незалежності і розбудови власної держави. Втіленням державотворчих пошуків українського народу стало прийняття 24 серпня 1991 р. Верховною Радою УРСР Акта проголошення незалежності України і наступне його підтвердження всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 р. На політичній карті світу з'явилася нова суверенна держава - Україна.
Правові пам'ятки як важливий елемент національної культури
Правова культура здавна цілком справедливо вважається важливою складовою загальної культури суспільства, ознакою його цивілізованості й гуманності, мірилом гармонії між особою і державою. Про рівень правової культури українського народу промовисто свідчать створені впродовж його багатовікової історії юридичні пам'ятки, багато з яких сьогодні широко відомі в усьому світі.
Ці правові документи створювалися в різні історичні епохи і з різними політичними намірами; їх життєспроможність і вплив на українське життя суттєво відрізнялися, але за всіх обставин кожний із них посідає своє, лише йому притаманне місце в історії українського права, є невіддільною частиною національної правової спадщини.
Хіба можна, скажімо, не знаючи змісту Руської Правди, дати всебічну оцінку епосі Київської Русі? Або вивчати Україну - Гетьманщину відособлено від знаменитих "Березневих статей"? Чи зрозуміти всю велич і трагедію подій 1917-1920 pp. без знання універсалів Центральної Ради і конституційних документів Радянської України?
Отже, ознайомимося з деякими найважливішими пам'ятками нашої правової культури.
Руська Правда
Славнозвісна "Руська Правда" - найвідоміша збірка давньоруського права, яка мала величезне значення для подальшого розвитку українського, російського, білоруського, а почасти й литовського права. Нині відомо понад сто списків цієї пам'ятки, які більшість дослідників поділяють на три редакції: Коротку, Поширену і Скорочену.
Списки Короткої редакції включають у себе текст, авторство якого приписується Ярославу Мудрому ("Правду Ярослава" або "Найдавнішу правду"), доповнення до цього тексту, зроблені синами Ярослава Мудрого ("Правду Ярославичів"), а також дві статті, про походження яких немає точних даних (так звані "Покон вірний" та "Урок мостникам"). Вважається, що Коротка редакція була створена упродовж XI ст., а найдавнішу її частину -"Правду Ярослава" - найчастіше датують 1016 p.
ЦІКАВО ЗНАТИ
" 25 найвідоміших правових кодексів в історії людства (до початку XX ст.):
1. Закони єгипетського фараона Менеса (не збереглися), близько 3000 р. до н. е.
2. Закони вавилонського царя Хаммурапі, 1729-1750 pp. до н. е.
3. Закони афінського архонта Драконта, 621 р. до н. е.
4. Закони XII таблиць (стародавній Рим), 451-450 pp. до н. е.
5. Закони Ману (стародавня Індія), II ст. до н. е.- II ст. н. е.
6. Кодифікація Юстиніана (Corpus iuris civilis) (Візантія), 534 p.
7. Салічна правда (Держава франків), кінець V ст. - початок VI ст.
8. Правда Етельберта (Кельтське королівство), близько 600 р.
9. Звід законів "Тайхоре" (Японія), 726 р.
10. Прохирон (Візантія), 879 р.
11. Закон судний людем (Болгарія), кінець IX ст. - початок Х ст.
12. Руська правда, близько 1016 р.
13. Велика Яса Чингісхана, 1206 р.
14. Саксонське зерцало, 1225 р.
15. Законник Стефана Душана (Сербія), 1349 р.
16. Статути Казиміра Великого (Польща), 1347 р.
17. Судебник Івана III (Росія), 1497 p.
18. "Кароліна" (загальнонімецьке кримінальне і кримінально-процесуальне уложення), 1532 р.
19. Литовські статути, 1529, 1566, 1588 pp.
20. Соборне уложення (Росія), 1649 р.
21. Звід законів і постанов (Китай), 1690 р.
22. Конституція США, 1787
Loading...

 
 

Цікаве