WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Становлення радянського права - Реферат

Становлення радянського права - Реферат


Реферат на тему:
Становлення радянського права
Одночасно з будівництвом радянського державного апарату в Україні відбувався процес створення радянського права. На нього суттєво впливали завдання по захисту диктатури пролетаріату. Надзвичайне загострення класової боротьби внесло корективи в процес регулювання суспільних відносин, зокрема призвело до різкого посилення заходів позаправового примушення. У радянській Росії в той час надзвичайний VI з'їзд Рад, наприклад, визнав за можливе "вжиття екстрених заходів, не передбачених у чинному законодавстві або відступаючих від нього". Ці більшовицькі ідеї одержали поширення і в радянській Україні.
Основні риси цивільного права. Більшовики, як свідчить історія, обрали помилковий спосіб усуспільнення засобів виробництва. Державна власність створювалася шляхом експропріації приватної власності, націоналізації землі, фабрик, заводів, транспорту взагалі, і в першу чергу командних висот народного господарства. Цей процес здійснювався на підставі окремих декретів центральних та місцевих органів влади. Оскільки в лавах робітничого класу в той час не було кадрів, підготовлених до управління підприємствами, більшовицький план оволодіння промисловістю передбачав уведення на першому етапі робітничого контролю для боротьби з капіталістами, контролю за їх діяльністю та підготовкою пролетарських управлінських кадрів. Діяльність цього органу регламентувалася Положенням про робітничий контроль. У разі опору з боку підприємців останні виганялися, а підприємства експропріювалися. Така акція, як правило, призводила підприємство до економічного краху. Націоналізація формально вимагала санкції вищих органів державної влади та управління. Тому в постановах місцевих органів влади акти експропріації найчастіше за все формулювалися як "реквізиція", "секвестр". Так, завод "Герлях та Пульст" в Харкові фактично став державною власністю ще у листопаді 1917 р. У грудні він був "реквізований" Харківським військово-революційним комі-тетом, а в січні 1918 p. його фактичну націоналізацію затвердили Харківська Рада, ЦРФЗК, а згодом - народне секретарство праці та районна РНГ. Подібних випадків прояву місцевої "пролетарської ініціативи" у справі націоналізації, а потім і санкціонування її Радами та ревкомами було багато. Спостерігалися правовий нігілізм народних мас і правлячої партії, навіть поширеність ідеї про непотрібність цивільного права при соціалізмі.
Окремі підприємства української промисловості, головним чином Донбасу, було націоналізовано декретами Раднаркому РСФРР ще до утворення УСРР, одночасно з націоналізацією деяких великих підприємств Петрограда, Москви, Уралу. У листопаді та грудні 1917 p. в Раднаркомі РСФРР і ВРНГ йшла підготовка до націоналізації всієї вугільної промисловості, у зв'язку з чим ВРНГ направила в Донбас спеціальну комісію для обстеження і розробки плану націоналізації.
Порушуючи суверенітет України і після утворення Української радянської республіки, Раднарком РСФРР та ВРНГ приймали акти про націоналізацію підприємств в Україні (наприклад, заводів "Ге-льферіх-Саде" в Харкові та "Дека" в Олександрівську). Тоді ж було націоналізовано або "секвестровано" безпосередньо постановами Президії ВРНГ найбільші підприємства вугільної, металургійної та металообробної промисловості Донкривбасу. Організуючи матеріальне постачання збройних сил, нарком по боротьбі з контрреволюцією на Півдні Росії В.Антонов-Овсієнко на початку лютого 1918 p. надав виключне право реквізицій та конфіскацій головному інтенданту і командуючим арміями.
Здійснюючи пролетарську націоналізацію підприємств, Комуністична партія при керівництві цим процесом виходила із сформульованого Леніним положення, що "найбільшим перекрученням основних засад Радянської влади та повною відмовою від соціалізму є усяке, пряме чи побічне узаконення власності робітників окремої фабрики або окремої професії на їх особливе виробництво". В підсумку, як засвідчила багаторічна практика, втрачалася матеріальна зацікавленість робітників у результатах своєї праці.
Націоналізацією великих підприємств промисловості закладався фундамент державної власності. Проте експропріація не обмежувалася основними засобами виробництва. Щоправда, націоналізація банків в Україні проводилася недостатньо послідовно. Через два тижні після оприлюднення декрету ВЦВК про націоналізацію банків Економічна рада Донкривбасу ставить перед ВУЦВК питання про проведення такої націоналізації в Україні. Проте у Києві в середині лютого усі приватні банки ще працювали під контролем фінвідділу.
Для розв'язання проблем націоналізації в Україні в основному використовувалося законодавство радянської Росії. Наприклад, втілювався в життя декрет ВЦВК про ревізію сейфів-банків.
Мало місце й повсюдне обкладення буржуазії надзвичайним податком. Сильного удару приватній власності було завдано націоналізацією землі. Одночасно з підготовкою і здійсненням націоналізації землі та фабрик, банків та рудників ставилося питання про націоналізацію торговельних підприємств. Націоналізуються бібліотеки, колекції картин тощо. Такі своєрідні декрети про націоналізацію були першими радянськими цивільно-правовими актами.
На початку 1918 p. ще не було закону, який би відміняв право приватної власності на міські домобудівлі. Відсутність республіканського закону про націоналізацію домобудівель спонукало місцеві Ради стати на шлях муніципалізації житлового фонду. 6 січня 1918 p. у Харкові ВУЦВК організував у приміщенні цирку трьохтисячні збори громадян з житлового питання, котрі після гострих дебатів виділили комісію, яка розробила проект декрету про скасування приватної власності на домобудівлі, а також про розподіл квартир та домашньої обстановки буржуазії поміж громадянами. Виконком Миколаївської Ради 22 січня прийняв постанову про конфіскацію будинків.
Республіканську постанову про скасування приватної власності на домобудівлі було прийнято, мабуть, тільки в середині лютого 1918 p. Вона повторювала харківський проект, скасувавши приватну власність на усі домоволодіння, в тому числі й на трудові. 22 лютого Харківська Рада встановила, що домобудівлі, які приносять менш 500 крб. річного доходу, не підлягають муніципалізації.
Становлення специфічних основ радянського цивільного права виявлялося й в утвердженні принципу обмеження свободи приватного цивільного обігу. По суті це були норми адміністративного права. Декретами було уведено державну монополію торгівлі певними предметами споживання, у першу чергу торгівлі хлібом.
Монополія хлібної торгівлі була проголошена законом "Про соціалізацію землі". Примусове вилучення хліба у селян здійснювалося в Україні уже в січні 1918 р. У лютому Народний Секретаріат запропонував "негайно розпочати реквізицію усіх надлишків хліба і продовольчих продуктів за установленими та твердими цінами, не обмежуючи ці заходи куркулями". Здача хліба та інших продовольчих продуктів розглядалася тепер як державний обов'язок селян Отже, тут уже здійснюваласяпродовольча політика, пізніше закріплена в декреті ВЦВК від 9 травня 1918 p., відомому як "декрет про продовольчу диктатуру".
Повсюдно забороняється приватна торгівля хлібопродуктами, уводиться їх нормований розподіл, реквізуються хлібопекарні. Розпочинає переглядатися організація взагалі продовольчого постачання, а згодом - порядок постачання населення найбільш важливими промисловими товарами. Мануфактура та взуття, які були на фабриках і в приватноторговельній мережі, бралися
Loading...

 
 

Цікаве