WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Зміни в суспільно-економічному та політичному ладі (1929-1941 pp.) - Реферат

Зміни в суспільно-економічному та політичному ладі (1929-1941 pp.) - Реферат

Зміни в суспільно-економічному та політичному ладі (1929-1941 pp.)
1929-1941 pp. стали для України часом важких випробувань, жахливих злочинів тоталітарної системи проти українського народу. Форсована індустріалізація і суцільна колективізація сільського господарства означали відмову від нової економічної політики й початок волюнтаристського, авантюристичного курсу Сталіна та його однодумців на здійснення "великого стрибка" в розвитку країни. Реалізація політики "комуністичного штурму" супроводжувалася різким скороченням торгівлі, картковою системою розподілу продуктів, конфіскаційним принципом хлібозаготівель та ін.
Виключний вилив на економічну та соціальну структури українського суспільства мала індустріалізація країни. З одного боку, перший п'ятирічний план розвитку народного господарства щодо промислового будівництва був сприятливим для України. Вона отримала близько 20% загальних капіталовкладень, тобто з 1500 нових промислових підприємств, що споруджувались в СРСР, 400 припадало на Україну. Як наслідок цього, у 1940 p. промисловий потенціал республіки збільшився в кілька разів у порівнянні з 1913 p. В той же час "стрибок" в індустріалізацію завдав Україні, як і Союзу РСР в цілому, багато шкоди. Максимальна концентрація сил на розвитку важкої промисловості негативно відбилася на житловому будівництві, охороні здоров'я, матеріальному добробуті трудящих. Головним же лихом було те, що фінансування індустріалізації здійснювалось за рахунок "ножиць" цін - тримання до кінця п'ятирічки занижених цін, за якими держава купувала хліб у селян, тобто за рахунок вилучення селянських коштів.
Форсування індустріалізації, намагання забезпечити надвисокі ("більшовицькі", "шалені") темпи зростання промисловості призвели до того, що в економіці склалося неймовірно скрутне становище.
Ще більш значним та згубним було втручання партійних органів в соціально-економічні відносини з метою "соціалістичної" перебудови сільського господарства. Так, суцільна колективізація сільського господарства, яка провадилася насильницькими методами, репресії проти заможного селянства в процесі ліквідації куркульства як класу призвели до глибокої деградації продуктивних сил села і врешті-решт до голодомору 1932-1933 pp., внаслідок якого в селах і малих містах за найобережнішими оцінками загинуло 3-5 млн. людей.
Наслідком такої політики були докорінні зміни в соціальній структурі українського суспільства. З понад мільйона селян, експропрійованих на початку 30-х років, деяка частина втекла до міст, а близько 850 тис. було депортовано на Північ, де більшість з них загинула. Так було знищено найбільш працездатних і продуктивних господарів в Україні.
Репресії, яким були піддані різні верстви радянського суспільства, перш за все були спрямовані проти колишніх привілейованих верств - дворянства, старого офіцерства, духівництва. Розпочався наступ і на приватновласницькі елементи, які отримали певний розвиток в умовах нової економічної політики. Так, приватновласницький сектор з кінця 20-х років неухильно зменшувався. Якщо в 1928 - 1929 pp. а Україні налічувалося 595 дрібних капіталістичних підприємств, що давали 2% валової продукції, то в 1932 p. їх вже не було зовсім. Майже повністю було витіснено приватника із торгівлі. Основна маса ремісників, кустарів об'єдналася в кооперативи, аселяни - в колгоспи.
Щоб обґрунтувати ці зміни. Комуністична партія дедалі з більшою силою проводила пагубну ідею поляризації соціальних сил, невпинного загострення класової боротьби. Х з'їзд КП(б)У, наприклад, цілком і повністю схвалив тези ЦК ВКП(б), у тому числі про "систематичне продовження і посилення курсу на боротьбу з капіталістичними елементами (куркуль, непман і т. п.)".
Коопероване селянство становило відтепер переважну частину сільського населення. Селяни-одноосібники і некооперовані кустарі та ремісники складали всього 5,5%. Виник і новий прошарок робітничого класу на селі у вигляді робітників МТС, механізаторів та працівників радгоспів.
Бурхливий розвиток промисловості супроводжувався зростанням лав робітничого класу. Наприкінці 30-х років кількість робітників вже досягала 6,2 млн. Робітничий клас поповнявся вихідцями з різних верств населення, але основним резервом його зростання було селянство.
Тяжких втрат зазнала українська інтелігенція. Постраждав перш за все старий інженерний корпус промисловості України, особливо після "шахтинської справи" Багаторічні безжальні переслідування фахівців із дореволюційними дипломами, таврування їх як "буржуазних спеціалістів", "гучні" судові процеси над українськими інженерно-технічними працівниками призвели до майже цілковитого знищення цього не чисельного прошарку технічної інтелігенції.
Місце досвідчених кадрів зайняли "висуванці" з числа робітників або спеціалісти, поспіхом підготовлені на курсах "червоних директорів", у технікумах і вечірніх університетах.
Не уникнула цієї участі і творча інтелігенція. У 1932 p. Сталін зажадав "припинення українізації" й учинив справжній погром у середовищі творчої інтелігенції республіки. Багато науковців і митців України зазнало утисків, загинуло в таборах або на засланні. Причому репресіям були піддані не тільки митці старої формації, а й представники нової інтелігенції. Більшість їх загинула в 1930- 1934 і 1937-1938 pp., коли жорстока розправа досягала найбільшого розмаху.
Докорінні зміни відбувалися в 30-ті роки і в розвитку політичної системи, реорганізація якої сприяла утвердженню тоталітарного, репресивного режиму.
Опанувавши апаратом влади, Сталін та його прибічники створили таку державну організацію, яка позбавила робітничий клас і основну масу членів партії (крім апарату) реальної політичної влади, насаджувала під виглядом диктатури пролетаріату апаратну диктатуру, систему вождізму. Комуністичною партією, усім механізмом MOM управління СРСР керували Сталін і його найближче оточення, на місцях - місцеві партійні лідери. Відбувалося повне обюрокрачування політичної системи. За статутом ВКП(б) 1939 р. парткоми установ, підприємств, МТС, колгоспів отримали право контролю за діяльністю адміністрації. Відбувалося зрощення партійного апарату з державним, військовим, господарським, з верхівкою громадських, наукових, творчих організацій. Привласнивши право розподілу й перерозподілу кадрів, партійні органи створювали умови для формування нової кадрової "номенклатури", яка у поєднанні зі службою безпеки, армією та засобами масової інформації являла собою головні важелі влади і опору тоталітарної системи.
Loading...

 
 

Цікаве