WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Право Стародавнього Вавілону - Реферат

Право Стародавнього Вавілону - Реферат

співучасника зв'язували і кидали в воду - топили (ст.129). За зв'язок сина з матір'ю після смерті чоловіка їх обох спалювали, інтимний зв'язок батька з дочкою карали його вигнанням з даної місцевості. Сина, який підняв руку на батька, карали відрубанням руки (ст.195).
Для більш детального розуміння законів Хамурапі наведу декілька з них:
(§ 1) Якщо людина клятвено обвинуватила людини, кинувши на нього обвинувачення в убивстві, але не довів його, то обвинувачйого повинний бути убитий.
(§ 2) Якщо людина кинула на людину обвинувачення в чаклунстві і не довів цього, то той, на який було кинуте обвинувачення в чаклунстві, повинний піти до Божества Ріки й у Ріку зануритися; якщо Ріка схопить його, його обвинувач зможе забрати його будинок. Якщо ж Ріка очистить цієї людини і він залишиться непошкоджений, тоді той, хто кинув на нього обвинувачення в чаклунстві, повинний бути убитий, а той, хто занурювався в Ріку, може забрати будинок його обвинувача.
(§ 3) Якщо людина виступила в суді для свідчення про злочин і слово, що він сказав, не довів, а ця справа - справа про життя, то людина цей повинна бути убита.
(§ 4) Якщо ж він виступив для свідчення з приводу зерна або срібла, то він повинний нести покарання цієї справи.
(§ 5) Якщо судья66 розібрав справу, виніс рішення і виготовив документ із пресою, а потім рішення своє змінив, то цього суддю варто викрити в зміні рішення, що він ухвалив, і позовну суму, що була в цій справі, він повинний сплатити в дванадцяти кратному розмірі; крім того, у зборах його повинні зігнати з його суддівського крісла, і він не повинний повертатися і засідати разом із суддями в суді .
(§ 6)Якщо людина вкрала майно бога або палацу, то ця людина повинна бути убита; а також той, що прийняв із його рук крадене, повинна бути убита.
(§ 7) Якщо людина купила з рук сина людини або раба людини або срібло, або золото, або раба, або рабиню, або вола, або вівцю, або осла, або ж що б то ні було без свідків або договори або ж прийняв на збереження, то ця людина - злодій, він повинний бути убитий.
(§ 8) Якщо людина вкрала або вола, або вівцю, або осла, або свиню, або ж човен, те, якщо це належить богу або палацу, він повинний заплатити в тридцятикратному розмірі, а якщо це належить мушкенуму, він повинний відшкодувати в десятикратному розмірі. Якщо злодій не має чим сплачувати, він повинний бути убитий .
(§ 9) Якщо людина, у якого щось пропало, виявив свою зниклу річ у руках іншої людини, і той, у чиїх руках була виявлена зникла річ, сказав: "Продавець - де мені її продав, при свідках - де я її купив", а хазяїн зниклої речі сказала: "Я призведу свідків, що знають мою зниклу річ", потім покупець призвів продавця, що продав йому цю річ, і свідків, при котрих він її купив, і хазяїн зниклої речі призвів свідків, що знають його зниклу річ, то судді повинні роздивитися їхню справу, а свідки, перед якими покупка була зроблена, і свідки, що знають зниклу річ, повинні розповісти перед богом те, що вони знають, і тоді продавець - злодій, він повинний бути убитий. Хазяїн зниклої речі може забрати свою зниклу річ, а покупець може взяти з будинку продавця срібло, що він відважив.
(§ 10) Якщо покупець не призвів продавця, що продав йому цю річ, і свідків, перед якими він її купив, а хазяїн зниклої речі призвів свідків, що знають його зниклу річ, тоді покупець - злодій, він повинний бути убитий, а хазяїн зниклої речі може свою зниклу річ забрати.
(§ 11) Якщо хазяїн зниклої речі не призвів свідків, що знають його зниклу річ, то він - брехун, він звів наклеп і повинний бути убитий.
(§ 12) Якщо продавець помер, то покупець може взяти в будинку продавця суму позову цієї справи в п'ятикратному розмірі.
(§ 13) Якщо свідків цієї людини немає поблизу, то судді повинні призначити йому термін до шести місяців, а якщо протягом шести місяців він не призвів своїх свідків, то ця людина - брехун; він повинний нести покарання по цій справі.
(§ 14) Якщо людина вкрала малолітнього сина іншої людини, то він повинний бути убитий.
(§ 15) Якщо людина вивела за міські коміра або палацевого раба, або палацеву рабиню, або раба мушкенума, або рабиню мушкенума, то він повинний бути убитий.
(§ 16) Якщо людина сховала у своєму будинку швидких раба або рабиню, що належать палацу або ж мушкенуму, і не вивів їх на клич провісника, то хазяїн удома повинний бути страчений.
(§ 17) Якщо людина впіймала в степу швидкого раба або рабиню і призвела його до його хазяїна, то хазяїн раба повинний дати йому два сикля срібла.
(§ 18) Якщо цей раб не назвав свого хазяїна, то зловивший повинний привести його в палац, справа його повинна бути розглянута, а потім його повинні повернути його хазяїну.
(§ 19) Якщо ж зловивший цього раба затримав у своєму будинку, а потім раб був схоплений його руками, то ця людина повинна бути убита.
(§ 20) Якщо раб утік із рук зловившого його, то ця людина повинна вимовити клятву вo ім'я бога хазяїну раба, і він буде вільно відпущений.
(§ 21) Якщо людина зробила пролам у будинок іншої людини, то перед цим проламом його варто убити.
(§ 22) Якщо людина учинила пограбування і була зловлена, то ця людина повинна бути убита.
Отже, Закони Хаммурапі являють собою надзвичайно цікавий законодавчий пам'ятник. Це дуже важливе джерело в історії держави і права стародавньої Месопотамії. На противагу від інших збірників правових актів та законів Месопотамії, кодифікація не носить божественної волі. У пролозі Хаммурапі вказує, що бог сонця та справедливості Шамаш, з'явився цареві уві сні, розпорядився, щоб той встановив в країні "право і справедливість", та вручив йому свої закони. В епілозі цар ще раз наголошує на необхідності дотримуватись всіх цих законів. Він також проголошує, що буде захищати усіх потерпілих і покривджених.
Шумерське право згодом стало зразком для скла­дання законодавства наступних цивілізацій як у самій Ме­сопотамії, так і в сусідніх країнах. Зокрема, відомим при­кладом його вдосконалення є кодекс старовавілонського царя Хаммурапі (перша половина XVIII ст. до н. е.), мета якого полягала у тому, "щоб сильний не пригноблював слабкого, щоб сироті й вдові віддана була справедливість". Цей кодекс законів приділяв особливу увагу охороні влас­ності, посилюючи міру покарання та її диференціацію за різні види злочинів. Не дивно, що закони Хаммурапі вва­жалися взірцем законодавства протягом усієї "клинописної культури" Месопотамії, їх продовжували переписувати та вивчати до кінця існування Вавілону.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Історія держава і права зарубіжних країн. Підручник. - К., 2000.
2. Основи правознавства. - К., 1998.
3. Юридичний словник-довідник. - Харків, 1999.
Loading...

 
 

Цікаве