WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Право Стародавнього Вавілону - Реферат

Право Стародавнього Вавілону - Реферат


Реферат на тему:
ПРАВО
СТАРОДАВНЬОГО ВАВІЛОНУ
?
Близько 1895 року до нашої ери Вавілон стає центром незалежної держави. Царі вавілонської династії "патеси" підкорили собі спочатку Аккадську область, населену семітськими племенами, а потім і шумерські міста.
Досягнутий шумерами високий рівень культури та ба­гатовіковий досвід суспільно-політичної організації сприя­ли появі ретельно розроблених юридичних норм для усіх сфер життя. Першим законодавцем в історії людства був Уруінімгіна (остання, третина III тис. до н. е.), правитель Лагаша, який склав і запровадив найстаровинніший пра­вовий кодекс. Своїм зведенням законів, яких повинні були дотримуватись усі без винятку громадини, пишався відомий цар третьої династії Ура Шульга. Цими законами він "вста­новив у країні справедливість, викорінив безладдя й безза­коння".
Древнім джерелом права в державах Дворіччя та Вавілону був звичай. Поряд зі звичаєм дуже рано з'являється й інше джерело права - закон. Відомі закони міст Ларсі, Ешнунні, Ісина.
В древньому Вавілоні не одержало розвиток велике приватне рабовласництво. Основними виробниками матеріальних благ були вільні селяни-общинники ремісники. Раби знаходилися як у державній (у палацах) і колективноій (храмах), так і в приватній власності.
Шумерське право згодом стало зразком для скла­дання законодавства наступних цивілізацій як у самій Ме­сопотамії, так і в сусідніх країнах. Зокрема, відомим при­кладом його вдосконалення є кодекс старовавілонського царя Хаммурапі (перша половина XVIII ст. до н. е.), мета якого полягала у тому, "щоб сильний не пригноблював слабкого, щоб сироті й вдові віддана була справедливість"1. Цей кодекс законів приділяв особливу увагу охороні влас­ності, посилюючи міру покарання та її диференціацію за різні види злочинів. Не дивно, що закони Хаммурапі вва­жалися взірцем законодавства протягом усієї "клинописної культури" Месопотамії, їх продовжували переписувати та вивчати до кінця існування Вавілону.
Патріархальний характер рабовласництва обумовлював визнання за рабами ряду особистих і майнових прав. Наприклад, у випадку, якщо раби одружувалися з вільними жінками, то діти від цього шлюбу вважалися вільними. Після смерті раба майно поділялося навпіл, половина переходила дружині і дітям, половина - пану (ст. 175-176З.Х.).
Велику вагу в суспільстві мали жреці. Храми мали величезні багатства. В законах встановлюється привілегія храмів, що згадуються поряд із привілеями палацу. Жреці з найдавніших часів зберегли у своїх руках юстицію і відігравали істотну роль у керуванні. Вищі жрецькі посади заміщалися особами знатного походження, у тому числі родичами пануючи.
Серед рабовласників особливо виділялися тамкарі - торгові агенти, самі грошовиті люди Вавілона. Вони ведуть велику зовнішню торгівлю, а також роздрібну - усередині країни.
На чолі найдавніших шумерійських міст стояли патеси, намісники бога на землі. Коли його панування починало простиратися на значну частину цілої країни, йому привласнюється титул лугаля. Пізніше, підкоряючи собі великі території правителя, починаючи з Аккадської династії називають себе царями країн і царями вселеної, навіть богом. В законах Хаммурапі цар уже не іменується богом, а розглядається як намісник божества.
Вищою посадовою особою в державі є правитель царського палацу (у стародавності називається кубанда). З розширенням влади царів за межі Вавілону їх обов'язки були зв'язані з повинностями населення. Він керує будівництвом каналів, зміцнень, палаців, храмів, веденням воєн, організацією землеробських робіт.
При царі з'являється й інший правитель-намісник - ісакку - правитель багатьох міст. В джерелах згадуються різні розряди жреців, агентів,суддів, хоронителів житниць, переписувачі, доглядачі і т.д.
З розширенням території відбувається централізація управління. Царі з часів 3-й Урської династії позбавляють місцевих патеси їхньої світської влади, зберігаючи за ними лише їхнє жрецьке достоїнство, перетворюють їх у підлеглих обласних правителів - шакканакку.
Крім шакканакку відомі правителі більш легких територіальних одиниць- рабіануми, по видимому правителі міст чи територіальних громад.
Одним з найбільш значних етапів у розвитку права Вавілону варто розглядати появу кодексу Хаммурапі. З іменем Хаммурапі (1792-1750р. до нашої ери) зв'язані такі великі заходи в державі, як:
" об'єднання Північного і Південного Двуріччя у Вавілонську державу;
" удосконалення в масштабі усієї Вавілонії іригаційної система-реформа адміністративного апарата;
" впорядкування правосуддя в країні.
Закони Хаммурапі являють собою надзвичайно цікавий законодавчий пам'ятник. Це дуже важливе джерело в історії держави і права стародавньої Месопотамії. На противагу від інших збірників правових актів та законів Месопотамії, кодифікація не носить божественної волі. У пролозі Хаммурапі вказує, що бог сонця та справедливості Шамаш, з'явився цареві уві сні, розпорядився, щоб той встановив в країні "право і справедливість", та вручив йому свої закони. В епілозі цар ще раз наголошує на необхідності дотримуватись всіх цих законів. Він також проголошує, що буде захищати усіх потерпілих і покривджених
У законах Хаммурапі регулюється цілий спектр правових відносин вавилонського суспільства, зокрема в галузі цивільного, зобов'язального права, шлюбно - сімейного та спадкового права, трудових відносин, кримінального та кримінально - процесуального права. Це типова кодифікація рабовласницької держави де всі права і привілеї закріплені за рабовласниками, а раб - особа безправна.
Джерела виділяють світську і церковну знать, чиновництво,професійне воїнство, сільських общинників, ремісників, купців, торговців, різні категорії рабів.Звертає на себе увага поділ вільних людей на двох категорій. Одні називалися "синками чоловіка" авіації (чи "синами людини"),що підкреслює їх вільний повноправний стан, інша категорія називалася "мушкену" (ймовірно похідне від слова "шукену" - бити чолом"), що означає відмінювання перед особою вищого стану. Обидві категорії відносилися до рабовласників.
Найвідомішим, найповнішим збірником законів Вавілону та усієї Месопотамії є кодифікація царя Хаммурапі, яку й донині вважають одним з найдавніших збірників правових норм в світі.
Хаммурапі склав свої закони вже на 3 році царювання - вони були записані на глиняних табличках. Згодом, на 35 році царювання, коли йому вдалося перемогти всіх своїх ворогів "зверху і знизу", за його наказом закони були висічені на чорному базальтовому стовпі. Тоді і, очевидно, складено вступ і закінчення до законів.
Цей базальтовій стовп знайдено в кінці 1901 року французькою археологічною експедицією в м. Сузи. Елламський
Loading...

 
 

Цікаве