WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Загальна характеристика теорії походження держави та права (Курсова) - Реферат

Загальна характеристика теорії походження держави та права (Курсова) - Реферат

будь-якою із сторін, а діти, як і раніше належать тільки матері". При цьому сім'я не являється відокремленою господарською одиницею, а приймає участь в примітивному виробництві у родовій общині, яка являла єдину соціально-виробничу організацію. Ця форма шлюбу вводила новий елемент. Поряд з рідною матір'ю парний шлюб поставив цілком достовірного батька. Але спадкування майна проходило ще по материнській лінії. Після смерті власника стад його стада повинні були переходити преш за все до його братів і сестер і до дітей його сестер або ж до нащадків сестер його матері. Його ж власні діти лишалися без спадщини. Укріплення пануючого положення в роду чоловіків призвело до відміни існуючого порядку спадкування і встановлення правила, що потомство членів роду чоловіків повинно залишатися в середині нього, тоді як потомство жінок повинно виключатися з нього і переходити в рід свого батька. Цим відмінялось визначення походження по жіночій і право спадщини по материнській лінії і вводилось визначення походження по чоловічій і право спадщини по батьківській лінії. Патріархальна сім'я - перехідна форма від парного шлюбу до так званої моногамної сім'ї, тобто сім'ї, принципово виключаючої багатомужество і багатожонство. Глава сім'ї користувався частіше всього необмеженою владою по відношенню до членів сім'ї і розпоряджався всім сімейним майном. Форма і розміри такої сім'ї дуже різноманітні у різних народів.
При патріархаті починається розпад первісно-суспільного устрою. З появою скотарства розвивається приватна власність на стада, які знаходяться у відокремленому володінні голови сімейства, так як і домашній посуд і предмети розкоші. З розвитком скотарства з'являється потреба в людях для нагляду за скотом. Для цієї цілі стали використовувати взятих в полон ворогів. Такз'являється рабство. Економічною основою рабства став розвиток скотарства, обробки металів та ткацтва, підвищення продуктивності праці в землеробстві, що дозволяло отримувати продуктів більше, чим потрібно було для підтримки життя. 3'явився надлишок необхідного продукту, а праця виробника, який утворював ций продукт, стала додатковою працею. Можливість, привласнення додаткового продукту безпосереднього виробника іншими людьми породили експлуатацію людини людиною. Збільшення виробництва у всіх галузях-скотарстві, землеробстві, домашньому ремеслу-зробило робочу силу людини такою, що може виробляти більшу кількість продуктів, чим це було необхідне для її підтримки. Разом з тим воно збільшувало повсякденну кількість праці, яка припадала на кожного члена роду, домашньої общини або окремої сім'ї. 3'явилась потреба в притягнені нової робочої сили. Війна постачала її:
військовополонених стали перетворювати в рабів... Із першого великого суспільного розподілу праці виник перший великий розподіл суспільства на два класи - панів і рабів, експлуататорів і експлуатованих. Розвиток рабства і обміну призвело до того, що одні роди і сімейства, які мали велику кількість робочих рук, багатіли, а інші бідніли. Багатіли родові старійшини і вожді, які захоплювали значну частину військової здобичі і родового майна в особисте користування. Суспільна влада при родовому устрої характеризується пануванням первісної демократії. Найвищим органом суспільної влади в роду, а також найвищим судовим органом було загальне зібрання дорослих чоловіків і жінок, а при патріархаті тільки чоловіків. Воно вирішувало виробничі питання, вибирало керівників роду, вирішувало спірні питання між членами роду, розглядало справи про зраду, боягузтво, вбивство всередині роду. Другим органом суспільної влади була рада старійшин, яка складалася із голів сімейних общин. Рада старійшин попередньо обговорювала питання, які виносилися на загальну раду. По мірі ускладнення дуальних організацій виникають племена, які об'єднували велику кількість родів і навіть союзи племен. Найвищими органами племен стають народні зібрання і ради племен. Народні зібрання племені збирались нерегулярно, тому виросла роль ради племені, яка складалася із родової знаті. Народні зібрання вибирали вождя племені. Посади членів ради і вождя захоплюються розбогатівшою родовою знаттю, дякуючи чому поступово спадковий принцип витісняє принцип виборності цих посадових осіб. Таким чином, при родовому устрої суспільна влада належала всьому суспільству, всім членам даного роду чи племені. Ще не було спеціального прошарку людей, спеціального апарату для управління людьми. Як вказує Ф.Енгельс, об'єднання родів в більш широкі групи стає у всіх місцях необхідністю і тягне за собою злиття окремих територій племен в одну загальну територію племен в одну загальну територію всього народу. Військовий вождь народу стає необхідним, постійною посадовою особою. З'являються народні збори там, де їх ще не було.
Військовий начальник, рада, народне зібрання утворюють органи родового суспільства, яке розвивається в військову демократію. Військову тому, що війна і організація для війни стають тепер регулярними функціями народного життя.
Раніше війну вели тільки для того, щоб відомстити за напад, або для того, щоб розмірити територію. З виникнення приватної власності війни починають вести грабунки. Війна стає постійним промислом. Грабіжницькі війни посилюють владу верховного воєначальника і підвладних йому воєначальників, посади яких з часом перетворюються із виборних в спадкові і тим самим "закладаються основи спадкової королівської влади і спадкової знаті". Оцінюючи це явище, Ф. Енгельс писав: "Так органи родового устрою поступово відриваються від своїх коренів в народі, в роду, у фратрії, в племені, а увесь родовий устрій перетворюється в свою протилежність: із організації племен для вільного регулювання своїх власних справ він перетворюється в організацію для грабунку і гноблення сусідів, а відповідно цьому його органи із знарядь народної волі перетворюються в самостійні органи панування і гноблення, направлені проти власного народу".
Подальший розвиток виробничих сил, який виразився в розвитку ремесла, визвав другий великий суспільний розподіл праці. Дякуючи цьому з'являється продукти для обміну, а обмін стає регулярним. В процесі товарного обміну виникають і утворюються товарно-грошові відносини, які перетворюються в один із факторів розпаду первіснообщинного устрою.
Розвиток техніки і ріст продуктивності праці окремої людини призводять до індивідуалізації праці. Первіснообщинний колективізм став гальмом для розвитку виробництва, так як зв'язував ініціативу окремих людей:
назріває і загострюється протиріччя між виробничими силами, які потребують індивідуальної праці, і виробничими відносинами, основаними на колективній власності і спільній
Loading...

 
 

Цікаве