WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Загальна характеристика теорії походження держави та права (Курсова) - Реферат

Загальна характеристика теорії походження держави та права (Курсова) - Реферат

її визначення суб'єктом міжнародного права).
2) суверенітет - політико-правова властивість державної влади, що виявляється в її:
верховенстві (поширення владних повноважень на населення, органи і організації; можливість визнати незаконними прояви іншої суспільної влади; наявність органів, що забезпечують реалізацію рішень держави.
незалежності (можливість самостійно приймати рішення всередині країни і зовні при дотриманні приписів міжнародного права і суверенітету інших країн);
єдності (неподільність влади в цілому і функціональний розподіл всіх різновидів влад);
3) наявність системи державних органів (державного апарату), при допомозі яких практично здійснюються державні функції;
4) державна влада, що є різновидом соціальної влади, втілюється в державно-правових інститутах відособлених від населення, та має призначення здійснювати політичну владу і регулювати суспільні відносини;
5) наявність загальнообов'язкових правил поведінки (правових норм), які розробляє, приймає і охороняє держава, і які визначають сферу відносин, що охороняються державою, роблять державні рішення обов'язковими на рівні суспільства та визначають можливі міри покарання запорушення встановлених правил;
6) система податків, що встановлюється для утримання державного апарату.
Таким чином, держава - це особлива організація політичної влади соціальне неоднорідного суспільства, що розміщується на певній території, характеризується суверенітетом, здійснюється шляхом діяльності системи спеціальних органів, має право приймати загальнообов'язкові норми і має за ціль управління суспільством та здійснення керівництва загальносуспільними справами.
З точки зору сучасних уявлень процес історичного розвитку держави полягає в поступовому перетворені держави в один із складових елементів громадянського суспільства, що матиме на меті упорядкування та регулювання суспільних відносин, перетворення людини у найвищу соціальну цінність. Досягненню цієї мети повинні сприяти реформи політичної системи.
У політичній сфері необхідні подальше розгортання демократії; поглиблення форм участі громадян в управлінні справами держави і суспільства, вдосконалення державного апарату з точки зору чіткого визначення та розмежування повноважень; підвищення активності громадських організацій; розширення гласності; більш повне врахування громадської думки; підвищення ролі правового регулювання суспільних відносин.
Оскільки держава невід'ємно зв'язана з правом, то також і необхідно удосконалювати його.
Здійснення вищезгаданих завдань буде сприяти побудові держави, де закон і влада стануть невід'ємними атрибутами, де буде не лише проголошено, а і гарантовано права і свободи людини, де найверховнішим буде справедливе право, а держава і особа стануть рівними учасниками суспільних відносин. Таку державу прийнято називати правовою.
2. Поняття права, його риси як владного регулятора суспільних відносин
На певних стадіях розвитку людства, зокрема при первіснообщинному ладі, держави і права не було. При первіснообщинному ладі існували і певні норми поведінки людей, так звані соціальні норми. Такими нормами були звичаї, традиції, які водночас буяй і правилами півжиття, і приписами релігійного характеру. Вони встановлювались самим колективом, передавались з покоління в покоління /наприклад, поважати старших, виконувати розпорядження вожді 8 і старійшин, звичай кровної помсти/. Виконувались ці норми не з остраху перед владою, перед покаранням, а в силу громадської думки, вихованого з дитинства переконання, звички підкоритися цим правилам, встановленим в інтересах всього роду, племені, а тому доцільним і справедливим.
Право, як і держава - категорія і сторична. Воно виникає лише на певному ступені розвитку людства, коли розклад первісно-родового ладу призводить до розшарування суспільства на антагоністичні класи, до виникнення приватної власності і прагнення економічно пануючої меншості, що склалося з забагатілої родової верхівки, увічнити і зміцнити своє напування. Економічно пануючий клас, що організував свою силу в державу, проголошує від її імені загальнообов'язковими ті звичаї, які відповідають його класовим інтересам, або, перетворюючи свою волю на державну, встановлює нові загальнообов'язкові правила поведінки. Право нерозривно пов'язане із державою. Адже саме держава перетворює волю пануючого класу на закон, робить її державною волею, встановлюючи або санкціонуючи правила поведінки, які в своїй сукупності утворюють право. Вона забезпечує і реалізацію правових приписів, функціонування суспільних відносин відповідно до них, застосовуючи при необхідності державний примус, оскільки "право є ніщо без апарату, здатного примушувати додержувати норм права".
Загроза застосування примусу при невиконанні норм права відрізняє ці норми від інших соціальних норм, зокрема моралі, звичаю, норм громадських організацій. Історично першим було рабовласницьке право, яке закріплювало приватну власність рабовласників на засоби виробництва і рабів. Раб вважався річчю /об'єктом, а не суб'єктом права/. Панування рабовласника над ним було необмеженим. Воно охоронялось рабовласницьким правом за допомогою найжорстокіших санкцій. Феодальне право закріплювало і охороняло суспільні відносини, основу яких становила феодальна власність на землю і не повна власність феодала на безпосереднього виробника - селянина, який прикріплювався до землі. На відміну від феодального і рабовласницького права, що було правом відкритої нерівності, буржуазне право, яке виникло на базі капіталістичної власності на засоби виробництва, формально визнає робітника суб'єктом права, незалежним від капіталіста.
Насправді ж, позбавлений власності на знаряддя і засоби виробництва, робітник змушений "вільно" продавати свою робочу силу на пропонованих йому капіталістом умовах. Хоч з формального боку буржуазне право виступає як право свободи і рівності, фактично воно захищає інтереси буржуазії.
Засновані на різних формах приватної власності рабовласницьке, феодальне і буржуазне право є правом експлуататорським, що має на меті захистити привілейоване становите незначної меншості і тримати в покорі більшість населення - експлуатованих Звичайно, буржуазне суспільство, держава, право вали, особливо на ранніх етапах розвитку, багато недоліків, негативних рис.
Але життя вносило свої корективи і правова система розвивалась, удосконалювалась, досягнувши нинішнього стану і вигляду. Деякі явища, державне правові, політичні, соціальні інститути цього суспільства заслуговують на увагу, використання і наступний розвиток, схвалення і сприйняття, інші - ні. У всякому разі, на сучасному етапі капіталістичні
Loading...

 
 

Цікаве