WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Право Стародавнього Вавілону (Контрольна) - Реферат

Право Стародавнього Вавілону (Контрольна) - Реферат


Контрольна робота
з предмету: "Історія держави і права зарубіжних країн"
на тему: "Право Стародавнього Вавілону"
студента 1-го курсу
факультета № 5
Краснокутського Валерія
1.Характеристика основних джерел права Стародавнього
Вавілону.
Вавилон, розташований у самому серці Месопотамії, там, де зближаються русла Тигру й Євфрата, знаходився на схрещенні важливих торгових шляхів, що йшли із Малої Азії і Закавказзя до Перської затоки і від сірійського узбережжя на плоскогір'я Ірану. Вавилон став столицею могутньої держави і перетворився в найбільший торговий, політичний і культурний центр Передньої Азії, зберігши своє значення майже два тисячоріччя, цьому сприяло його вигідне географічне положення. Перші відомості про Вавилон йдуть з III тисячоріччя до н.е., коли це місто входило до складу великого Шумеро-Аккадського царства і носило древньо шумерійську назву Кадингір (Вората богів). Наприкінці III тисячоріччя до н.е. численні семітські кочові племена аморитів проникають у Месопотамію, захоплюють велику область у країні Аккад і створюють сильну державу з центром у Вавилоні. Приблизно в те ж самий час гірські племена - еламітів, скориставшись ослабленням Шумеро-Аккадського царства, вторгаються в Месопотамію зі сходу, міцно осідають у Шумері, перетворивши Ларсу в один із своїх головних опорних пунктів. Іноземні завойовники не змогли мирно розділити між собою захоплену країну. Між ними почалося суперництво і розгорілася неминуча боротьба за переваження і панування у всій Месопотамії. Переможцем із цієї боротьби вийшло Вавілонське царство, у якому зміцнилася аморитська династія (1894-1595 р. до н.е.). Найвищого свого розквіту Вавілоно-Аморитське царство досягло при Хаммурапі (1792-1750 р. до н.е.), що об'єднав під своєю владою все Двуріччя й утворив велику і сильну державу. Історія цього часу нам добре відома завдяки великій кількості збережених документів, серед яких особливе місце займають великий звід законів, адміністративне листування царя з місцевими чиновниками, дипломатичні документи.
Судячи з цих документів, зовнішня політика Хаммурапі, еламітських правителів, що зміцнилися в Ларсі, царів великої держави Марі, розташованої на захід від Євфрата і міст середньої і північної Месопотамії, спліталася в один складний і заплутаний вузол. Найбільше активну зовнішню політику вів Хаммурапі, який поставив перед собою ціль об'єднати всю Месопотамію під своєю владою. Прямуючи до досягнення цієї цілі, Хаммурапі широко використовував не тільки свою військову силу, але і різноманітні засоби дипломатії. Уклавши військовий союз з Зімрілимом, царем держави Марі, Хаммурапі розбиває порізно своїх супротивників. На початку свого царювання він завойовує шумерійські міста Ісін, Урук і Ур. Потім він зміцнює свою владу в середній Месопотамії, отримавши на це згоду свого союзника Зімрілима, що в одному із своїх дипломатичних послань у таких словах надає йому свободу дій в Аккаді: "Якщо князі Ешнунни тебе визнають, то прав у якості царя над країною Ешнунни. А якщо вони тебе не визнають, то посади який знаходиться в тебе, щоб він царював над ними".
Завзяту і тривалу боротьбу веде Хаммурапі зі своїм давнім суперником, еламським правителем Рімсіном, що зміцнився в Парсі. На 31-м році свого царювання він розтрощив країну Емутбад і царя Рімсіна, примусивши Рімсіна бігти і приєднав Шумер до свого царства. Спираючись на військову поміч царя Марі, Хаммурапі підкоряє своїй владі області північної Месопотамії. Потім, зміцнившись у Месопотамії, він звертає зброю проти свого недавнього союзника - держави Марі і після двох спустошливих набігів, на 33 і 35-му роках свого царювання руйнує і захоплює столицю цього колись могутнього і багатого царства. Деякі документи цього часу вказують на існування дипломатичних відносин між Вавилоном і північно-сірійською державою Угаріт.
У Вавилоні в часи Хаммурапі оформилася типова для древнього Сходу деспотія. Управління країною було строго централізовано, і уся верховна влада, законодавча, виконавча, судова і релігійна, була в кінцевому рахунку зосереджена в руках царя. Як очевидно з листування Хаммурапі з його чиновниками, цар самий керує різноманітними галузями управління, зокрема організацією штучного зрошення. Цар особисто розглядає різноманітного спірні діла і скарги, що надходять на його ім'я. По цих ділах цар самий виносить рішення і дає відповідні розпорядження своїм чиновникам. Нарешті, особливими указами царя вносяться необхідні виправлення в календар.
У управлінні країною цар спирався на складний і централізований бюрократичний апарат. Одні чиновники відали окремими галузями центрального управління, інші управляли містами або областями, приходячись як би намісниками царя. Вавилоном і іншими великими містами, як, наприклад, Сіппар, управляли чиновники, що носили високий титул "шакка-накку". Менше великими містами й областями управляли чиновники, що називалися "рабіанум". Населення зобов'язане було сплачувати різноманітні податки: із хлібного врожаю або приплоду худоби, фінікових садів, поляж кунжуту і з рибацьких общин. Поряд із цими податками стягалися особливі податі сріблом і спеціально царські податі, що стягалися натурою. Всі ці прибутки стікалися в царську скарбницю й утворювали палацеве майно, що поряд із храмовим знаходилося під особливим захистом закону.
Судова влада знаходилася в руках особливих чиновників. Судовими функціями були наділені шакканакку, рабіанум, судді округу й особливі суди "найстарших і славетних людей міста". Храмові судді все більше утрачають своє значення й обмежуються лише тим, що приймають показання під присягою перед статуєю божества в храмі. Поступово з'являються перші норми процесуального права, відповідно до котрих суддям ставиться в обов'язок не просто приймати показання свідків, а особисто "досліджувати діло". Спеціальні статті закону карають винного в лжесвідченні, нарешті, стаття 5 строго карає суддю за зміну судового вироку, стягуючи на нього штраф у 12-кратному розмірі позову і забороняючи йому надалі виконувати судові обов'язки. Всю систему бюрократичного управління країною очолює цар, що по навчанню жерців одержує верховну владу як би безпосередньо з рук богів. З гордістю говорить у своїм кодексі Хаммурапі про самого себе: "боги Ану і Енліль закликали мене, Хаммурапі, славнозвісного, богобоязливого воїна... Я, Хаммурапі, - пастир, обраний богом Енлілем... царствений нащадок, створений богом Сіном... повновладний цар царів, брат бога Замами... божественний цар царів... Мардук закликав мене управляти народом і дарувати країні добробут").Вавілонське царство після смерті Хаммурапі стало поступово хилитися до спаду.
2. Кримінальне право та процес за законами Хаммурапі.
Найважливішим джерелом для вивчення
Loading...

 
 

Цікаве