WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання. Відносна самостійність держави - Реферат

Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання. Відносна самостійність держави - Реферат

про спілки підприємців (безвідносно до їх видів), ніж про окремі види підприємницьких організацій.
Колективне утворення стає корпорацією, якщо набуває статусу юридичної особи. Статус юридичної особи суб'єкт підприємницької діяльності в Україні одержує після державної реєстрації або у виконавчих комітетах міських, районних (у місті) Рад народних депутатів, або в органах державної адміністрації, а також після присвоєння йому в органах державної статистики ідентифікаційного коду і включення до Єдиного Державного Реєстру Підприємств і Організацій України.
Комерційні корпорації займаються бізнесом, який може мати для суспільства як позитивні, так і негативні наслідки. У силу цього держава змушена впливати на бізнес. Ринок у сучасному світі давно вже не є механічним породженням приватної власності. Правила для суб'єктів ринку, керуючись об'єктивними законами економіки, встановлює держава. Визначення правил гри на ринку, забезпечення досягнення суспільних результатів (економічний ріст, зниження інфляції, безробіття) - складові економічної функції держави.
Необхідність управління бізнесом, його планування - головне завдання держави. Існує система державних засобів управління, що підтримують усю систему бізнесу, систему комерційних корпорацій. В Україні розроблена Програма державної підтримки підприємництва (1993 p.). Відповідно до ст. 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності, не допускає зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобро-совісної конкуренції.
Корпорації зобов'язані діяти з урахуванням певних правових рамок, установлених державою для комерційного регулювання. Лише в межах цих правових рамок комерційні корпорації можуть функціонувати самостійно.
Відносини держави з комерційними корпораціями будуються часто на основі партнерства, певна річ, у межах повноважень відповідних владних структур.
Держава (в особі державних органів і посадових осіб) діє відносно комерційних корпорацій багато в чому так само, як і некомерційних громадянських об'єднань.
Держава (в особі державних органів і посадових осіб):
1) встановлює коло суб'єктів, які мають право займатися підприємницькою діяльністю;
2) встановлює юридичні норми, які визначають порядок офіційного визнання (легалізації) комерційних організацій шляхом реєстрації;
3) реєструє комерційні об'єднання громадян і встановлює їх ідентифікаційний код в органах державної статистики (в Україні - Єдиний Державний Реєстр Підприємств і Організацій України);
4) гарантує комерційним організаціям рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Забезпечення зазначеними ресурсами відбувається лише за умови виконання комерційною організацією робіт і поставок для державних потреб;
5) забезпечує дотримання прав і законних інтересів комерційних об'єднань громадян, офіційно встановлених, - гарантує недоторканність майна і забезпечує захист прав власності;
6) здійснює контроль і нагляд за відповідністю діяльності комерційних організацій зареєстрованому статуту:
- нагляд за виконанням і дотриманням законності здійснюють органи прокуратури;
- контроль за джерелами і розмірами надходжень і сплатою податків здійснюють фінансові органи і органи державної податкової адміністрації;
7) передбачає відповідальність уповноважених осіб комерційних організацій за порушення законодавства;
8) не втручається безпосередньо в діяльність комерційних організацій, оскільки вони не є об'єктами державного управління, проте законодавче забезпечує свободу конкуренції між ними, захищає споживача від проявів недобросовісної конкуренції і монополізму;
9) створює режим найбільшого сприяння для функціонування комерційних організацій: передає державне майно, наділяє земельними ділянками і цільовими кредитами - короткостроковими і довгостроковими, надає систему заохочень (певний час не стягувати податки), створює внутрішній і зовнішній ринок для суб'єктів підприємницької діяльності.
Забороняється заняття підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян:
o військовослужбовцям;
o посадовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату;
o посадовим особам органів державної влади і управління, що покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств;
o особам, які відбувають строк покарання, до його закінчення;
o особам, які мають непогашену судимість за крадіжку, хабарництво та інші корисливі злочини.
Комерційні об'єднання покликані діяти щодо громадянського суспільства і держави в такий спосіб:
o сплачувати податки в установленому законом порядку;
o розвивати економіку держави, заповнюючи відповідні економічні ніші;
o розвивати національний бізнес, ділові відносини з іншими державами;
o сприяти підняттю рівня матеріального забезпечення громадян та ін.
Відносна самостійність держави
Розглядаючи тісний взаємозв'язок і взаємозалежність суспільства і держави, громадських об'єднань і держави, комерційних , корпорацій і держави, слід зважувати на те, що держава має відносну самостійність.
Відомо, що "абсолютної самостійності" ні в природі, ні в суспільстві бути не може, оскільки існує загальний взаємозв'язок процесів і явищ. Не може бути й "абсолютної залежності". Коли ми говоримо про державу як про "слугу суспільства", це не означає, що ми представляємо її як слугу, маріонетку в грі зовнішніх умов, суспільних відносин. Якби держава не мала певної самостійності, своєї внутрішньої та зовнішньої свободи, вона була б пасивною, мертвою, а отже, зайвою ланкою в політичній системі суспільства, у громадянському механізмі. Поняття "відносна самостійність" держави покликано відбити активність держави у всіх сферах громадського життя. Зворотний вплив держави на суспільство є мислимим лише в рамках її відносної самостійності.
Відносну самостійність держави слід розглядати конкретно-історично, зважаючи на специфічні умови розвитку суспільства, його політичної системи та ін. У процесінауково-технічного і суспільного процесу відносна самостійність держави зростає.
Знаходячись у певній залежності від зовнішніх чинників (економіки, класової боротьби, політики, ідеології), держава справляє на них зворотний вплив, що є однією з форм вияву її відносної самостійності. Іншою формою прояву відносної самостійності держави можна назвати підвищення держави над інтересами класів, що борються, виконання загально-соціальних завдань або її організаційну відокремленість від суспільства в цілому, наявність власної внутрішньої структури і функцій. Таких форм прояву відносної самостійності держави можна навести чимало, вони специфічні для різних країн кожної історичної епохи.
Крім того, у держави є своя логіка розвитку. Наявність особливих етапів розвитку держави є однією з форм прояву відносної самостійності. Держава додержується свого власного шляху розвитку, над яким має зверхність розвиток виробництва. Але держава, завдяки своїм власним законам і фазам розвитку, справляє зворотний вплив на розвиток виробництва, що є однією з загальних (властивих всім історичним етапам) форм відносної самостійності держави.
Чи слушним буде ствердження, що "держава не має власної історії", оскільки її поява і подальший розвиток були обумовлені розвитком суспільства - економічним, соціальним, політичним? Ні, певна річ. Держава розвивається разом із суспільством і в той же час має свою історію. Аргументом на користь останнього твердження є відносна самостійність держави у вигляді різних форм її прояву.
Loading...

 
 

Цікаве