WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Юридичні гарантії при укладенні трудового договору - Курсова робота

Юридичні гарантії при укладенні трудового договору - Курсова робота

Законом передбачені й обмеження при прийомі на роботу, наприклад, осіб, які є близькими родичами чи свояками. Обмеження при прийомі нароботу встановлені також для осіб, позбавлених права управляти транспортними засобами. Також забороняється застосування праці неповнолітніх у виробництвах, професіях і на роботах із важкими та шкідливими умовами праці та ін.

Раціональне залучення працівників у сферу праці забезпечується і такою загальною гарантією права на працю, як визнання законом недійсними умов договору про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю (стаття 9 КЗпП України).

Третій підрозділ розглядає трудовий договір як одну з форм реалізації права на працю. Правові питання існування трудових правовідносин на підставі укладення сторонами трудового договору досить широко досліджувалися науковцями.

Сторони в трудовому договорі володіють трудовою правосуб'єктністю, тобто здатністю володіти правами і виконувати обов'язки, через те працівник не може укладати договір через представника або покладати свої обов'язки за договором на іншу особу. Для наймача варто відмітити особливу роботодавчу трудову правосуб'єктність. успішного

З розвитком нових форм організації виробництва чітко постала тенденція до розширення договірного регулювання трудових відносин сторін. Яскраве свідчення тому — практика укладення контрактів. У всіх нормативних актах, де йдеться про контракт, він визначається як особлива форма трудового договору (ч. з ст. 21 КЗпП). На нашу думку, визначення контракту як форми трудового договору подано без врахування категорійних понять форми — зміст, рід, вид. Родові відносини притаманні категорії трудового договору. Отже, правильніше було б визначити контракт як вид, а не як форму, оскільки форма є засіб існування та відображення змісту. Визначивши таким чином контракт, можна ліквідувати подальші суперечності положення закону, оскільки невірним є вживання однієї й тієї самої категорії в одному випадку при визначенні поняття контракту (ч. з ст. 21 КЗпП України), а в іншому — щоб розкрити засіб вираження цього самого поняття (ст.24 КЗпП України), де йдеться про укладання контракту у письмовій формі. Вважаю, що визначення контракту як особливого виду трудового договору, що укладається у письмовій формі, найбільш правильне.

відповідальності

Розділ третій "гарантії, що забезпечують здійснення трудових прав після укладення трудового договору".

У сучасних умовах розвитку України як правової держави величезне значення мають ті гарантії трудових прав, що спрямовані на забезпечення стабільності трудових відносин. Важливе місце серед них займають гарантії, що забороняють власнику або уповноваженому ним органу в односторонньому порядку змінювати угоду про виконання конкретної роботи. Саме ці проблеми досліджуються у першому підрозділі. Основами зміни трудових відносин можуть бути тільки взаємна згода сторін трудового договору або окремо зазначені в законі випадки.

Відповідно до ст. 32 КЗпП переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Беручи до уваги ст. 43 Конституції України, ст. 21 і 31 КЗпП, необхідно визнати, що будь-яка зміна трудової функції працівника, робочого місця, що виходить за межі трудового договору, хоч і не може бути кваліфікована як переведення на іншу роботу, все ж без погодження працівника не допускається.

У другому підрозділі розглядаються та аналізуються норми гарантуючи працівникам охорону праці й здоров'я. Правове регулювання охорони праці охоплює розробку прийняття загальних норм охорони праці, правил техніки безпеки виробничої санітарії; проведення профілактичних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов праці, що попереджують виробничий травматизм та професійні захворювання; створення сприятливих умов праці і забезпечення її охорони на діючих підприємствах в процесі виконання працівниками своїх трудових обов'язків; систематичне поліпшення і оздоровлення умов праці; розробку додаткових заходів щодо охорони праці окремих категорій трудящих жінок, неповнолітніх, осіб із зниженою працездатністю тощо.

Наближення національного законодавства з охорони праці до міжнародних стандартів і вимог Міжнародної Організації Праці (МОП), зафіксованих у її конвенціях і рекомендаціях, є одним із важливих напрямків його удосконалювання.

Важливою гарантією, спрямованою на охорону трудових прав працюючих є те, що нормативними документами за робітниками закріплено право обов'язкового інформування про умови праці, про наявність на робочих місцях шкідливих і небезпечних виробничих чинників, про можливі наслідки їх впливу на здоров'я (ст. 6 Закону "Про охорону праці" і ст. 13 Конвенції МОП №155). Робітнику дається право відмовитися від виконання роботи в ситуації, небезпечній для його життя і здорові, або при наявності загрози життю і здоров'ю інших людей (ст. 7 Закону "Про охорону праці" і ст. 19 Конвенції МОП №155). Як національним законодавством з охорони праці, так і міжнародними нормами робітнику гарантується захист від переслідувань і звільнення з роботи в таких випадках.

Відшкодування шкоди (у тому числі моральної) і допомога у випадку трудового каліцтва й смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві гарантується ст. 11 і 12 Закону України "Про охорону праці" і Конвенціями МОП №102, №121, №128.

Система гарантій у забезпеченні здійснення трудових прав знаходить своє вираження й у правовій регламентації діяльності системи органів нагляду й контролю за додержанням законодавства про працю, що визначена у статтях 259-265 КЗпП України й в інших нормативних актах. Відповідно до указаних правових норм нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

Третій підрозділ присвячений дуже складним та багато у чому суперечливим питанням оплати праці та матеріальної відповідальності працівника. Гарантії, що забезпечують здійснення трудових прав, мають тісний зв'язок і із правом робітників та службовців на заробітну плату, що є основним джерелом прибутків працівників. Важливе значення забезпечення здійснення трудових прав працівників мають юридичні гарантії, спрямовані на обмеження утримань із заробітної плати працівників. У статті 127 КЗпП України записане, що відрахування із заробітної плати можуть проводитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Тому власник або уповноважений ним орган не може робити такі утримання за своїм розсудом. У цьому і виражається одна з істотних гарантій охорони заробітної плати робітників та службовців. Однак, певні суми із заробітної плати працівників власник має право утримувати. Це право надане йому законом, але дії власника в ньому чітко регламентовані.

Існують і інші гарантії, що забезпечують здійснення трудових прав громадян. Широко виявляються вони, зокрема, при покладанні на робітників та службовців матеріальної відповідальності за збиток, заподіяний підприємству, установі, організації. Гарантії трудових прав, при відшкодуванні цього збитку забезпечуються як у самій процедурі його відшкодування, так і при визначенні конкретного його розміру. Усі ці особливості передбачені в статтях 130-138 КЗпП України. Ці норми спрямовані на: по-перше, збереження власності шляхом відшкодування працівником прямого дійсного матеріального збитку, заподіяного підприємству; по-друге, створення такого положення, щоб заробітна плата робітників та службовців була гарантована від необґрунтованих і надмірних утримань; по-третє, виховання в працівникові дбайливого відношення до майна підприємства.

Четвертий підрозділ містить аналіз діючого законодавства з приводу припинення трудового договору. У роботі проаналізовані правові категорії "припинення" та "розірвання" трудового договору та їх конкретні підстави. Законодавство про працю, керуючись конституційною нормою щодо захисту громадян від незаконного звільнення, що закріплена у ст. 43 Конституції України, передбачає необхідні юридичні гарантії, які полягають, зокрема, в тому, що трудовий договір може бути припинений лише з підстав, передбачених законодавством, і у порядку, встановленому законодавством для кожної з підстав. Крім того, ст. 232 КЗпП передбачається також судовий захист громадян від незаконного звільнення.

Підставами припинення трудового договору, а зокрема і звільнення працівника, є такі життєві обставини, що мають юридичне значення (юридичні факти) і за наявності яких законодавство допускає припинення договору. Такими юридичними фактами, зокрема, можуть бути вольові дії, коли одна зі сторін договору чи обидві його сторони, чи третя особа, яка не е стороною трудового договору, проте має згідно із законодавством право вимагати його припинення (суд, профспілковий орган, військкомат), виявляють ініціативу припинити дію договору.

Loading...

 
 

Цікаве