WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Юридичний факт - Курсова робота

Юридичний факт - Курсова робота

Інший вид реакції на порушення у фактичній передумові - відстрочка настання правових наслідків.

Різновидом юридичної реакції на дефектність фактичної передумови виступає санкція недійсності. Істота цього типу реакції полягає в анулюванні юридичного значення фактичної передумови, не виникненні правових наслідків, на які розраховували суб'єкти. Наприклад, повернення особи, визнаного безвісно відсутнім, не тягне автоматичного відновлення шлюбу, розірваного у зв'язку з безвісною відсутністю. Необхідні додаткові факти - спільна заява чоловіка й жінки, відновлення шлюбу органом загсу.

Санкції недійсності не завжди в достатньому ступені регламентовані, що істотно знижує їхній ефект.

Одним із засобів юридичного реагування на дефектність юридичних фактів і складів при збереженні їхньої юридичної чинності виступають активні санкції. Розглянемо деякі різновиди активних санкцій.

Зміна змісту виникаючі правовідносини. Результатом дефектності фактичної передумови може бути поява нових прав, відпадання деяких обов'язків.

Зміна незавершеної частини фактичного складу. Розглянутий тип юридичної реакції полягає в тім, що у відповідь на дефектність початкових ланок фактичного складу законодавство коректує заключні ланки складу. Дане коректування може виражатися, по-перше, у підключенні в незавершену частину складу додаткових елементів. По-друге, - в умовному визнанні деяких фактів існуючими (або відсутніми).

Поява або відпадання прав й обов'язків в інших правовідносинах.

Розглянуті вище санкції реалізуються двома основними способами - у порядку самозахисту або автоматично.

Самозахист - можливість однобічних дій, що допускає законом, по забезпеченню свого суб'єктивного права.

Автоматичне настання санкцій має місце в тих випадках, коли негативні правові наслідки наступають безпосередньо в силу вказівки норми права, без яких - або дій учасників правовідносини або правозастосовні органи.

Дефектні юридичні факти й склади - негативне явище в правовій системі, тому що утрудняє нормальний процес правового регулювання.

Одна із причин дефектності юридичних фактів - їхнє сховане переродження. Із часом факти не залишаються незмінними Може змінитися й суспільна оцінка факту, його юридичне значення. Зміни у факті бувають і внутрішніми, схованими. Вони можуть виражатися в розбіжності між змістом факту й зовнішньою формою його вираження.

Одна із причин і форм дефектності - фальсифікація юридичних фактів. Варто розмежовувати два види фальсифікації. По-перше, це штучна фабрикація фактичних обставин, що імітують юридичні факти, щоб домогтися одержання прав або звільнення від обов'язків (наприклад, імітація хвороби), і, по-друге, створення фіктивних доказів (фальшивих документів, довідок) про неіснуючі юридичні факти.

Необхідно розрізняти також повну, часткову фальсифікацію юридичного факту й фальсифікацію одного з елементів фактичного складу.

Попередження дефектності юридичних фактів безпосередньо пов'язане з удосконалюванням правового режиму документів.

ВИСНОВКИ

В ході дослідження даної теми ми прийшли до наступних висновків.

Що вивчення цієї теми в цей час актуально, тому що намітився ряд проблем у даній області потребуючого їхнього наукового дослідження й дозволу.

Розглядаючи юридичні факти, ми прийшли до висновків:

Юридичні факти в цивільному праві можуть бути піддані насткеееупної класифікації:

а) події й дії;

б) неправомірні й правомірні дії;

в) юридичні вчинки і юридичні акти;

г) адміністративні акти й угоди.

Необхідно продовжувати їхнє вивчення, обґрунтовувати появу їхніх нових видів, модифікацій (наприклад, групи юридичних фактів, фактичних систем і т.д.).

Необхідно розширити й поглибити класифікацію юридичних фактів, що буде істотним кроком у правовій науці.

Підводячи підсумки розгляду судового рішення як одного з видів юридичних фактів, можна зробити наступний висновок. Закріплення як підстава цивільних прав й обов'язків терміна "судове рішення" не зовсім точно відбиває існуючу правову дійсність.

Загальні підстави припинення зобов'язань можуть бути розділені на дві групи залежно від того, чи припиняється воно з волі сторін або незалежно від її.

Розглядаючи питання про прощення боргу можна зробити висновок, що якщо норма закону, присвячена конкретній юридичній дії, здійснення якого приведе до виникнення, зміни або припинення цивільних прав або обов'язків більш ніж в однієї особи, не дає підстав досить виразно кваліфікувати ця дія як однобічна угода (саме такого роду ситуація виникає із прощенням боргу, у результаті чого в кредитора припиняється право вимоги, а в боржника - відповідний обов'язок), те така дія варто вважати двосторонньою або багатобічною угодою. Отже, прощення боргу - це двостороння угода, і для її здійснення необхідна угода кредитора й боржника.

Дуже важливо для правової сили юридичних фактів вчасно й правильно їх установити, зафіксувати, засвідчити й довести. Від цього залежить якість і швидкість реалізації законних прав й інтересів фізичних й юридичних осіб. Проте, на практиці саме через недотримання даних дій виникають різні колізії, дозволяють найчастіше в судовому порядку. Важливо вміти розмежовувати юридичні факти й докази про їх.

Зловживання або недогляди в процедурі фіксації, посвідчення й доведення юридичних фактів ведуть до їхньої дефектності, шляху, подолання якої нерідко правом не регламентуються. Тому, найчастіше, у судах сторони не можуть довести своєї правоти (через дефектність юридичного факту або їхньої сукупності валитися все система доказів). Результатом є нездійснення потенційне приналежним особам прав й інтересів.

Сказане ще раз підтверджує важливість і необхідність вивчення юридичних фактів.

Таким чином, цивільне право займає центральне, ключове місце в приватноправовій сфері і у цілому в регламентації більшості майнових і багатьох немайнових відносин. Прямим показником цього є навіть розповсюджені, хоча і необґрунтовані спроби застосування цивільно-правових норм до майнових відносин, що входять у предмет публічного, а не приватного права. На теперішній час також існують і інші суперечки щодо застосування деяких положень приватного права, так, наприклад, положення про майнову відповідальність дотепер залишаються свого роду "каменями спотикання" інституту цивільно-правової відповідальності.

Більш того, українське цивільне законодавство, віддаючи шану римським традиціям, дотепер говорить лише про відповідальність за порушення зобов'язань і не знає загальної категорії відповідальності за порушення цивільних прав. Ці та інші недоліки і прогалини у цивільному законодавству потребують негайного заповнення і будемо сподіватися, що з прийняттям нового Цивільного кодексу України багато цих та інших питань вже вирішилося.

Список використаної літератури

  1. Алексєєв С.С. Теорія права. М., 1995.

  2. Іванова З.Д. Юридичні факти й виникнення суб'єктивних прав громадян // Радянська держава й право. - 1980. - № 2. - С. 37.

  3. Исаков В.Б. Юридичні факти в радянському праві. - М.: Юридична література. 1984.

  4. Иоффе О.С. Радянське право М.,1967.

  5. Красавчиків О.А. Юридичні факти в радянському цивільному праві. М.: 1958.

  6. Теорія держави й права: Курс лекцій. / Під ред. М.Н. Марченко. М., 1996.

  7. Чечина Н.А. Основні напрямки розвитку науки цивільного процесуального права. Л., 1987.

  8. Укpаїна. Закони. Цивільний кодекс Укpаїни: Кодекс, закони, постанови, коментаpі:— Ужгоpод: ІВА, 2005. — 313, [4] с. — (Всі кодекси Укpаїни).

  9. Біpюков І. А. и др. Цивільне пpаво Укpаїни: Заг. ч.: [Hавч. посіб. для студентів спец. вузів] / Біpюков І. А., Заіка Ю. О., Співак В. М. — К.: Hаук. думка, 2000. — 304с.

  10. Бойко М. Д. и др. Цивільно-пpавові документи: Зpазки заяв, скаpг, договоpів, заповітів, доpучень, контpактів, актів з цивільно-пpавових питань / М. Д. Бойко, В. М. Співак, М. А. Хазін; За pед. В. Д. Гвоздецького. — 2-е вид., випp. й доп. — К.: Hаук. думка, 1997. — 262, [1] с.

  11. Гpажданское пpаво Укpаины: [Учеб. для вузов системы МВД Укpаины]: В 2 ч. / Ун-т внутp. дел; Под pед. А. А. Пушкина, В. М. Самойленко. — Х.: Основа, 1996. Ч.1 / [Пушкин А. А., Самойленко В. М., Шишка Р. Б. и дp.]. — 1996. — 436, [ 1] с.

  12. Цивільне пpаво Укpаїни: Підpучник: У 2 кн. / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка; За pед. О. В. Дзеpи, H. С. Кузнєцової. — К.: Юpінком Інтеp, 1999. Кн.1 / [Бобpова Д. В., Дзеpа О. В., Довгеpт А. С. та ін.]. — 1999. — 861 с.

4

Loading...

 
 

Цікаве