WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Юридична відповідальність у підприємництві - Курсова робота

Юридична відповідальність у підприємництві - Курсова робота

Фундаментальним інститутом господарського законодавства є система нормативних актів, які на основі Закону України від 7 лютого 1991 р. "Про власність" регулюють відносини щодо управління (володіння, користування) нерухомим майном у народному господарстві. До цього інституту входять нормативні акти:

  • про управління державною власністю. Це в основному укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів, які деталізують положення ст. 31-39 (про державну власність) Закону України "Про власність". Стосовно державного сектора ці акти встановлюють правовий режим державного майна, яке знаходиться у повному господарському віданні державних підприємств або оперативному управлінні казенних підприємств та державних установ;

  • про оренду державного та комунального майна;

  • про приватизацію державного майна.

Окремим важливим інститутом господарського законодавства є інститут господарського договірного (контрактного) права. Значення його обумовлене тим, що інститут господарського зобов'язання і господарського договору є фундаментальним для всіх видів господарських відносин. Діюча система законодавства про договірне господарське право ґрунтується на кодифікованих законах і нормативних актах про окремі види договорів. Кодифіковані акти - це: Цивільний кодекс України, що містить норми про зобов'язальне право та окремі види зобов'язань; Закон "Про підприємства в Україні", в ст. 21 якого йдеться про господарські відносини підприємства, а в ст. 31 - про відповідальність за порушення договірних зобов'язань; Арбітражний процесуальний кодекс України, ст. 10 та 11 якого встановлюють загальний порядок урегулювання розбіжностей і спорів при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів.

Законодавство про регулювання ринків капіталу, яке ґрунтується на Законі "Про власність", охоплює такі основні закони і декрети:

  • Закон України від 20 березня 1991 р. "Про банки і банківську діяльність" з наступними змінами та доповненнями;

  • Закон України від 30 жовтня 1996 р. "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", який визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні;

  • Закон від 10 грудня 1997 р. "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", який визначає правові основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній системі та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні;

  • Закон України від 18 червня 1991 р. "Про цінні папери і фондову біржу", який визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність щодо обігу цінних паперів в Україні;

  • Декрет Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. "Про довірчі товариства", яким визначено поняття довірчого товариства, особливості його створення та діяльності;

  • Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Він установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функцій банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства;

  • Указ Президента України від 19 лютого 1994 р. "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії". Затверджене цим Указом Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії визначає поняття інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, порядок створення та умови їхньої діяльності, здійснення державного контролю, а також заходи щодо захисту інтересів їхніх учасників.

Законодавство про страхування регулює відносини між страховиками (страховими компаніями, створеними у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю) і страхувальниками (юридичними особами та дієздатними громадянами) щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів (страхових внесків, страхових премій). Дія цього законодавства не поширюється на державне соціальне страхування.

Антимонопольне законодавство, як атрибут правової системи ринкового спрямування, представлене в першу чергу Законом України від 18 лютого 1992 р. "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності, який визначає правові основи обмеження і попередження монополізму, недолущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства. До нього відносяться також Закон України від 26 листопада 1993 р. "Про Антимонопольний комітет України", Закон України від 7 червня 1996 р. "Про захист від недобросовісної конкуренції", який визначає правові засади захисту господарюючих суб'єктів і споживачів від недобросовісної конкуренції, та інші нормативні акти.

Висновок

Юридична відповідальність сполучається з державним осудом, осудженням поводження правопорушника. Саме державний осуд допомагає викликати такі почуття, що можуть зробити істотний виховний вплив на осіб, що допустили протиправне діяння. Наприклад, приміщення хворого в психіатричну чи лікарню митний огляд облич, що перетинають границі держав, чи вилучення майна його власником у сумлінного набувача не супроводжуються осудом, осудженням цих облич, хоча і носять не зовсім сприятливий для них характер.

Юридична відповідальність, будучи однієї з форм соціальної відповідальності, у той же час по цілому спектрі ознак відрізняється від всіх інших видів.

Насамперед , вона завжди оцінює минуле: це відповідальність за дію (бездіяльність), що вже мало місце, відбулося, тобто юридична відповідальність - відповідальність ретроспективна. Цим юридична відповідальність відрізняється від організаційної, політичний і інших видів відповідальності, звернених у майбутнє (наприклад, у постанові якої-небудь громадської організації визначається, що "товариш Ім'ярек відповідає за проведення заходу". Тут у наявності або організаційна, або політична відповідальність і мова йде про відповідальність товариша Ім'ярек у майбутньому, якщо цей захід буде зірване".

Далі, юридична відповідальність установлюється за порушення правових вимог, а не за їхнє виконання. На жаль, дуже часто можна зустріти штампи , коли "прописують" у законопроектах відповідальність за дотримання правових положень: за достовірну інформацію ( а треба за недостовірну), за виконання договірних зобов'язань (а треба за порушення і т.п.).

Список використаної літератури

  1. Іванов В. Вступ до теорії права., Харків., Скіф, 2004р.

  2. Щербина В. Господарське право., Київ Юрінком Інтер 2003р.

  3. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. – К.: Новый Юрист, 2004. – 624с.

  4. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960р. та 2001р.). К. Атіка. 2001.

  5. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В,Г. Загальна частина. - К.: Форум, 2001.

Loading...

 
 

Цікаве