WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Цивільний процес. Конституція України про здійснення правосуддя в державі - Курсова робота

Цивільний процес. Конституція України про здійснення правосуддя в державі - Курсова робота

Визначення доказів залишилось незмінним (ст. 57 нЦПК) лише збільшився перелік засобів, якими ці докази встановлюються, а саме: ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Стаття про належність доказів (ст. 58 нЦПК) розширилась. Згідно цих нововведень, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статті 59 "Допустимість доказів" су не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Доказуванню, яке не може ґрунтуватися на припущеннях, підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (нове в ст. 60 "Обов'язки доказування і подання доказів").

В статті 61 "Підстави звільнення від доказування" зазначено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню; вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань: чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Положення про пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників вмістились в одному пункті ст. 62 (поряд із чотирма ст. 40 ЦПК 1963р.): сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Так зазначено в ст. 63 нЦПК.

Ширше подано визначення письмових доказів (ст. 64). Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу. Цього в ст. 46 ЦПК 1963 року не було зазначено.

До речових доказів ст. 65 нЦПК на відміну від статті 52 старого Кодексу було віднесено магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

Поняття про висновок експерта подано в статті 66. Права та обов'язки експерта, які були зазначені у відповідній статті (ст. 60) ЦПК 1963 року, як нами раніше зазначалось перемістились в статтю 53.

Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом обговорене в статті 93 ЦПК 2005 року. Ця стаття є нововведенням.

Новелою в ЦПК є стаття 94 "Привід свідка", яка обумовлює причини приводу свідка, реквізити ухвали суду про привід, порядок передачі ухвали.

В Главі 3. "Провадження в справі до судового розгляду" в Розділі ІІІ. "Позовне провадження" розмістились деякі нові та перероблені статті Цивільно-процесуального кодексу 1963 року.

Змінились строки подання доказів (ст. 131). Сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для додання доказів. Докази, подані з порушенням даних вимог не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Стаття про судові доручення щодо збирання доказів (ст. 132 нового і ст. 33 старого ЦПК) залишилась незмінною.

Стаття 133 "Забезпечення доказів" ввібрала в себе дві попередниці, а саме: ст. 35 "Підстави забезпечення доказів" та ст. 36 "Способи забезпечення доказів". Дана стаття також передбачає:

п. 3. За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити докази до пред'явлення нею позову.

п. 4. У разі подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановления ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк особа, яка подала заяву про забезпечення доказів, зобов'язана відшкодувати судові витрати, а також збитки, заподіяні у зв'язку із забезпеченням доказів.

В статті 134 передбачені реквізити заяви про забезпечення доказів. Змінився порядок розгляду даної заяви. Новий порядок відмічений в статті 135 ЦПК 2005 року.

Свідок викликається за допомогою заяви (ст. 136).

На відміну від ЦПУ 1963 року в ЦПК 2005 року стаття про витребування доказів (ст. 137) узагальнила статті про витребування письмових (ст. 47) та речових (ст. 53) доказів, а також про відповідальність за невиконання вимоги суду подати докази (ст. 48).

Процедури повернення оригіналів письмового доказу (ст. 138), зберігання речових доказів (ст. 139) а також огляд доказів за їх місцезнаходженням (ст. 140) залишились незмінними.

Огляд речових доказів, що швидко псуються проводиться згідно статті 141 ЦПК 2005 року. В ній відбулися зміни. З'явились пункти про залучення свідків, перекладачів, експертів, спеціалістів, а також здійснення фотографування і відеозапис у разі необхідності, в тому числі за клопотанням особи, яка бере участь у справі, для участі в огляді продуктів та інших речових доказів, що швидко псуються. Огляд продуктів та інших речових доказів, що швидко псуються, за їх місцезнаходженням здійснюється у порядку, встановленому статтею 140 Цього Кодексу.

Порядок повернення речових доказів подано в статті 142 нЦПК з такою зміною: За клопотанням державних експертних установ Речові докази, що є об'єктами, які вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні можуть бути передані їм для використання в експертній та науковій роботі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Велике значення в Цивільно-процесуальному кодексі 2005 року надано експертизі.

Порядок призначення експертизи (ст. 143) був поданий також і в ЦПК 1963 року (ст. 57), але в 2004 році додались пункти з таким змістом:

4. Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній установі, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу.

5. Якщо проведення експертизи доручено спеціалізованій експертній установі, її керівник має право доручити проведення експертизи одному або кільком експертам, створювати комісії з експертів керованої ним установи, якщо судом не визначено конкретних експертів, у разі потреби замінювати виконавців експертизи, заявити клопотання щодо організації проведення досліджень поза межами експертної установи.

Це не єдина зміна в Цивільно-процесуальному кодексі 2005 року. Законодавці ввели наступні статті, які не мали аналогу в попередньому ЦПК:

  • Стаття 144. Ухвала суду про призначення експертизи;

  • Стаття 145. Обов'язкове призначення експертизи;

  • Стаття 146. Наслідки ухилення від участі в експертизі;

  • Стаття 147. Проведення експертизи та висновок експерта;

  • Стаття 148. Комісійна експертиза;

  • Стаття 149. Комплексна експертиза.

Введені такі поняття як комісійна та комплексна експертизи. Комісійна експертиза проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань. Якщо за результатами проведених досліджень думки експертів збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх питань або з питань, які викликали розбіжності. Комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань. У висновку експертів зазначається, які дослідження і в якому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і яких висновків дійшов. Кожен експерт підписує ту частину висновку, яка містить опис здійснених ним досліджень, і несе за неї відповідальність. Загальний висновок роблять експерти, компетентні в оцінці отриманих результатів і формулюванні єдиного висновку. Порядок проведення додаткової та повторної експертизи (ст. 150) не змінився.

Розділі ІІІ. "Позовне провадження" містить Главу 4. "Судовий розгляд". В статтях, які розміщені в цій главі також відбулися зміни.

Новинкою є варіанти ситуацій, які можуть вплинути на пояснення осіб, які беруть участь у справі, що подані в статті 176, а саме: якщо поряд із стороною, третьою особою у справі беруть участь їх представники, суд після пояснень сторони, третьої особи заслуховує пояснення їх представників. За клопотанням сторони, третьої особи пояснення може давати тільки представник. Особи, які звернулися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, дають пояснення першими; якщо в справі заявлено кілька вимог, суд може зобов'язати сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, дати окремо пояснення щодо кожної з них; якщо сторони та інші особи, які беруть участь у справі, висловлюються нечітко або з їх слів не можна дійти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді - "так" чи "ні"; якщо у справі є письмові пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, головуючий оголошує зміст цих пояснень.

Loading...

 
 

Цікаве