WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Центральні органи виконавчої влади - Курсова робота

Центральні органи виконавчої влади - Курсова робота

Гранична чисельність працівників центрального апарату МВС України затверджується Кабінетом Міністрів України. Структуру центрального апарату МВС України затверджує Міністр. МВС України є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

ВИСНОВКИ

До центральних органів виконавчої влади віднесено: міністерства; державні комітети (державні служби); центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Провідне місце серед центральних органів посідають міністерства України. Особи, що їх очолюють — міністри — входять до складу Кабінету Міністрів і безпосередньо беруть участь у формуванні державної політики в країні. Міністерства є єдиноначальними органами, тобто адміністративно-правовий статус міністерства уособлюється посадою міністра. Суттєвою особливістю адміністративно-правового статусу міністерств є надане окремим міністрам право здійснювати функцію Кабінету Міністрів щодо спрямування і координації діяльності інших ЦОВВ. Міністерства у межах своїх повноважень видають (у вигляді наказів міністра) загальнообов'язкові нормативно-правові акти. Державні комітети (державні служби) — це центральні органи виконавчої влади, які на відміну від міністерств, безпосередньо не формуючи урядову політику, покликані сприяти міністерствам та уряду в цілому в реалізації цієї політики шляхом виконання функцій державного управління, як правило, міжгалузевого чи функціонального характеру. Державні комітети очолюють голови, які не входять до складу Кабінету Міністрів. Діяльність державних комітетів спрямовують і координують Прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри чи відповідні міністри. Державні комітети — органи єдиноначальні. В межах своєї компетенції вони можуть видавати загальнообов'язкові нормативно-правові акти. Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом — це відносно новий вид ЦОВВ, утворений згідно з Концепцією адміністративної реформи в Україні. Їх особливість полягає в тому, що вони мають визначені Конституцією та законодавством України специфічні завдання та повноваження; щодо них може встановлюватися спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників, вирішення інших питань. Центральні органи виконавчої влади всіх видів у процесі розв'язання покладених на них завдань взаємодіють з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами інших держав. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні (місцеві) органи, які в сукупності становлять систему відповідного ЦОВВ.

Міністерство внутрішніх справ України (далі — МВС) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику в сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, організує і координує діяльність органів внутрішніх справ щодо боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки. Правові основи організації та діяльності МВС визначаються Конституцією і законами України, Положенням про МВС, затвердженим Указом Президента України від 17 жовтня 2000 р.

Із проведенням змін до Конституції України, Президент України був суттєво обмеженим у можливості впливу на виконавчу гілку влади, за ним залишили право вносити за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України та подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України. І хоча за законом про КМУ від 16 травня 2008 року № 279-VI Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом, останній суттєвих важелів впливу на нього не має. З огляду на це, на даний час і відбувається у нашій Державі криза влади, так як Президента вочевидь не задовольняє те становище, в яке його поставила конституційна реформа, перетворивши по суті із "голови" виконавчої влади у статиста, якому, виходячи із принципу системи ваг та противісів дали на відкуп хоч якусь можливість впливати на формування зовнішньої політики Держави та утримувати в своїх руках армію. Якби не це, то напевно роль Президента зводилась лише у представницьких функціяіх, але як же важко втрачати владу! От і маємо те, що маємо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р в редакції закону № 2222-IV від 08.12.2004 р.

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.1998р. "Про концепцію розподілу між центральними і місцевими органами виконавчої влади повноважень з управління об'єктами державної власності та заходи щодо її реалізації". Урядовий кур'єр , 1998р., 5 листопада

3. Закон України "Про міліцію" від 10.12.1992р.

4. Указ Президента України "Про зміну структурі центральних органів виконавчої влади" від 15.12.1999р. №1573/99.

5. Положення "Про Міністерство внутрішніх справ України" затверджений Указом Президента України від 17.10.2000р. №1138/2000.

6. Указ Президента України "Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України" від 12 березня 1996 року N 179/96.

7. Указ Президента України "Питання Міністерства аграрної політики України" від 7 червня 2000 року N 772/2000

8. Указ Президента України "Про Міністерство економіки України" від 23 жовтня 2000 року N 1159/2000

9. Указ Президента України Про Положення про Міністерство охорони здоров'я України від 24 липня 2000 року N 918/2000

10. Указ Президента України "Про Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10 жовтня 2005 року N 1430/2005

11. Указ Президента України "Про Міністерство палива та енергетики України від 14 квітня 2000 року N 598/2000.

12. Указ Президента України "Про Положення про Міністерство промислової політики України від 21 вересня 2001 року N 849/2001

13. Указ Президента України "Про Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України" від 27 серпня 2004 року N 1009/2004

14. Указ Президента України "Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України від 30 грудня 1997 року N 1396/97

15. Указ Президента України "Про Положення про Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України" від 19 грудня 2005 року N 1801/2005

16. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. N 960 "Про затвердження Положення про Міністерство закордонних справ України"

17. Указ Президента України "Про Положення про Міністерство культури і туризму України" 2 грудня 2005 року N 1688/2005

18. Указ Президента України "Про затвердження положень про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України" від 21 серпня 1997 року N 888/97

19. Указ Президента України "Про Положення про Міністерство праці та соціальної політики України" від 30 серпня 2000 року N 1035/2000

20. Указ Президента України "Про Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту" від 18 серпня 2005 року N 1176/2005

21. Указ Президента України "Про Положення про Міністерство фінансів України" від 26 серпня 1999 року N 1081/99

22. Указ Президента України "Про Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи" від 10 жовтня 2005 року N 1430/2005

23. Указ Президента України "Про Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України" від 27 грудня 2005 року N 1842/2005

24. Колиушко І., Аверянов В. "Реформування центральних органів : від концепції до законодавчого втілення". Голос України, 1998р., 29 грудня.

25. "Концепція адміністративної реформи в Україні" від 27.07.1998р. №810/98

26. Адміністративне право України / За заг. Ред.. Ю.П. Битяка. – Харків, 2000. – С. 146

Loading...

 
 

Цікаве