WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Характеристика спеціальних державних органів по боротьбі з організованою злочинністю - Курсова робота

Характеристика спеціальних державних органів по боротьбі з організованою злочинністю - Курсова робота

Крім перерахованих вище, згідно зі ст. 40 Закону України "Про нотаріат" до нотаріально засвідчених прирівнюють заповіти та доручення, засвідчені посадовими особами певних організацій за обставин, коли поблизу немає нотаріуса й разом з тим виникає потреба у вчиненні таких дій.

Заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, санаторіях або проживають у будинках для престарілих та інвалідів, прирівнюють до нотаріально засвідчених, якщо їх засвідчено головними лікарями, їхніми заступниками по медичній частині або черговими лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів.

Право засвідчувати заповіти надано капітанам морських суден або суден внутрішнього плавання, що плавають під прапором України, а також начальникам експедицій стосовно заповітів громадян, які перебувають у плаванні або експедиції.

Засвідчувати заповіти та доручення мають право начальники військово-лікувальних закладів, шпиталів, санаторіїв, їхні заступники по медичній частині, старші й чергові лікарі стосовно громадян, які перебувають на лікуванні в цих закладах.

Заповіти та доручення військовослужбовців, а також робітників і службовців, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців у пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб і органів, що вчиняють нотаріальні дії, можуть засвідчувати командири (начальники) цих частин, з'єднань, установ і закладів.

Начальники місць позбавлення волі мають право засвідчувати заповіти та доручення осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі.

Статус, правовий і соціальний захист нотаріусів

Нотаріус (від лат. писар, секретар) - посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії.

Хто має право на нотаріальну діяльність? Відповідно до ст. 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, пройшов стажування протягом шести місяців у державній нотаріальній конторі або в приватного нотаріуса, склав кваліфікаційний іспит і одержав свідоцтво про право займатися нотаріальною діяльністю.

Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість. Нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних і громадських підприємств та організацій, займатися підприємницькою й посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу, за винятком викладацької і наукової.

За Законом України "Про нотаріат" (ст. 4) нотаріус має право:

  • вимагати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;

  • складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів і виписки з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру.

Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права. Обов'язки нотаріуса:

  • здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до закону й даної ним присяги;

  • сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їхніх прав, захищати їхні законні інтереси, роз'яснювати права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;

  • зберігати в таємниці відомості, одержані під час вчинення нотаріальних дій;

  • відмовляти у вчиненні нотаріальної дії у разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, при управліннях юстиції Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій утворюють кваліфікаційну комісію нотаріату, Положення про яку затверджує Міністерство юстиції (ст. 10 Закону України "Про нотаріат"). Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28 грудня 1993 року № 22/5 зі змінами, внесеними згідно з наказом Мін'юсту від 25 грудня 1997 року № 89/5. Це Положення регламентує статус, завдання та функції кваліфікаційної комісії нотаріату.

Повноваження кваліфікаційної комісії (п. 12 Положення):

  • розглядає заяви осіб і проводить конкурсний відбір для визначення професійного рівня осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю;

  • зараховує до резерву на заміщення посади стажиста;

  • визначає керівника стажування;

  • допускає осіб або відмовляє їм у допуску до складання кваліфікаційного іспиту;

  • приймає кваліфікаційний іспит;

  • приймає рішення про можливість чи неможливість допуску особи до нотаріальної діяльності.

При Міністерстві юстиції України створено Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, її діяльність регламентовано Положенням про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 року № 114 з наступними змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1998 року № 1640.

Основним завданням комісії є розгляд скарг на рішення кваліфікаційних комісій нотаріату, тому комісія:

  • розглядає скарги на рішення кваліфікаційних комісій нотаріату про відмову в допуску особи до нотаріальної діяльності;

  • розв'язує питання про можливість складання повторного кваліфікаційного іспиту комісії особою, яка подала скаргу;

  • розробляє й затверджує програму та порядок складання кваліфікаційних іспитів особами, які виявили намір займатися нотаріальною діяльністю (п. 10 Положення).

На підставі рішення кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерство юстиції України видає свідоцтво про право на здійснення нотаріальної діяльності (ст. 11 Закону України "Про нотаріат").

Відмову у видачі свідоцтва може бути оскаржено до суду в місячний термін з дня її одержання (ч. 2 ст. 11 Закону).

Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати, яку вносять за видачу свідоцтва про право на здійснення нотаріальної діяльності.

Міністерство юстиції може анулювати свідоцтво про право на здійснення нотаріальної діяльності (ст. 12 Закону):

1) з власної ініціативи нотаріуса;

2) за поданням Міністерства юстиції Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у випадках:

а) втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання;

б) винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності;

в) винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили;

г) винесення постанови про припинення щодо нотаріуса кримінальної справи з нереабілітуючих підстав;

д) винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов'язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою;

е) неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян;

є) невідповідності нотаріуса посаді, яку він обіймає, внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності.

Рішення про анулювання свідоцтва про право на здійснення нотаріальної діяльності може бути оскаржено до суду в місячний термін з дня його одержання.

Для захисту соціальних і професійних прав нотаріуси можуть об'єднуватися в загальнодержавні, міжнародні спілки та асоціації. В Україні існує Нотаріальна палата, яка захищає професійні інтереси нотаріусів. Об'єднання нотаріусів здійснюють методичну та видавничу роботу, можуть створювати спеціальні фонди й діють відповідно до своїх статутів.

Список використаних джерел

  1. Закон України „Про міліцію" (від 20 грудня 1990 р.N 565-XII, остаточні зміни ЗУ N 3537-IV від 15.03.2006.)

  2. Закон України „Про судоустрій України" (від 7 лютого 2002 року N 3018-III), Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 27-28, ст.180

  3. Законодавство про прокуратуру, адвокатуру та інші правоохоронні органи // Основи держави і права: Навч. посіб.- К., 2003.

  4. Законодавство про судочинство і нотаріат // Основи держави і права: Навч. посіб.- К., 2001.

  5. Клименко Н. Правоохоронні органи України: Навч. посіб. - К.: Вид.-во Європейського університету, 2002.

  6. Кримінально-процесуальний Кодекс України

  7. Нотаріат в Україні // Все для вчителя.- 2004.- №10.- С.89-109

  8. Поздняков В. Судові і правоохоронні органи України // Світ сучасної людини.- К., 2004.

  9. Правоохоронні органи та адвокатура // Основи правознавства: Навч. посіб.- К., 2003.

  10. Правоохоронні органи України // Правознавство: Підруч.- К., 2003.

  11. Судова влада в Україні // Основи правознавства: Навч. посіб.- К., 2003.

  12. Судова діяльність // Правознавство: Підруч.- К., 2003.

  13. Фрицький О. Конституційні основи судової влади в Україні // Фрицький О. Конституційне право України: Підруч.- К., 2002.

3

Loading...

 
 

Цікаве