WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Характеристика спеціальних державних органів по боротьбі з організованою злочинністю - Курсова робота

Характеристика спеціальних державних органів по боротьбі з організованою злочинністю - Курсова робота

Закон зобов'язує приватного нотаріуса розпочати свою діяльність у тримісячний термін після отримання реєстраційного посвідчення. Ігнорування цієї вимоги Закону може зумовити анулювання реєстраційного посвідчення (ч. 5 ст. 24 Закону).

Анулювання реєстраційного посвідчення та, як наслідок, припинення приватної нотаріальної діяльності може відбутися також у випадках, передбачених ст. 30 Закону, а саме:

  • подання приватним нотаріусом письмового клопотання про припинення своєї діяльності;

  • анулювання свідоцтва про право на нотаріальну діяльність;

  • коли приватний нотаріус не уклав договір службового страхування, не вніс заставу для забезпечення відшкодування шкоди або не поповнив страхову заставу до встановленого розміру (шкоду, заподіяну особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовують у повному розмірі - ст. 27 Закону);

  • для забезпечення відшкодування заподіяної шкоди протягом трьох місяців приватний нотаріус зобов'язаний укласти з органом страхування договір службового страхування або внести на спеціальний рахунок у банківську установу страхову заставу;

  • страхову заставу або страхову суму встановлюють у розмірі стократної мінімальної заробітної плати (ст. 28 Закону);

  • якщо приватний нотаріус без поважних причин не виконував своїх обов'язків протягом трьох місяців і не повідомив про це управління юстиції;

  • якщо стан здоров'я тривалий час перешкоджає нотаріальній діяльності.

За вчинення нотаріальних дій приватні нотаріуси справляють плату, розмір якої встановлюють за домовленістю сторін (ст. 31 Закону). З доходу приватного нотаріуса справляють прибутковий податок за ставками, встановленими чинним законодавством (ст. 32 Закону). Відповідно до ст. 37 Закону України "Про нотаріат" та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України від 25 серпня 1994 року № 22/5 у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи можуть вчиняти певні нотаріальні дії.

Згідно з п. 2 Інструкції нотаріальні дії можуть здійснювати лише ті посадові особи, на яких рішенням виконавчого комітету відповідної ради народних депутатів покладено вчинення цих дій. Посадові особи виконавчих комітетів, які вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані додержуватися таємниці цих дій.

Посадові особи зобов'язані сприяти громадянам, підприємствам і організаціям у здійсненні їхніх прав і захисті законних інтересів, роз'яснювати права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридичну необізнаність не могли використовувати їм на шкоду (п. 5 Інструкції).

Організацію й порядок вчинення нотаріальних дій консульськими установами України регламентовано Законом України "Про нотаріат", Консульським статутом України та ін.

Організацію роботи державних нотаріальних архівів регулює Закон України "Про нотаріат" і Положення про державний нотаріальний архів, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 1994 року № 8/5.

Відповідно до згаданих Закону (ст. 23) та Положення (п. 1.1) державні нотаріальні архіви засновують у обласних центрах, містах Києві, Севастополі та Сімферополі для тимчасового (до 75 років) централізованого зберігання та використання нотаріальних документів, передачі їх у відповідний державний архів, надання методичної та практичної допомоги фондоутворювачам у вдосконаленні роботи з документами.

Фондоутворювачами є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, та посадові особи, що посвідчують заповіти й доручення, прирівняні до нотаріально засвідчених.

Архів створює та ліквідує Міністерство юстиції України. Він є юридичною особою, має свою печатку та найменування.

Сукупність нотаріальних дій, які згідно з чинним законодавством мають виконувати нотаріальні органи, становить компетенцію нотаріату. Нотаріальні дії, відповідно до їхньої спрямованості, класифікують таким чином:

  • дії з засвідчення безспірного факту;

  • дії з засвідчення безспірного права;

  • дії з надання виконавчої сили борговим і платіжним документам;

  • захисні нотаріальні дії.

Наявне загальне правило, відповідно до якого нотаріальні дії може вчиняти будь-який нотаріус на всій території України, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 36, 55, 60, 70-73, 85,93 та 103 Закону України "Про нотаріат". Наприклад, нотаріус і посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, не можуть вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я й від свого імені, на ім'я та від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їхніх і своїх родичів (батька, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я й від імені працівників даної нотаріальної контори, працівників, які перебувають у трудових відносинах із приватним нотаріусом, або працівників цього виконавчого комітету.

Посадові особи виконавчих комітетів не мають права вчиняти нотаріальні дії також на ім'я й від імені виконавчого комітету. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняють у будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, в приватного нотаріуса. Посадові особи не можуть засвідчувати заповіти й доручення на своє ім'я та від свого імені, на ім'я та від імені свого чоловіка або своєї дружини, її і своїх близьких родичів. Нотаріальні та прирівняні до них дії, вчинені з порушенням установлених ст. Закону правил, є нечинними.

Закон України "Про нотаріат" визначає компетенцію державних нотаріальних контор.

У державних нотаріальних конторах вчиняють такі нотаріальні дії (ст. 34 Закону):

  • засвідчують угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти та ін.);

  • вживають заходів щодо охорони спадкового майна;

  • видають свідоцтва про право на спадщину;

  • видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;

  • видають свідоцтва про придбання житлових будинків з прилюдних торгів;

  • видають дублікати документів, що зберігаються в справах нотаріальної контори;

  • накладають заборону відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;

  • засвідчують вірність копій документів і виписок з них тощо.

Разом з тим слід враховувати, що Указом Президента України "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" від 23 серпня 1998 року було фактично розширено компетенцію приватних нотаріусів, при цьому не змінюючи відповідних норм Закону України "Про нотаріат". Відтепер із компетенції приватних нотаріусів виключено лише такі нотаріальні дії:

  • видача свідоцтва про право на спадщину;

  • вжиття заходів щодо охорони спадщини майна.

Слід погодитися з авторами, які вважають, що неоднозначне розв'язано питання про право приватного нотаріуса засвідчувати справжність підпису батьків, опікунів (піклувальників) на заявах про згоду на усиновлення. Закон України "Про нотаріат" (ст. 37) передбачає, що в населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів вчиняють такі нотаріальні дії:

  1. засвідчують заповіти;

  2. засвідчують доручення;

  3. засвідчують вірність копій документів і виписок з них;

  4. засвідчують справжність підпису на документах.

Посадові особи не мають права оформляти документи, призначені для дії за кордоном. Відповідно до ст. 38 Закону України "Про нотаріат" нотаріальні дії за кордоном виконують консульські установи України. Безпосередньо нотаріальні дії виконують консули та консульські агенти.

Консульський статут України, затверджений Указом Президента України від 2 квітня 1994 року, встановлює, що основним завданням консульських установ України є захист економічних і правових інтересів держави, громадян України та юридичних осіб.

Консульський статут передбачає низку уточнень щодо деяких дій. Наприклад, відповідно до ст. 44 Статуту консул повинен вживати заходів щодо спадкового майна, реалізувати це майно, якщо воно не підлягає тривалому зберіганню; приймати спадкове майно для передачі спадкоємцям, що перебувають на території України, приймати на зберігання гроші, цінності, цінні папери, документи громадян України.

Згідно зі ст. 44 Консульського статуту консули, одержавши повідомлення від капітанів морських торговельних суден про загибель або пошкодження вантажів, повинні скласти акт про морський протест, а в разі аварії, вимушеної посадки або іншої пригоди з цивільним повітряним судном України вони вживають заходів щодо зберігання доказів; таких самих заходів вживають, коли йдеться про засоби автомобільного, залізничного транспорту та суден річкового флоту.

За консулом закріплено право без спеціальної довіреності представляти в установах, у тому числі й нотаріальних, держави перебування громадян України, які відсутні або не мають можливості особисто захищати свої інтереси з будь-яких причин. Захист прав відбувається до моменту призначення особою представника або до початку ведення справ особисто.

У ст. 51 Консульського статуту закріплено правило, яке зобов'язує консула, якщо йому стане відомо про відкриття спадщини на користь громадян, що проживають в Україні, повідомити про це МЗС України.

Слід зазначити, що вчиняючи нотаріальні дії, передбачені ст. 38 Закону України "Про нотаріат", консули додержуються тих самих принципів і правил вчинення нотаріальних дій, які встановлено законодавством для нотаріальних органів, що діють на території України.

Loading...

 
 

Цікаве