WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Характеристика спеціальних державних органів по боротьбі з організованою злочинністю - Курсова робота

Характеристика спеціальних державних органів по боротьбі з організованою злочинністю - Курсова робота

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені у великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

5. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Справа порушена в податковій міліції має буде поділена на дві справи:

1.По ст.212 ККУ – слідство мають вести слідчі податкової міліції

2.По ст. 191 ККУ – слідство передається в відділ по боротьбі з організованою економічною злочинністю Районного відділу міліції м.Сум.

По першій інстанції, згідно Закону України „Про судоустрій" справа має розглядатися судом загальної юрисдикції, а саме районним судом (Зарічним, чи Ковпаківським) м.Сум.

Завдання 5. Нотаріат в Україні. Права і обов'язки нотаріуса

Відповідь

Загальна характеристика та основні завдання нотаріату

У системі правозахисних органів важливе місце належить нотаріату. Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок засвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом України "Про нотаріат", для надання їм юридичної вірогідності (ст. 1 Закону).

Діяльність нотаріату спрямовано на охорону й захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, на запобігання правопорушенням шляхом правильного й своєчасного вчинення нотаріальних дій.

Предметом нотаріальної діяльності є засвідчення безперечних прав, безперечних фактів і вчинення інших дій, що випливає з повноважень нотаріальних органів і посадових осіб, закріплених у Законі України "Про нотаріат". У разі виникнення спору про цивільне право нотаріус зобов'язаний зупинити вчинення нотаріальної дії до розв'язання спірного питання судом. Під час здійснення нотаріальної дії виділяють такі стадії нотаріального провадження:

- подання заяви, її прийняття посадовою особою, перевірка передумов права на виконання нотаріальних дій і умов їхнього здійснення;

- розгляд заяви по суті;

- здійснення нотаріальної дії;

- оскарження дії нотаріального органу;

- виконання нотаріального акта.

У функціонуванні нотаріату умовно можна виділити загальну частину, в якій розглядають такі положення, як правова основа діяльності нотаріату, права й обов'язки нотаріуса тощо, та спеціальну, де основним є повноваження з вчинення окремих нотаріальних дій. Джерелами нотаріального права є система нормативних актів, що регулюють ці правовідносини. Джерелом є також Конституція України, де закріплено теоретичні положення, які обумовлюють діяльність нотаріату.

2 вересня 1993 року прийнято Закон України "Про нотаріат". Цим Законом врегульовано діяльність нотаріату в Україні, визначено, хто може бути нотаріусом, установлено коло прав і обов'язків нотаріусів. Законом вперше було передбачено запровадження приватного нотаріату.

Крім цих основних нормативних актів, нотаріуси в своїй діяльності керуються постановами й розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами та інструкціями Міністерства юстиції.

Норми, що регулюють організацію й діяльність нотаріату, становлять самостійну галузь законодавства. Разом з тим законодавство про нотаріат тісно пов'язано з такими галузями законодавства, як цивільне, цивільне процесуальне, шлюбно-сімейне та трудове. Під час здійснення будь-яких нотаріальних дій нотаріусам доводиться використовувати не лише правила нотаріального провадження, а й звертатися до норм зазначених галузей законодавства. Наприклад, засвідчуючи договори купівлі-продажу, заповіт, видачу свідоцтва про право на спадщину, нотаріус керується нормами цивільного законодавства, роз'яснює їхній зміст громадянам, які до нього звернулися. Здійснення нотаріальних дій за кордоном визначено консульськими конвенціями, міжнародними угодами та договорами, а в певних випадках можуть бути застосовані норми іноземного законодавства.

Серед загальних положень про нотаріат, закріплених законодавством, можна виділити ті, що є основою діяльності нотаріусів та інших посадових осіб нотаріату. Одним із найважливіших є принцип законності. Він виявляється насамперед у тому, що нотаріуси й службові особи, які виконують ці функції, діють згідно з чинним законодавством (ст. 7 Закону).

Разом з тим нотаріуси повинні вимагати додержання законності всіма громадянами та юридичними особами, які звертаються до них із проханням виконати певну нотаріальну дію; відмовляти у виконанні дій, що суперечать закону; не приймати документи, які оформлено з порушеннями закону або містять відомості, що ганьблять честь і гідність громадян.

Не менш важливим принципом діяльності нотаріату є додержання таємниці виконуваних нотаріальних дій. Так, у ст. 5 зазначеного Закону прямо вказано на те, що одним з обов'язків нотаріуса є зберігання в таємниці відомостей, одержаних ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій. Дія цього принципу має поширюватися не лише на нотаріусів, а й на тих осіб, які виконують будь-які допоміжні функції і яким стало відомо про суть вчинюваних нотаріальних дій (наприклад, друкарки, перекладачі). Саме тому довідки й документи нотаріальні контори та приватні нотаріуси видають лише тим громадянам, державним установам і організаціям, для яких або за дорученням яких виконували нотаріальні дії. Довідки стосовно заповітів можуть бути видані тільки після смерті спадкодавця й тільки в разі пред'явлення свідоцтва про його смерть. Довідки й документи про виконувані нотаріальні дії видають також на вимогу (оформлену належним чином) судових органів, органів прокуратури, слідства, пов'язаних із кримінальними або цивільними справами, що є в їхньому провадженні.

Останнім часом зростає тенденція до зняття з суду обов'язку сприяти сторонам у цивільній справі в збиранні доказів. Водночас законодавець передбачив, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру" адвокат має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільній справі, а також запитувати й отримувати документи або їх копії, необхідні для виконання доручення клієнта. Отже, враховуючи зазначене, доцільно було б до ст. 8 Закону України "Про нотаріат" внести відповідні зміни щодо розширення кола осіб, які можуть одержувати інформацію стосовно вчинюваних нотаріальних дій від органів нотаріату.

Важливе значення в діяльності нотаріату має також принцип об'єктивної істини, тобто обґрунтованості дій нотаріусів та інших посадових осіб, які виконують нотаріальні дії. Цей принцип передбачає, що підставою для виконання нотаріальних дій є дійсні обставини, підтверджені необхідними й достатніми письмовими доказами (документами). Подані матеріали нотаріус оцінює з погляду їх належності, допустимості та достовірності (ст. 4 Закону).

Значну роль відіграє принцип національної мови нотаріального діловодства (ст. 15 Закону). Мову нотаріального діловодства визначено Конституцією України, законами України "Про нотаріат" та "Про мови" (ст. 20). Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведуть діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем.

Структура та повноваження нотаріальних органів

Міністерство юстиції України наділено правом відкривати й ліквідовувати нотаріальні контори (ст. 17 Закону).

Штати державних нотаріальних контор затверджують управління юстиції Ради міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у межах встановленої для державних нотаріальних контор штатної чисельності та фонду заробітної плати (ч. 2 ст, 17 Закону).

Державна нотаріальна контора є юридичною особою, її очолює завідуючий. Призначення та звільнення з посади нотаріуса здійснює відповідне управління юстиції.

За вчинення нотаріальних дій нотаріуси справляють державне мито в розмірах, установлених Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року з наступними змінами та доповненнями.

Державний нотаріус має печатку із зображенням Державного герба України, найменуванням державної нотаріальної контори та відповідним номером (ст. 22 Закону).

Приватну нотаріальну діяльність реєструють відповідні управління юстиції за заявою особи, яка має свідоцтво про право на нотаріальну діяльність.

Правила реєстрації приватної нотаріальної діяльності регламентовано Законом України "Про нотаріат" та Положенням про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 4 березня 1994 року № 10/5. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону реєстраційне посвідчення видає управління юстиції у 15-денний строк з моменту подачі заяви. Відмову в реєстрації приватної нотаріальної діяльності заборонено. Про видане реєстраційне посвідчення управління юстиції повідомляє податкову інспекцію.


 
 

Цікаве

Загрузка...