WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Форма державного устрою - Курсова робота

Форма державного устрою - Курсова робота

Форма державного правління дає можливість усвідомити:

  • як створюються вищі органи держави і який їх устрій; як будуються взаємини між вищими й іншими державними органами;

  • як будуються взаємини між верховною державною владою і населенням країни;

  • якою мірою організація вищих органів держави дозволяє забезпечувати права і волі громадянина.

По зазначених ознаках форми державного правління підрозділяються на :

  • монархічні ( одноособові, спадкоємні);

  • республіканські ( колегіальні, виборні).

2.1. Монархія.

Монархія – це така форма правління, при якій верховна влада здійснюється одноосібно і переходить, як правило, у спадщину.

Основними ознаками класичної монархічної форми керування є :

  • існування одноособового глави держави, який користується своєю владою довічно (цар, король, імператор, шах);

  • спадкоємний порядок наступності верховної влади;

  • представництво держави монарха на свій власний розсуд;

  • юридична безвідповідальність монарха.

Монархія виникла в умовах рабовласницького суспільства. При феодалізмі вона стала основною формою державного правління. У буржуазному ж суспільстві збереглися лише традиційні, а в основному формальні риси монархічного керування.

У свою чергу монархія поділяється на :

  • абсолютну

  • обмежену(парламентарну)

  • дуалістичну

  • теократичну

  • парламентарну

Абсолютна монархія – така форма правління, при якій верховна державна влада за законом повністю належить одній особі.

По формулі Військового статуту Петра – „самовладний монарх, котрий нікому на світі про свої справи відповіді дати не повинен". Основною ознакою абсолютної монархії є відсутність яких-небудь державних органів, що обмежують компетенцію монарха.

Виникнення абсолютизму пов'язане з процесом зародження буржуазних відносин і початком процесу розпаду феодалізму і старих феодальних станів. До найбільш істотних рис абсолютної монархії відносяться ліквідація чи повний занепад станових представницьких установ, юридично необмежена влада монарха, наявність у його безпосередньому підпорядкуванні і розпорядженні постійної армії, поліції і розвинутого бюрократичного апарату.

Влада в центрі і на місцях належить не великим феодалам, а чиновникам, що можуть призначатися і звільнятися монархом.

Державне втручання в приватне життя в епоху абсолютизму набуває більш цивілізовані форми, отримує юридичне підкріплення, хоча як і раніше має примусову спрямованість. В історії такими країнами були Росія XVІІ - XVІІ і Франція до революції 1789 року.

Конституційна монархіяявляє собою таку форму правління, при якій влада монарха в значній мірі обмежена представницьким органом. Звичайно це обмеження визначається конституцією, затвердженою парламентом. Монарх же не в праві змінити конституцію.

Як форма правління, конституційна монархія виникає в період становлення буржуазного суспільства. Формально, вона не втратила свого значення в ряді країн Європи й Азії і дотепер (Англія, Данія, Іспанія, Норвегія, Швеція й ін.).

Конституційна монархія буває парламентарною і дуалістичною.

Парламентська монархія характеризується наступними основними ознаками :

  • уряд формується з представників визначеної партії (чи партій) отримавши більшість голосів на виборах до парламенту;

  • лідер партії, що володіє найбільшим числом депутатських місць, стає главою держави;

  • у законодавчій, виконавчій і судовій сферах влада монарха фактично відсутня, вона є символічною;

  • законодавчі акти приймаються парламентом і формально підписуються монархом;

  • уряд відповідно до конституції несе відповідальність не перед монархом, а перед парламентом.

Прикладами такої монархії можна вважати - Великобританію, Бельгію, Данію й ін.

При дуалістичній монархії державна влада носить двоякий характер. Юридично і фактично влада розділена між урядом, який формується монархом та парламентом.

Уряд у дуалістичних монархіях формується незалежно від партійного складу в парламенті і не є відповідальним перед ним. Монарх, при цьому, виражає переважно інтереси феодалів, а парламент представляє буржуазію та інші прошарки населення. Подібна форма правління існувала в кайзерівській Німеччині (1871-1918), зараз – у Марокко.

У деяких державах монарх очолює не тільки світське, але і релігійне керування країною. Такі монархи звуться теократичні (Саудівська Аравія).

Така коротка характеристика основних різновидів монархічної форми державного правління.

2.2 Республіка

Республіка – це така форма правління, при якій верховна влада здійснюється виборними органами, що обираються населенням на певний строк.

Загальними ознаками республіканської форми правління є:

  • наявність одноособового і колегіального глави держави;

  • виборність на певний строк глави держави й інших верховних органів державної влади;

  • здійснення державної влади не по своєму велінню, а з доручення народу;

  • юридична відповідальність глави держави у випадках, передбачених законом;

  • обов'язковість рішень верховної державної влади.

Республіканська форма правління в остаточному виді сформувалась в Афінській державі. В міру розвитку громадського життя вона видозмінювалася, набувала нових рис, усе більше наповнювалася демократичним змістом.

Налічується кілька основних різновидів республіканського правління. У свою чергу вони поділяються за формою державного устрою на :

  • парламентарні

  • президентські

Парламентська республіка – різновид сучасної форми державного правління, при якій верховна роль в організації державного життя належить парламенту.

У такій республіці уряд формується парламентським шляхом з числа депутатів, які належать до тих партій, які мають у своєму розпорядженні більшість голосів у парламенті. Уряд несе колективну відповідальність перед парламентом за свою діяльність. Він залишається доти у влади, поки в парламенті має більшість. У випадку втрати довіри, більшість членів парламенту, уряд або іде у відставку, або через главу держави домагається розпуску парламенту і призначення дострокових парламентських виборів.

Як правило, глава держави в подібних республіках обирається парламентом або спеціально створеною парламентською колегією. Призначення парламентом глави держави є головним видом парламентського контролю над виконавчою владою. Процедура обрання глави держави в сучасних парламентарних республіках неоднакова. В Італії наприклад президент республіки обирається членами обох палат на їх спільному засіданні, але при цьому у виборах беруть участь по три депутата від кожної області, обраних обласною радою. У федеративних державах участь парламенту в обранні глави держави також розподіляється представниками членів федерації. Так у Німеччині президент обирається федеральними зборами, що складаються з членів бундестагу, і такого ж числа осіб, вибраних ландтагами земель на засадах пропорційного представництва. Вибори глави держави в парламентарній республіці можуть здійснюватися і на основі загального виборчого права, що характерно для Австрії, де президент обирається терміном на шістьох років.

Глава держави в парламентарній республіці володіє повноваженнями: обнародує закони, видає декрети, призначає главу уряду, є верховним головнокомандуючим збройних сил і т.д.

Глава уряду (прем'єр-міністр, голова ради міністрів, канцлер) призначається, як правило, президентом. Він формує очолюване їм уряд, що здійснює верховну виконавчу владу і відповідає за свою діяльність перед парламентом. Найбільш істотною рисою парламентарної республіки є те, що будь-який уряд лише тоді правомочний здійснювати керування державою, коли він користається довірою парламенту.

Головною функцією парламенту є законодавча діяльність і контроль за виконавчою владою. Парламент володіє важливими фінансовими повноваженнями, оскільки він розробляє і приймає державний бюджет, визначає перспективи соціально-економічного розвитку країни, вирішує основні питання зовнішньої, у тому числі оборонної політики. Парламентарна форма республіканського правління представляє собою таку структуру вищих органів державної влади, яка реально забезпечує демократизм громадського життя, свободу особи, створює справедливі умови людського співіснування, основане на засадах правової законності. До парламентарних республік можна віднести ФРН, Італію (після конституції 1947 року), Австрію, Швейцарію, Ісландію, Ірландію, Індію й ін.

Президентська республіка – один з різновидів сучасної форми державного правління, що поряд з парламентаризмом об'єднує в руках президента повноваження глави держави і глави уряду.

Найбільш характерними рисами президентської республіки є:

  • позапарламентський метод обрання президента і формування уряду;

  • відповідальність уряду перед президентом, а не перед парламентом;

  • більш широкі, чим у парламентарній республіці, повноваження глави держави.

Loading...

 
 

Цікаве