WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Умисне вбивство - Курсова робота

Умисне вбивство - Курсова робота

1 Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 46. – Ст. 249.

2 Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963-2000): у 2-х томах. - К.: „А.С.К.". – Т. 2 – С. 121-122.

Безумовно, такі вбивства можна розглядати як окрему категорію злочинів, але лише з точки зору особливостей криміналістичної характеристики, через необхідність створення відповідної методики їх розслідування – оскільки розслідування справ цієї категорії має деякі суттєві особливості. Та введення у зв'язку з цим до Кримінального кодексу якоїсь додаткової кваліфікуючої ознаки не потрібно. Такі вбивства мають розглядатися лише як різновид вчинення вбивства з корисливих мотивів1.

У вказаній вище постанові Пленуму Верховного Суду йдеться про форму, в якій може виражатися доручення замовника виконавцю, зокрема наказ або розпорядження. У зв'язку з цим інколи необґрунтовано включають до числа „замовних" практично всі вбивства, вчинені в процесі „розборок". Дійсно, якась невелика х частка певною мірою належить до цієї категорії, що пов'язано, насамперед, з такою їх криміналістичною ознакою, як специфічна структура та базова спрямованість діяльності злочинних угруповань. Але здебільшого злочини, які вчиняються учасниками угруповання, організуються їх лідерами. При цьому здійснення виконавцем такого доручення не можна віднести до стосунків „замовник - виконавець", тобто до умов замовлення (найму), коли його виконання супроводжується передачею, наприклад, обумовлено угодою суми грошей.

Необхідно виходити з того, що всі особи, які належать до злочинного угруповання, - від рядових членів до лідерів – об'єднані на основі спільних, як правило, корисливих інтересів. І усунення конкурента або конкуруючого угруповання – природно, є спільною метою всіх членів цього кримінального формування, у чому вони особисто зацікавлені, оскільки такі дії спрямовані на розширення сфер впливу, що безпосередньо пов'язано з отриманням додаткових матеріальних благ. За таких обставин не можна говорити як про замовлення, так і про вбивство на замовлення.

1 У Кримінальному Кодексі РФ у пункті „з" ч. 2 ст. 105 йдеться про вбивство „из корыстных побуждений или по найму, а равно сопряженное с разбоем, вымогательством или бандитизмом".

Хоча і йдеться переважно про ті самі накази або розпорядження. Перш за все, це вбивства, вчинені організованою групою. Тому не можна погодитися з думкою деяких авторів, які ототожнюють вбивства на замовлення і так звані вбивства „за наказом", пов'язані з протистоянням угруповань між собою. У таких випадках замовлення може лише формально скидатися на угоду. Йдеться про наказ або вказівки (ті самі розпорядження), які виконуються не у зв'язку з якимись зобов'язаннями з боку замовника, а в силу того, що „виконавець задовго до надходження доручення на вбивство взяв на себе кілерські обов'язки відповідно до ролі, яку він виконує у злочинному угрупованні"1.

Наказ – це розпорядження особи, яка наділена владою. Це передбачає такі стосунки між суб'єктами, які характеризуються перш за все нерівністю сторін – як відносини підпорядкування, коли виконання або невиконання такого доручення спричиняє якісь наслідки в становищі або стані суб'єкта підпорядкування (у формі заохочення або покарання). Такі відносини цілком вписуються в ієрархічну структуру злочинного угруповання. При цьому його учасник, виконуючи наказ (завдання чи розпорядження) лідера про вбивство, розуміє, що його невиконання може негативно позначитися на одержанні ним тих матеріальних благ, які дає йому членство в угрупованні. Для вбивства на замовлення характерним є те, що виконавець такого вбивства одержує чи бажає одержати певну вигоду (матеріального чи нематеріального характеру) не від самого факту позбавлення життя потерпілого, а за вчинення дій, спрямованих на виконання замовлення, чи у зв'язку з його виконанням. Саме ця обставина принципово відрізняє вбивство на замовлення від інших вбивств, вчинених під впливом сторонніх осіб2.

1 Пилипчук П., Мельник М. Проблеми кваліфікації умисного вбивства, вчиненого на замовлення // Право України. – 1999. - № 2. – С. 31

2 Довідка Верховного Суду України за результатами узагальнення слідчої і судової практики застосування законодавства про відповідальність за умисні вбивства на замовлення та організованою групою від 30. 06. 98 р. – К., 1999. – 26 с.

Замовлення передбачає і деякі інші відносини – по суті договірні (спрощено: „хто платить – той і замовляє"), невиконання або відмова від його виконання тягне за собою позбавлення однією стороною (замовником) іншої (виконавця, найманця) певних благ, які обумовлені домовленістю (замовленням, найманням).

Дійсно, у деяких справах, виконавці вбивств, які входили до складу злочинних угруповань, після виконання наказу (для таких стосунків більш прийнятне інше визначення надання такого доручення - завдання) свого лідера про фізичну ліквідацію конкретної особи зі складу конкуруючого угруповання одержували гроші, автомашини і таке інше. У таких випадках йдеться тільки про певну спеціалізацію деяких членів злочинного угруповання і отримання ними або визначеної частки в злочинному прибутку угруповання, або заохочення за якісно виконану роботу.

Коли для виконання конкретного вбивства залучається особа „зі сторони", наприклад з іншого угруповання, і виконання вбивства обумовлено одержанням виконавцем винагороди, то кваліфікуючими ознаками такого вбивства будуть корисливі мотиви та вчинення його на замовлення. Виконавець при цьому не пов'язаний з особами, що організували вбивство, якимись спільними інтересами, обумовленими належністю до злочинного формування.

Можна погодитися з думкою О.І. Бородуліна, який, пропонуючи кримінально – правове визначення цього злочину, відзначає, що вбивство на замовлення є умисним вбивством, яке вчиняється за договором між його організатором та особою, як правило, особисто не зацікавленою у смерті конкретної людини, за винагороду, за участю (або без неї) посередника, з корисливих або інших інтересів організатора вбивства.

У цілому доцільно було б викласти п. 6 ч. 2 ст. 115 КК у такому вигляді – умисне вбивство, „вчинене з корисливих мотивів або на замовлення ".

Попередження умисних вбивств

У теорії та практиці оперативно-розшукової діяльності внутрішніх справ попередження злочинності розглядається як широкий комплекс взаємопов'язаних заходів, які здійснюються державними органами та громадськістю. Вони організовують попереджувальну роботу переважно не лише на соціальному рівні. Специфіка таких заходів полягає у їх спеціальному призначенні та цілеспрямованості на усунення конкретних криміногенних факторів.

Загалом, під попередженням злочинності розуміють такі заходи, що безпосередньо спрямовані на виявлення і усунення причин та умов скоєння злочинів, запобігання їм та припинення. Виходячи з цього, у діяльності підрозділів карного розшуку щодо попередження умисних вбивств слід зазначити такі напрями:

  1. Виявлення і усунення обставин, які можуть обумовлювати с

скоєння вбивств.

  1. Попередження реально можливих вбивств і переходу на

злочинний шлях певних осіб.

  1. Припинення скоюваних умисних вбивств.

  2. Виявлення і усунення обставин, які безпосередньо сприяли скоєнню вбивств та які можуть сприяти новим злочинам.

  3. Попередження рецидиву.

В сучасній науці розрізняють три рівні профілактики:

1) вирішення важливих соціальних, економічних проблем життя суспільства, що забезпечує опосередкований планомірний вплив на всі ланки антисуспільної поведінки;

2) здійснення впливу на конкретні соціальні групи, в яких відбуваються негативні явища. Тут необхідне оперативне усунення різних недоліків, виявлених у житті колективу (соціальні групи);

3) індивідуальна профілактична робота, тобто позитивне змінення системи ціннісних орієнтацій людини, поведінка якої заслуговує на особливу увагу.

Коли мова заходить про припинення злочину, то маються на увазі заходи, які направлені на припинення чогось вже розпочатого, що відбувається. Повною мірою цей термін підходить і для випадків, коли діяльність відповідних органів (окремих осіб) спрямована на зменшення шкоди, очікуваної від злочинного посягання.

Профілактика вбивств полягає у проведенні заходів зі встановлення й усунення причин цього виду злочинів та умов, що сприяють їх скоєнню. Джерелами одержання відомостей про вбивство, яке замислене або готується, можуть бути дані із заяв громадян і посадових осіб, представників громадськості, негласних співробітників, інші оперативні відомості, отримані із аналізу оперативної обстановки і статистичних даних. Коли оперативний працівник отримує такий сигнал, він повинен з'ясувати, які саме причини й умови стали приводом до створення такої ситуації.

Loading...

 
 

Цікаве