WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Товариства та співдружності в державному устрої зарубіжних країн. Законодавча влада в США - Курсова робота

Товариства та співдружності в державному устрої зарубіжних країн. Законодавча влада в США - Курсова робота

Залежні території – це території, що знаходяться в юридичній залежності від конкретної держави (як правило, це колишні держави-метрополії). На сьогоднішній день залежні території збереглися за Францією. Згідно Конституції Франції 1958 р., французькі володіння мають статус заморського департаменту або заморської території. Конституція допускає зміну законодавчого режиму і адміністративної організації заморських департаментів, враховуючи їх особливості. За заморськими територіями признається право на особливу організацію з урахуванням їх власних інтересів у поєднанні з інтересами Республіки в цілому (ст. 74). Зберігаються залежні території за Великобританією [Гібралтар, Бермудські острови, Фолклендські (Мальвінські) острови, Святої Олени і ін.]. У ряді острівних володінь Великобританії введено самоврядування.

Зустрічаються і інші територіальні одиниці з особливим статусом. Так, територія Греції адміністративно розділена на області, райони, муніципалітети і общини. Особливим статусом наділений півострів Афон. Згідно ст. 105 Конституцій Грециі2, півострів Афон, починаючи від району Мегалі В голка і далі, становить район Святої гори Афон, через стародавній привілейований статус, є самоуправляємої частиною грецької держави, суверенітет якої над ним залишається недоторканним. У духовному відношенні Свята гора Афон знаходиться під безпосередньою юрисдикцією Уселенської Патріархії.

1.1 Конфедерація: поняття і основні ознаки

Конфедерація – міждержавне об'єднання особливого роду, що є складноорганізованим союзом держав. Конфедерація поєднує в собі риси як міжнародно-правової, так і державної організації. Не можна не погодитися з думкою, висловленою в науковій літературі, що "федерація – це форма територіального пристрою держави, а конфедерація – форма міждержавного союзу, тобто об'єднання незалежних государств" 3.

Визначення конфедерації, запропоноване М.Ф. Чудако-вим, як "постійний союз незалежних держав, об'єднаних якоюсь загальною метою або завданням", достатньо спірно. Як відомо, історичний досвід свідчить, що конфедерація швидше нестійкий, ніж постійний союз, виступаючий перехідною формою або до повного розпаду союзу (Австро-Венгрия до 1918 р., Швеція і Норвегія до 1905 р. і ін.), або до формування федеральної форми державного пристрою (США, Швейцарія, Німеччина).

Таким чином, конфедерація (лат. confoederatio – союз, об'єднання) – форма союзу держав, утворена на основі договору, при якій вхідні в союз держави зберігають свій суверенітет в повному об'ємі.

Конфедерації формуються на наступних принципах: утворення конфедерацій здійснюється на основі відповідних договорів, це може бути військовий, економічний, митний союз або їх сукупність; володіння членами конфедерації суверенітетом (ніякі вирішення конфедеративної влади не мають сили без згоди членів конфедерації); право на вільний вихід з складу конфедерації її суб'єктів; право відмови суб'єктів конфедерації від визнання або застосування актів союзної влади [акти органів конфедерації, в усякому разі, акти законодавчої і старанної влади, не діють безпосередньо на територіях держав – суб'єктів конфедерації, а потребують підтвердження (ратифікації) їх відповідними органами, які можуть їх і нуллифицировать, тобто відхилити]; обмежений круг предметів ведення конфедерації (питання війни і миру, зовнішньої політики, формування армії і загальної системи комунікацій, вирішення суперечок між членами конфедерації, причому розширення переліку можливе тільки з відома всіх членів конфедерації); формування тільки тих державних органів, які вирішують особливо обумовлені в договорах завдання; відсутність у державних органів, що постійно діють, конфедерації владних повноважень; формування парламенту конфедерації представницькими органами її суб'єктів, що означає обов'язковість для членів парламенту неухильно слідувати рекомендаціям і вказівкам цих органів; формування бюджету конфедерації за рахунок добровільних внесків; відсутність у конфедерації права безпосереднього оподаткування; право суб'єктів конфедерації на встановлення митних і інших обмежень, на обмеження вільного руху осіб, товарів, послуг, капіталів; відсутність, як правило, єдиної системи грошового звернення; набір (що нерідко мають подвійне підпорядкування) військових формувань суб'єктами конфедерації; відсутність союзного громадянства.

Спроби утворити конфедеративний союз в світовій практиці робилися не одного разу. Звертаючись до історичного минулого, нагадаємо, що конфедераціями були Рейнська Конфедерація (1254–1350 рр.), ліга (1367–1669 рр.) Ганзейськая, Швейцарська Конфедерація (1291–1798 рр., 1815–1848 рр.), конфедерація в Нідерландах – Республіка Сполучених провінцій (1579–1795 рр.). Конфедерація Сполучені штати Америки (1781–1787 рр.), німецький союз (1815–1866 рр.), Конфедеративні штати Америки (1861–1865 рр.), що утворилися під час громадянської війни в США. У грудні 1981 р. Республіка Сенегал і Республіка Гамбія підписали Пакт про створення Конфедерації Сенегамбія. Обидві держави ратифікували Пакт, після чого він набув чинності. В рамках Пакту передбачалося, що держави встановлюють протоколами застосування реалізацію зазначених цілей. Для їх реалізації було поміщено 17 протоколів, серед найбільш істотних – про об'єднання сил оборони і безпеки, про координацію політики в області інформації, про координацію в області міжнародної політики, про економічний союз і ін. У Конфедерації були створені найвищі органи для координації сумісних дій і вирішення поставлених цілей: Президент і Віце-президент Конфедерації, Рада міністрів Конфедерації, Конфедеральноє збори. Президент за узгодженням з Віце-президентом визначає політику Конфедерації в області оборони і безпеки, проводить призначення на всі конфедеральные посади, розпоряджається озброєними силами і силами безпеки Конфедерації. Головою Ради міністрів Конфедерациі Сенегамбія є Президент, а заступником Голови Ради міністрів – Віце-президент. Рада міністрів складається з членів, які призначаються Президентом Конфедерації за узгодженням з Віце-президентом. Конфедеральні збори складаються з депутатів, які обираються Палатою представників Гамбії (1/3) і Національними зборами Сенегалу (2/3) зі своїх членів. Зі свого складу Конфедеральні збори обирають голову. Вся діяльність даного органу встановлюється внутрішнім регламентом. Президент Конфедерації може поставити на голосування Конфедеральних зборів будь-який проект, що має для Конфедерації важливе економічне, соціальне і фінансове значення. Конфедеральні збори повинні були збиратися двічі в рік і надавати доповідь про діяльність Конфедерації Президентові і Віце-президентові Конфедерації, а також державам – учасникам союзу. Після цього повинна скликатися Конференція представників урядів держав для зміни Пакту, якщо того вимагала одна з держав. Кожна держава володіла правом укладати міжнародні угоди відповідно до своєї конституції. Конфедерація проіснувала до жовтня 1989 р. і розпалася із-за небажання Гамбії піти на створення нічим не обмеженого митного союзу. Така ж доля спіткала в 1961 р. Об'єднану Арабську Республіку, створену Єгиптом і Сирією в 1958 р.

Не можна не обернути уваги на позиції дослідників в питанні про конфедеративних союзах на сучасному світі, де є видимою еволюція поглядів. На думку A.M. Осаве-люка: "Європейський союз несе в собі риси не тільки конфедеративні, але навіть вже і федеральні, оскільки деякі акти органів Союзу мають пряму дію на територіях государств-членов" 1.

Loading...

 
 

Цікаве