WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Тактика допиту підозрюваних, обвинувачених, неповнолітніх - Курсова робота

Тактика допиту підозрюваних, обвинувачених, неповнолітніх - Курсова робота

  1. Створення необхідної обстановки для допиту. Обстановка в якій проводиться допит, не повинна відволікати допитуваного, заважати йому зосередитись. Зазвичай цим цілям повністю відповідає кабінет слідчого (якщо він працює в кабінеті один). Якщо ж в кабінеті працює двоє – троє слідчих, іноді доводиться призначати допит на час. Коли інші слідчі будуть відсутні або коли вони не планують проводити будь-які слідчі дії. В окремих випадках, на особливо складних і відповідальних допитах, підбирається спеціальний кабінет, там відключають телефон, прибирають усе, що може завадити допитуваному зосередитись.

  2. Вивчення спеціальних питань, які можуть виникнути в ході допиту (наприклад, по бухгалтерії, техніці). З цією ціллю слідчий перед допитом вивчає спеціальну літературу, може проконсультуватися із спеціалістами, шляхом виїзду на місце особисто ознайомитись з тими чи іншими об'єктами.

  3. Визначення кола учасників допиту. На розсуд слідчого під час допиту можуть бути присутні спеціаліст або експерт, вони відіграють активну роль – можуть давати пояснення з питань, що виникають в ході допиту, ставити з дозволу слідчого питання допитуваному. Під час допиту може бути присутнім також захисник (у випадках, зазначених в законі); перекладач (під час допиту глухонімих або осіб, що не володіють мовою якою ведеться слідство); педагог; законні представники або родичі неповнолітнього.

Від правильного підбору учасників багато в чому залежить успіх допиту. Грамотний, розуміючий задачі розслідування спеціаліст, досвідчений перекладач, педагог є незамінними помічниками слідчого. Під час допиту неповнолітньої особи велике значення має також рішення про те, хто саме з його законних представників або родичів буде присутній під час допиту.

  1. Підготовка необхідних матеріалів, а також технічних засобів для допиту. До числа таких матеріалів відносяться речові докази, які будуть пред'явлені під час допиту (вони повинні знаходитись під руками), відповідні матеріали справи (в справі попередньо робляться закладки), а до технічних засобів можна віднести магнітофон.

  2. Складання плану допиту. Слідчий завжди повинен планувати допит, що має відбутися, намітити питання, які необхідно поставити під час допиту, черговість їх задавання, порядок пред'явлення речових доказів та інших матеріалів справи. Частіше такий план намічається подумки, або у вигляді поміток, лише в окремих випадках краще скласти детальний план з вказівкою технічних засобів, які рекомендується застосувати під час допиту. Слідчий повинен передбачити кілька можливих варіантів ходу допиту, оскільки можлива неочікувана ситуація, у будь-якому випадку слідчий повинен вміти грамотно підготувати та провести допит.

Висновок

Отже, підводячи підсумок, хочу відмітити, що допит – процесуальна дія, яка зводиться до отримання та фіксації у встановленому процесуальним порядком показів свідків, потерпілих, підозрюваних та звинувачуваних про відомі їм факти, що мають значення для правильного рішення справи.

Предметом допиту можуть бути різного роду обставини, що мають відношення до розслідуваної події.

Види допиту різноманітні. Залежно від процесуального становища допитуваного відрізняють:

  • допит свідка;

  • допит потерпілого;

  • допит підозрюваного;

  • допит звинувачуваного.

Якщо в основі класифікації лежить вік допитуваного, допит ділиться на:

  • допит малолітнього;

  • допит неповнолітнього;

  • допит дорослої особи.

Допит може бути проведено без участі третіх осіб, або з їх участю, а саме: за участю захисника, експерта, спеціаліста, батьків або законних представників неповнолітнього, педагога, перекладача.

Допит може бути:

  • первинним;

  • повторним;

  • додатковим.

Нерідко при проведенні допиту виникає конфліктна ситуація (наприклад, між слідчим та підозрюваним, або звинувачуваним). При проведенні допиту в конфліктній ситуації слідчий використовує наступні тактичні прийоми:

    • роз'яснює допитуваному значення чистосердечного зізнання та дачі правдивих свідчень;

    • виявляє мотиви дачі неправдивих свідчень;

    • переконує за допомогою логічних доводів у марності дачі неправдивих свідчень;

    • максимально деталізує і конкретизує покази допитуваного;

    • пред'являє докази, що доводять провину допитуваного;

    • створює у допитуваного уяву про поінформованість слідчого.

Допит свідка та потерпілого, як правило, проходить в безконфліктній ситуації. Основними прийомами в безконфліктній ситуації є:

  • роз'яснює допитуваному важливість його показів для встановлення істини;

  • ставить питання, що активізують у свідомості допитуваного асоціативні зв'язки;

  • знайомить допитуваного з фрагментами показів інших осіб;

  • пропонує викласти факти, чітко дотримуючись послідовності подій;

  • допит на місці події.

Підготовка до допиту.

Необхідною умовою отримання на допиті достовірних і повних даних є детальна підготовка до його проведення. Підготовка включає в себе:

  • вивчення матеріалів кримінальної справи;

  • визначення кола обставин, за якими необхідно отримати свідчення;

  • вивчення психологічних особливостей допитуваного;

  • забезпечення участі у допиті передбачених законом осіб, а також спеціалістів, якщо знадобиться їх допомога;

  • підготовку необхідних науково-технічних засобів.

Готуючись провести допит, слідчий продумує питання та черговість їх ставлення під час допиту. Якщо по справі потрібно провести допит кількох осіб, то краще було б визначити черговість їх допитування. Не слід також квапитися з допитом тих осіб, від яких планується отримання правдивих свідчень.

Завершується підготовка до допиту складанням письмового плану, в якому зазначаються всі основні параметри допиту – час, задачі, коло питань, їх черговість, матеріали справи і докази, які можуть знадобитися.

Перелік використаних джерел.

  1. Конституція України.

  2. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Виправно-трудовий кодекс України. – К.: Істина. 2001.

  3. Про судову експертизу: Закон України від 24 лютого 1994 р. № 4038-ХІІ // Електронний інформ. бюлетень ВР України 1994–1998 рр. Лазерний компакт-диск. – К.: Управління комп`ютериз. інформ. систем та мереж ВР України, 1998.

  4. Порубов Н.И. Допрос в советском уголовном судопроизводстве. Минск, 1973. С. 73.

  5. Карнеева Л.М., Соловьев А.Б., Чувилев А.А. Допрос подозреваемого и обвиняемого. М., 1969. С. 21.

  6. Карнеева Л.М., Соловьев А.Б., Чувилев А.А. Допрос подозреваемого и обвиняемого. М., 1969. С. 22.

  7. Криминалистика. Под ред. А.Г. Филиппова и А.Ф. Волынского. – М.: Издательство "Спарк", 1998.

  8. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. 4.1. — X.: КонCУM, Основа, 1999. — с.109-112.

  9. Біленчук П.Д. Процесуальні та криміналістичні проблеми дослідження обвинувачуваного. – К., 1999.

  10. Коновалова В.О. Криміналістика. – Х., 1998.

  11. Криминалистика. Під ред. В.Ю. Шепітька. – К., 2001. – с. 252-287.

Loading...

 
 

Цікаве