WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Тактика допиту підозрюваних, обвинувачених, неповнолітніх - Курсова робота

Тактика допиту підозрюваних, обвинувачених, неповнолітніх - Курсова робота

Не можна допускати постановку навідних запитань, які містять елементи сугестії (навіювання). Відповідно до кримінально-процесуального законодавства (ст.ст. 143, 167 КК України) забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання).

Рис. 1 Основні види допиту

Деякі положення психології допиту.

Встановлення контакту з допитуваним – одне з найважливіших положень тактики допиту.

Існують різні визначення психологічного контакту. Можна його визначити і як взаємовідносини слідчого з допитуваним, при якому допитуваний свідомо і добровільно надає слідчому інформацію, яка має значення для справи. Н.И. Порубов визначає психологічний контакт як систему взаємодії людей в процесі їх спілкування, заснованого на довірі; як інформаційний процес, при якому люди можуть і бажають сприймати інформацію [1].

Наявність психологічного контакту – це всього лише перший крок до правдивих свідчень, лише одна з умов, що суттєво полегшує їх отримання. Це не означає, що повинна виникнути симпатія, готовність до взаємних поступок і т.п. За наявності конфліктної ситуації встановлення психічного контакту означає залучення допитуваного в діалог, створення умов для вільного спілкування між слідчим та допитуваним, не дивлячись на наявність конфлікту між ними. Психологічна напруга при цьому може і зберігатися, але слідчий повинен її максимально послабити, досягти того, щоб з боку допитуваного зникла антипатія та роздратування[2].

Психологічний контакт досягається авторитетом слідчого, його непохитністю в принципових питаннях і в той самий час – доброзичливістю, готовністю бачити в будь-якому допитуваному живу людину, підкресленим прагненням полегшити його участь (у рамках закону).

Психологічний контакт в цьому випадку не означає встановлення рівності – це завжди будуть відносини між представником держави і приватною особою, яку звинувачують чи підозрюють у скоєнні злочину. Тут присутня різниця, яку не слід ігнорувати. Контакт виникає саме тоді, коли виникає реальне усвідомлення стану речей, та поваги допитуваного до слідчого [3].

Важливо. Коли слідчий проявляє зацікавленість життям підозрюваного, адже, коли слідчий веде допит формально, байдуже ставиться до підозрюваного, контакт ніколи не виникає. Дратівливість слідчого завжди викликає негативну реакцію і навпаки, прихильність та людяність допомагають в роботі.

Людина, яку допитують повинна бачити, що слідчий намагається лише встановити істину і не має наміру звинуватити її в чомусь, а навпаки хоче зібрати всі свідчення та перевірити їх. Але й потрібно дати зрозуміти, що намагання ввести слідчого в оману – марне, бо він добре знає матеріали справи, підготовлений до допиту і зовсім не має наміру вірити всьому, що почує.

Слідчий повинен робити зауваження, спокійним, витриманим тоном, якщо підозрюваний веде себе не ввічливо, але ні в якому разі не допускається грубість по відношенню до допитуваного.

Важливо дати зрозуміти особі, що дача свідчень піде їй на корить, тобто в її інтересах. Підозрюваний сам повинен хотіти вести бесіду із слідчим, щоб привести якісь аргументи на свою користь.

Допит потрібно проводити в спокійній обстановці, ніщо не повинно відволікати від бесіди.

Допит – це не пасивне отримання свідчень, а навпаки, активна діяльність обох сторін, іншими словами спілкування, з допомогою якого одна сторона має психологічний вплив на іншу. Слідчий повинен впливати на допитуваного в інтересах справи.

Межу між психічним насиллям і правомірним впливом визначає, по-перше, законність тактичних прийомів, які слідчий застосовує під час допиту, по-друге, наявністю у допитуваного свободи вибору тієї чи іншої позиції під час допиту.

  1. Підготовка до допиту.

Підготовка до допиту має велике значення і в багатьох ситуаціях визначає його успіх. Вона складається з цілого ряду елементів:

    1. Визначення кола обставин, які необхідно з'ясувати. Для цього необхідно звернутися до матеріалів справи, проаналізувати версії, продумати план.

    2. Вивчення особи допитуваного. Часто успіх допиту залежить від об'єму даних про особу допитуваного, які є в наявності у слідчого. Особливий інтерес представляють взаємовідносини допитуваного з особами, що фігурують у справі, його моральний склад, психічні властивості, минуле життя, культурний рівень.

Необхідні свідчення про допитуваного можна добути з різних джерел – показів інших учасників процесу, характеристики з місця роботи або навчання, оперативних даних. Слід враховувати, що збір інформації потребує часу, а допит інколи слід провести негайно. В таких випадках слідчий, готуючись до допиту, по-перше, оцінює особу людини, яку доведеться опитувати, виходячи з матеріалів справи; по-друге, намагається отримати якомога більше даних під час першої стадії допиту. Для цього іноді є сенс перевести бесіду у неформальне русло, задаючи додаткові запитання, які не заносяться до протоколу.

    1. Визначення часу, місця допиту а також способу виклику на допит. Відповідно до вимог закону, допит затриманого чи заарештованого потрібно провести не пізніше 24-х годин з моменту затримання чи арешту, а допит звинувачуваного – одразу ж після пред'явлення йому звинувачення. У невідкладних випадках, закон дозволяє проводити допит і в нічний час, причому слідчий сам приймає рішення щодо невідкладності допиту.

В тактичному відношенні допит, як правило, треба провести якнайшвидше, однак в окремих випадках його краще на деякий час відкласти – наприклад, якщо особа, яка підлягає допиту, надмірно збуджена, знаходиться у нетверезому стані, потребує медичної допомоги, якщо слідчий недостатньо підготовлений до допиту, якщо до проведення допиту необхідно отримати будь-які додаткові свідчення, що стосуються обставин справи або характеризують дану особу. Якщо допит відкладено, то слідчий повинен потурбуватися, щоб на особу не була ніякого небажаного впливу з боку обвинувачених, або підозрюваних.

Місце допиту – як правило, кабінет слідчого. Однак на розсуд слідчого і в силу конкретних обставин його можна провести і в іншому місці – в лікувальному закладі, за місцем роботи допитуваного, в його квартирі. Нерідко ефективним буває допит проведений безпосередньо на місці події.

Спосіб виклику на допит залежить від конкретних обставин. Іноді слідчий користується повісткою, але можна також запросити і по телефону, через третю особу, адміністрацію закладу чи підприємства. За виняткових обставин особу, що підлягає допиту, доставляють під конвоєм, для цього виноситься спеціальна постанова, яка передається на виконання працівникам міліції або дільничному інспектору.

Loading...

 
 

Цікаве