WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Сучасна кримінально-правова кваліфікація злочинів - Курсова робота

Сучасна кримінально-правова кваліфікація злочинів - Курсова робота

3

Міністерство освіти і науки України

Європейський університет

Юридичний факультет

Контрольна робота з

Сучасної кримінально-правової кваліфікації злочинів

Варіант 1

Киів

2008

Зміст

Вступ

1 Кваліфікація сукупності злочинів

2 Особливості кваліфікації статевих злочинів

Загальні висновки

Використана література

Вступ

Законодавче визначення поняття „сукупність злочинів" означає включення до кодифікації кримінального законодавства нового кримінально-правового інституту множинності злочинів. У теорії кримінального права множинність злочинів визначають як вчинення особою самостійно чи в співучасті двох і більше осіб умисних злочинних діянь, кожне з яких утворює склад самостійного злочину і за жодне з яких особу не притягали до кримінальної відповідальності, або вчинення нового умисного злочину особою, яка має непогашену (не зняту) судимість за раніше вчинений злочин.

Запровадження у вітчизняне законодавство інституту множинності злочинів, передбачення правових наслідків сукупності в Кримінальному Кодексі України є, безперечно, позитивним правовим явищем. Кримінально-правовий інститут множинності злочинів нарешті отримав належне йому місце в національній кодифікації кримінального законодавства в одному класифікаційному ряді з кримінально-правовими інститутами незакінченої злочинної діяльності та співучасті у злочині.

Разом із тим правозастосовна практика свідчить, що у зв'язку із законодавчою регламентацією кримінальної відповідальності за сукупність злочинів виникли певні колізії в напрацьованій раніше практиці кваліфікації дій, що утворюють множинність злочинів. Слідчі, прокурори, судді, в тому числі й судді Верховного Суду України, ще не мають єдиної точки зору щодо того, в яких випадках вчинення особою двох і більше самостійних злочинів належить кваліфікувати за ознаками повторності, а в яких — за ознаками сукупності, що на практиці призводить до неправильної кваліфікації злочинних дій особи, яка притягається до кримінальної відповідальності. Причини таких помилок здебільшого в тому, що законодавець всупереч правилам законодавчої техніки дав нечітке визначення поняття „сукупність злочинів".

Розглянемо особливості кваліфікації неодноразово вчинених злочинних діянь за ознаками сукупності, звернувши увагу на законодавчу структуру статей Особливої частини Кримінального Кодексу.

Крім того, в цієї роботі ми розглянемо питання особливості кваліфікації статевих злочинів, які мають своїм об'єктом статеву свободу особистості (зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, примушування до вступу в статевий зв'язок) або статеву недоторканість неповнолітніх (статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, і розбещення неповнолітніх).

1 Кваліфікація сукупності злочинів

М.Й. Коржанський визначає сукупністю злочинів у кримінальному праві „вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними кримінально-правовими нормами, за жоден з яких її не було засуджено"1.

Сукупністю злочинів є вчинення двох і більше злочинів, не об'єднаних єдиним умислом та різних за своїми складами, тобто передбачених різними статтями або частинами однієї і тієї ж статті. Порядок кваліфікації сукупності злочинів безпосередньо визначено законодавцем у ч. 2 ст. 33 КК. Є також роз'яснення Верховного Суду України щодо застосування зазначеної норми при кваліфікації сукупності злочинів. Так, у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. № 10 "Про судову практику у справах про хуліганство" роз'яснено, що при вирішенні питання про кваліфікацію дій винних осіб, які під час вчинення хуліганських дій вчинили й інші злочини, передбачені різними статтями КК, а також коли хуліганські дії містять ознаки, передбачені різними частинами ст. 296 цього Кодексу, за наявності реальної сукупності злочинів судам належить виходити із положень, встановлених V ст. 33 КК.

Проте, коли немає зваженості в підходах щодо кваліфікації неодноразових злочинних діянь за ознаками повторності або сукупності злочинів, іноді в практиці судів аналогічні за своєю кримінально-правовою природою діяння, що утворюють множинність злочинів, кваліфікуються і як повторність, і як сукупність.

На думку М.А. Мороза2 складність розмежування повторності злочинів від сукупності злочинів полягає в тому, що для правильної кваліфікації кількох злочинів, вчинених особою (співучасниками) в різний час, поки що недостатньо звернутися до визначення наведених у чинному КК понять „повторність" і „сукупність" злочинів та їх порівняти. „Ключ" до розкриття змісту цих понять і правильної кваліфікації злочинів іноді потрібно "знаходити" в роз'ясненнях Верховного Суду України. Проте, вирішуючи питання щодо кваліфікації злочинів на підставі цих роз'яснень, можемо не мати потрібного для кожного конкретного випадку результату, тому що неможливо сформулювати окремі роз'яснення для всіх можливих випадків. Звернення з такою ж метою до теоретичних досліджень, безумовно, поглибить професійну ерудицію, однак таїть у собі ризик некритичного сприйняття висловлених в літературі думок, не апробованих практикою та які іноді суперечать чинному законодавству. Істотним недоліком законодавчого визначення понять „повторність" і „сукупність злочинів" є те, що законодавець використовує для цього формулювання, які складно розрізнити.

Розглянемо деякі норми інституту множинності, передбачені в Кримінальному кодексі Російської Федерації (далі — КК РФ). При цьому зауважимо, що початкове визначена система норм інституту множинності в КК РФ проіснувала трохи більше семи з половиною років: Федеральним законом РФ від 21 липня 2004 р. № 73-ФЗ „Про внесення змін та доповнень до Кримінального кодексу Російської Федерації" ст. 16 КК РФ („Неодноразовість злочинів") — було виключено з цього Кодексу. У зв'язку з ним змінено поняття „сукупність злочинів": ч. 1 ст. 17 КК РФ („Сукупність злочинів") було доповнено вказівкою: „...якщо вчинення двох або більше злочинів передбачене статтями Особливої частини КК РФ як кваліфікуюча обставина, винний несе відповідальність дише за єдиний злочин, а не за кожен із них"3. Зазначені законодавчі зміни були внесені з метою усунути допущені в первинній редакції КК РФ неточності у формулюванні понять, що стосуються інституту множинності злочинів. Як висловився з цього приводу Голова Верховного Суду РФ В.М. Лебедєв: "Раніше в судовій практиці виникали серйозні труднощі при розмежуванні понять неодноразовості і продовжуваного злочину. Ця зміна не тільки має велике практичне значення, а й надає нового змісту теорії множинності злочинів"4. Наведемо положення ст. 17 КК РФ:

1. Сукупністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, за жоден з яких особу не було засуджено, за винятком випадків, коли вчинення двох і більше злочинів передбачене статтями Особливої частини цього Кодексу як обставина, що тягне більш суворе покарання. При сукупності злочинів особа несе кримінальну відповідальність за кожен вчинений злочин за відповідною статтею або частиною статті цього Кодексу.

2. Сукупністю злочинів визнається і одна дія (бездіяльність), яка містить ознаки злочинів, передбачених двома або більше статтями цього Кодексу.

3. Якщо злочин передбачено загальною і спеціальною нормами, сукупність злочинів відсутня і кримінальна відповідальність настає за спеціальною нормою".

Потрібно звернути увагу й на те, що в частинах 2 і 3 ст. 17 КК РФ визначено ідеальну сукупність злочинів та конкуренцію кримінально-правових норм (дефініції цих понять поки що не включені до кодифікації норм кримінального законодавства цієї країни). Треба віддати належне російським правникам, котрі коротко й чітко сформулювали норму, в якій дається визначення необхідних для правильної кваліфікації ознак множинності злочинів.

На нашу думку, нагально потрібно удосконалювати вітчизняне кримінальне законодавство, пам'ятаючи, що досконалість правових норм КК, як і будь-якого іншого закону, виявляється не у великих науково-практичних коментарях до кодексів, а в обгрунтованості, ясності та однозначності формулювання цих норм. В.Р. Кудрявцев із цього приводу висловився так: „Для того, щоб загальні правила кваліфікації злочинів стали нормами закону, вони мають бути сформульовані дуже точно, лаконічно, чітко, а до цього багаторазово перевірені на практиці"5.

У кримінальному праві та кримінально-правовій практиці розрізняють два види сукупності злочинів — реальну сукупність злочинів та ідеальну.

Реальною сукупністю злочинів називається вчинення різними, окремими самостійними діями двох або більше злочинів, передбачених різними кримінально-правовими нормами, за жодний з яких винний ще не був засуджений.

У загальній масі злочинів реальна сукупність становить 94%, ідеальна — приблизно 5%6.

Для реальної сукупності характерне різночасне вчинення злочинів. Але тривалість перерви між злочинами юридичного значення не має.

Реальну сукупність утворюють: а) подібні (однорідні) злочини — грабіж і розбій, використання посадового становища і викрадення внаслідок зловживання посадовим становищем; б) злочини різнорідні — розкрадання і хуліганство та ін.; в) тотожні злочини — зґвалтування, передбачене різними частинами ст. 152 КК, та ін.; г) закінчені злочини, а також готування до злочину або замах на вчинення злочину; д) вчинення злочину самостійно (виконавець), а також у ролі пособника, організатора чи підмовника. Кваліфікація злочинів, що утворюють реальну сукупність, ніяких особливостей не має.

Ідеальною сукупністю злочинів називається вчинення однією дією (бездією) двох або більше злочинів одночасно, одноразово.

Loading...

 
 

Цікаве