WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Поняття та ознаки правовідносин. Склад (структура) правовідносин. Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок як основний юридичний зміст правовідно - Реферат

Поняття та ознаки правовідносин. Склад (структура) правовідносин. Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок як основний юридичний зміст правовідно - Реферат

виникають і функціонують на підставі норми права.
Обумовленість змісту правовідносин нормами права аж ніяк не означає, що всі види правовідносин можуть виникати і розвиватися лише за наявності відповідних норм права. Норми права найчастіше встановлюють лише окремі принципи правового регулювання, які як би окреслюють певні рамки правовідносин. Це є найхарактернішим для приватноправового регулювання (цивільно-правові відносини), де діє принцип "Дозволено все, що не заборонено законом".
Нерідкі випадки (особливо в правових системах англо-американського типу), коли норми права є наслідком правових відносин, які виникли в результаті індивідуальних рішень у судах, адміністративних органах. Тут шлях до норми права проходить від фактичних відносин до конкретних правових відносин, а потім до формулювання державою норми права загального характеру.
Як правило, правовідносини:
а) виникають, припиняються або змінюються на підставі норм права (повна детермінованість, тобто причинна обумовленість правовідносин нормами права);
б) допускаються нормами права {часткова детермінованість). У цьому разі зміст правовідносин визначається незалежними від правових норм "детермінантами", насамперед договором суб'єктів майбутніх правовідносин.
2. Правовідносини є формою реалізації норми права, впровадженням її в життя, нормою права в дії.
За характером зв'язку між нормою права і правовідносинами можна судити про дійсну реалізацію прагнень, домагань людей. Точніше, за самим фактом виникнення або не виникнення правових відносин можна судити, чи відповідають правила, наказані нормою права, їх інтересам. Якщо норма права суперечить їх домаганням, люди не встановлюватимуть правові відносини відповідно до неї. З встановленням правових відносин їх сторона-ми реалізація права не закінчується, а тільки починається.
3. Норма права і правовідносини - неодмінні складові елементи механізму правового регулювання.
Їх єдність виражає союз самостійних, відносно вільних юридичних явиш, їх взаємодію, а не породження одного юридичного явища іншим юридичним явищем (див. главу "Правове регулювання і його механізм").
4. Норма права містить у собі модель фактичних відносин та їх форми - правовідносини.
Якщо звернутися до аналізу структури норми права, то можна побачити, що гіпотеза вказує на умови виникнення правовідносин, диспозиція - на права і обов'язки, а санкція - на можливі наслідки недодержання норми і правовідносин, що виникають на її підставі.
Покажемо це на схемі.
Гіпотеза Диспозиція Санкція
Юридичний факт Суб'єкти правовід-носин Правовідносини (суб'єктивні юри-дичні права, суб'єктивні юри-дичні обов'язки, повноваження) Наслідки невико-нання обов'язків учасниками право-відносин Юридична відпові-дальність
Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок як основний юридичний зміст правовідносин
Розглянемо основний юридичний зміст правовідносин суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок.
Суб'єктивне юридичне право Суб'єктивний юридичний обов'язок
-- вид і міра можливої (або дозволеної) поведінки суб'єкта права, що встановлені юридичними нормами для задоволення його інтересів і забезпечуються державою -- вид і міра належної (або необхідної) поведінки суб'єкта права, що встановлені юридичними нормами для задоволення інтересів правомочної особи і забезпечуються державою
Носій суб'єктивного юридичного права - правомочний Носій суб'єктивного юридичного обов'язку правозобов язаний
Ознаки суб'єктивного юридичного права Ознаки суб'єктивного юридичного обов'язку
1) можливість певної поведінки;
2) можливість, яка належить суб'єкту права - правомочному;
3) надається з метою задоволення інтересів правомочного;
4) існує у правовідносинах;
5) є мірою можливої поведінки, порушення якої є зловживання правом;
6) існує лише відповідно до суб'єктивного юридичного обов'язку;
7) встановлюється юридичними нормами;
8) забезпечується (гарантується) державою
1) необхідність (повинність) певної поведінки;
2) обов'язок, що належить суб'єкту права - правозобов'язаному;
3) покладається з метою задоволення інтересів правомочної особи;
4) існує у правовідносинах;
5) є мірою належної поведінки;
6) існує лише відповідно до суб'єктивного юридичного права;
7) встановлюється юридичними нормами;
8) забезпечується (гарантується) державою
І суб'єктивне юридичне право, і суб'єктивний юридичний обов'язок мають свою структуру.
Структура суб'єктивного права - це його будова, яка виражається у зв'язку елементів - юридичних можливостей (правомочностей), наданих суб'єкту.
Правомочність - складова частина змісту суб'єктивного права, що становить конкретну юридичну можливість, яка надається правосуб'єктній особі з метою задоволення її інтересів.
Істотними елементами суб'єктивного права є такі правомочності.
1. Правомочність на власні позитивні дії (правовикористання), інакше: право позитивної поведінки правомочного, тобто можливість чинити самим суб'єктом фактично і юридичне значущі дії (наприклад, право голосувати, подавати позов до суду, продавати чи дарувати своє майно та ін.).
2. Правомочність на чужі дії (правовиконання), інакше: право вимагання відповідної поведінки від правозобов'язаної особи, тобто можливість зацікавленої особи жадати відзобов'язаного суб'єкта виконання покладених на нього обов'язків (наприклад, вимагати сплату боргу, передавати майно, відшкодовувати податкові недоплати та ін.).
3. Правомочність домагання (правозахист), інакше: право на захист, тобто можливість звертатися за підтримкою і захистом держави у разі порушення суб'єктивного права з боку правозобов'язаної особи. Це право приводить у дію апарат держави - примус, якщо інша сторона не виконує свої обов'язки (стягувати в примусовому порядку борг, відновлювати незаконно звільненого на роботі). Право-домагання є продовженням права-вимагання і найважливішою гарантією виконання певних обов'язків.
Не слід ототожнювати суб'єктивне право і правомочність, оскільки суб'єктивне право:
а) може бути до виникнення правомочності, існувати незалежно від його виконання. Правомочність є наслідком суб'єктивного права. Наприклад, кожна людина має право на вищу освіту, але не всі молоді люди вчаться, багато хто працює, у тому числі у фірмах, займаються бізнесом, тощо. Однак вони не позбавлені права на вищу освіту, хоча й не використовують його;
б) є ширшим за конкретну правомочність. Суб'єктивне право реалізується через конкретні правомочності. Наприклад, суб'єктивне право власності реалізується через три правомочності: право володіння, право користування, право розпорядження певним майном.
Якщо звернутися до галузевого змісту суб'єктивного права, то можна виділити низку специфічних правомочностей, які воно містить. Наприклад, у галузі кримінального права є такі правомочності: давати пояснення за пред'явленим обвинуваченням; вимагати виконання іншою стороною (органом дізнання, прокурором, слідчим, судом) відповідного юридичного обов'язку;
скаржитися на дії і рішення особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду.
Структура суб'єктивного юридичного обов'язку є зворотним боком суб'єктивного юридичного права і складається із трьох елементів:
1) необхідності зобов'язаного суб'єкта здійснювати певні дії (активні обов'язки) або утриматися від них (пасивні обов'язки);
2) необхідності зобов'язаного суб'єкта реагувати на законні вимоги правомочної сторони (наприклад, обов'язок виконувати умови договору);
3) необхідності нести юридичну відповідальність (зазнавати позбавлення прав особистого, майнового чи організаційного характеру) у разі відмови від виконання юридичних обов'язків або несумлінного їх виконання, якщо суперечить вимогам правової норми (наприклад, обов'язок боржника платити неустойку за невиконання умов договору).
І суб'єктивне юридичне право, і суб'єктивний юридичний обов'язок об'єднує те, що вони:
- випливають із юридичних норм;
- забезпечуються державою;
- не безмежні, а існують у певних суворих рамках - це завжди "міра" поведінки.
Суб'єктивні права і обов'язки перебувають у тісному взаємозв'язку, є взаємозалежними, обумовленими одні одними. Завдяки їм між їх носіями - суб'єктами виникає зв'язок, який називається правовідносинами.
Права і обов'язки державних органів та їх посадових осіб як носіїв спеціальної правосуб'єктності виражаються через їх повноваження.
Loading...

 
 

Цікаве