WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Судова реформа в Росії та Білорусії - Курсова робота

Судова реформа в Росії та Білорусії - Курсова робота

Діяльність Конституційного Суду важко було визнати успішною й із професійної точки зору. Постійне залучення експертів у ті галузі права, де експертами повинні виступати самі судді, малозрозуміле й суперечливе рішення по "справі КПРС" (воно й не могло бути іншим, оскільки суд із самого початку не визначив предмет доведення) і їм подібні справи свідчили про те, що КС увімкнувся в політичну боротьбу, про деградацію конституційного судочинства. Указом Президента РФ від 7 жовтня 1993 року діяльність Конституційного Суду була припинена. У новому складі КС зібрався тільки після прийняття нової Конституції РФ [6, 310].

б) зміна статусу суддів;

У розвиток "Концепції судової реформи" 5 грудня 1991 року були внесені виправлення в Кримінальний кодекс РРФСР, прийняті Закони "Про введення судового контролю за законністю й обґрунтованістю взяття осіб під варту й продовження строків утримання під вартою" від 23 травня 1992 року і "Про статус суддів у Російській Федерації".

Закон "Про статус суддів у РФ" проголосив самостійність судової влади, її незалежність від законодавчої й виконавчої влади. Наділення суддів довічними повноваженнями, їхня незмінюваність (зміна суду або посади можлива тільки за згодою самого судді), особиста незалежність (допитати, заарештувати, обшукати суддю стало можливим тільки за згодою відповідного органа суддівського самоврядування – з'їзду й ради суддів, вищої кваліфікаційної колегії суддів), не підзвітність суддів нікому й підпорядкування їх тільки закону, обмежений перелік підстав і складний порядок позбавлення суддів повноважень, заборона суддям займатися політикою, високе грошове утримання і матеріально-побутові гарантії - все це дозволяло сподіватися на вихід судової системи із глибокої кризи, у якій вона виявилася до 1992 року.

Створені відповідно до закону органи суддівського самоврядування дозволяли давати відсіч не тільки поборникам "телефонного права", але й будь-якому тиску на суддів, брати участь у законотворчому процесі, підвищити соціальний престиж професії. Здавалося, що досягнутий певний перелом, що дозволяв реалізувати ідеї Концепції. Однак багато суддів сприйняли незалежність суду, як повну безвідповідальність і безкарність особисто для себе [7, 98].

Наслідки не стали на себе чекати. Залицяння при розгляді справ у судах стало традиційним. Цивільні справи порошаться в судах роками, обвинувачувані по кримінальних справах перебувають під вартою поза розумними строками. Якщо строк тримання під вартою на час попереднього слідства надмірно тривалий, але все-таки обмежений, то після закінчення попереднього слідства арештований може чекати суду як завгодно довго. Цим пояснюється, що лише третина арештованих значиться за слідчими, а інші - за судами.

У Москві міжмуніципальні суди не розглядають у встановлений термін майже 50 % кримінальних справ, а окремі суди – 80 %. В Астрахані, у Ленінському районному суді, одна кримінальна справа розглядалася 2,5 роки. Були задіяні четверо суддів, але жоден не вирішив справу в строк. Через неявку свідків і потерпілих вона відкладалася 15 разів. Весь цей час обвинувачуваний перебував у в'язниці. Нарешті був винесений обвинувальний вирок, хоча ніхто з осіб, викликаних у суд, так і не з'явився.

Будь-яку реформу можна задушити нестачею грошей. Виділюваних судам з федерального бюджету засобів не вистачає на освітлення й опалення приміщень, розсилання повісток з повідомленням про вручення, а часом - і на зарплату службовцям. Суди виживають, одержуючи подачки з місцевих бюджетів, що суперечить Конституції й впливає на позицію судів при розгляді позовів до місцевих органів влади. Закон "Про судову систему в Російській Федерації" оголосив про перехід від залишкового принципу фінансування до нормативного: суди повинні одержувати стільки грошей, скільки необхідно для роботи, виходячи з кількості розглянутих ними справ. Однак ця вимога в бюджеті на певні роки так і не була не реалізована.

Серйозну заклопотаність викликають матеріально-технічне забезпечення судів і їхня неукомплектованість кадрами. При цьому кількість справ, що вирішуються, і потік виконавчих документів продовжують збільшуватися. На одного суддю районного (міського) суду в 1994 році доводилося на місяць у середньому понад 7 кримінальні справи, більше 15 цивільних справ і 17 адміністративних. Сюди варто додати рутинну роботу, що звичайно віднімає масу часу, - підготовка справи до слухання, контроль за виконанням. Багато суддів через перевантаження йдуть із посади. З тих пір ситуація тільки погіршилася [8, 73].

Потрібно не тільки збільшити число суддів (у Росії один суддя доводиться на 10-12 тисяч чоловік) і їхніх помічників, але й спростити процедуру розгляду справ і винесення рішень, активніше практикувати заочні рішення, використовувати науково-технічні досягнення. Треба забезпечити суди приміщеннями. Багато районних судів туляться в будинках, які нерідко перебувають в аварійному стані.

Через те, що гостро не вистачає приміщень, цивільні справи нерідко слухаються в кабінеті судді, отчого губиться ефект правосуддя, порушується принцип гласності. Допитані судом і ще не допитані свідки можуть перебувати разом у коридорі й спілкуватися, що неприпустимо. Відповідно до Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) сторони вправі знайомитися з матеріалами, знімати копії, робити виписки. Але на практиці в наших судах вони далеко не завжди мають таку можливість. Їм просто ніде цим займатися (хіба що в кабінеті судді, якому в такому випадку прийдеться призупинити роботу із чергової справи).

Корінне поліпшення матеріально-технічного забезпечення судів вимагає бюджетних асигнувань. У суспільстві зріє розуміння того, що, незважаючи на бюджетну кризу, ці засоби необхідно вишукати за всяку ціну, тому що без створення умов, які відповідали б важливості й значимості діяльності суддів і судового апарата, не вдасться домогтися поваги до суду, кваліфікованого здійснення правосуддя, ефективності судочинства й реального виконання судових рішень [9, 116].

Тільки для суддів КС передбачені вікові обмеження (70 років), які експерти пропонують поширити на всіх суддів, інакше неможливо замінити суддю, що у силу похилого віку не справляється з обсягом покладеної на нього роботи. Судді зазнають більших труднощів в умовах кардинально мінливого законодавства. Їм складно пристосуватися до нововведень, абстрагуватися від установок командної системи й соціалістичних штампів мислення. Тому для підвищення ефективності судової системи потрібно, на думку автора курсової роботи, обновити суддівський корпус.

в) зміна процесуальних повноважень суддів;

Виправлення в Кримінально-процесуальний кодекс, які ввели судовий контроль над арештами, були прийняті після подолання запеклого опору прокуратури і депутатів. У первісному виді законопроект розвивав конституційні положення про встановлення судового порядку рішення питання про взяття під варту як запобіжного заходу. Прокурор не може бути об'єктивним при рішенні питання про позбавлення обвинувачуваного волі вже тому, що є представником обвинувальної влади. Як показує практика, обвинувачуваних до суду містять під варту не стільки для того, щоб ізолювати від суспільства небезпечних злочинців, скільки для тиску на обвинувачуваного, спроби будь-яким способом домогтися від нього визнання провини.

Саме тому в розвинених країнах ордер на арешт до судового розгляду видає суддя, а не прокурор. У Росії інакше, тому прихильникам судової реформи вдалося домогтися лише компромісу, відповідно до якого прокурор продовжує давати санкцію на взяття під варту й продовжувати строк тримання під вартою, а обвинувачуваний (його адвокат або законні представники) вправі оскаржити ці рішення судді, що повинен перевірити законність і обґрунтованість арешту (у Великобританії подібний закон був прийнятий в XVІІ столітті). При цьому представники прокуратури до останнього заперечували проти того, щоб суддя перевіряв також і обґрунтованість арешту. Вони прагнули звести справу до формальної перевірки законності. Розроблювачі законопроекту переконали депутатів відхилити відповідне виправлення [10, 125].

Loading...

 
 

Цікаве