WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Судова промова - Курсова робота

Судова промова - Курсова робота

Однак варто завжди пам'ятати, що мова судового оратора – це лише інструмент, ефективність і сила якого мають вимірятися критеріями совісті та спрямуватися на користь правосуддя, а не на захист честі мундира за будь-яку ціну.

Говорячи про етичний бік процесуальної ролі державного обвинувача у кримінальному судочинстві, не можна, природно, не зазначити моральний бік вимог щодо захисту державним обвинувачем інтересів особи, винуватість якої не знайшла свого підтвердження у ході судового слідства10.

Подвійність позиції державного обвинувача, його професійне становище зобов'язують враховувати не тільки обставини, що підтверджують пред'явлене обвинувачення, але й таких, що виправдовують підсудного, і дають йому всі можливості бути максимально об'єктивним. Це звичай можливе лише у разі, якщо державний обвинувач буде де-факто вільний у своїх діях, тобто якщо буде викинуте слідування радянській постановці справи, якщо виправдання підсудного було майже злочином.

Промови державного обвинувача, прокурора з особливим нетерпінням чекають і уважно слухають всі учасники процесу, зацікавлені особи і присутня у судовій аудиторії громадськість. На промовця спрямовані всі погляди з надією почути голос справедливості, тому що це глас держави в особі уповноваженої особи.

Промова державного обвинувача – це насамперед докладне і неупереджене дослідження всього вислуханого присутніми у залі судового засідання. Вона, як правило, витримана у судовій формі, та й ціль, у більшості випадків одна – домогтися осуду та покарання винних у вчиненні злочину.

Тут крім етичних і риторичних прийомів, присутні вимоги процесуального характеру, що зобов'язують державного обвинувача надати суду: докази злочину, причинного зв'язку між діями підсудного і наслідками, наявність або відсутність наміру на вчинення злочину11, ступеня вини підсудного, потреба у застосуванні саме цієї норми закону і, зазвичай, виклад судом свого бачення, щодо міри покарання винуватого.

Ті, хто стверджуватиме, що прокурору не властиві емоційність і прагнення до образного стилю викладу своїх доводів перед судом і присутніми, помиляються. У виступах перед учасниками процесу це стане прямо необхідним, тому що задача судового оратора, як нікого іншого потребує вміння "...впливати на почуття слухача. Сильне почуття, переживання людини, завжди торкаються і розуму, залишаючи незабутнє враження".

Досить ознайомитися лише з деякими обвинувальними промовами А.Ф. Коні, щоб переконатися наскільки мистецьки можна перетворювати сухі прокурорські "звіти" у літературні твори.

Характеризуючи убивцю – чоловіка у справі міщанки Ємельянової, А.Ф. Коні говорить: "...Це людина, що звикла панувати і повелівати тими, хто йому скоряється, що цурається товаришів, самолюбний, непитущий, точний і акуратний. Отже, це характер зосереджений, сильний і твердий, але розвинутий у дурній обстановці, що йому ніяких стримуючих моральних початків дати не могла". В іншім місці оратор говорить: "І якщо пристрасть сильна, а голос совісті слабшав, то результат може бути самий рішучий". Прості буденні слова, не складні та не витіюваті речення, а читається як художній твір і це обвинувальна промова.

Як вже зазначалося раніше, картина судових суперечок, що є невід'ємною складовою частиною будь-якого судового процесу, буде повною і завершеною лише у разі, якщо у ній буде присутня й світла фігура адвоката12.

Висновок

Проголошення незалежності України змінило усі сфери суспільного життя, активізувало громадську думку й бажання створити демократичне правове європейське суспільство.

Основною проблемою створення даної моделі суспільства виступає не тільки розподіл компетенції окремих галузей влади, але й їхня взаємодія. Особливе місце у вирішенні даної проблеми займає правова реформа, реформа судової системи. Тільки міцна, незалежна, справедлива і професійна судова держава може забезпечити правовий статус держави. В умовах побудови правової держави виникає необхідність розвитку і підвищення професіоналізму спеціалістів-правників, особливо адвокатів, суддів, прокурорів. Необхідна умова – це відповідна високопрофесійна підготовка кадрів, що повинна проводитися не тільки у вищих учбових закладах, але і за їх межами: обмін досвідом із зарубіжними колегами – суддями, ознайомлення із судовими системами зарубіжних країн, кваліфікаційні випробування та інше.

Отже, мета судової промови – переконати слухачів, довести правильність та обґрунтованість своїх висновків і прийняття відповідного рішення. А для цього необхідно правильно побудувати свою промову, зберігаючи логічні і граматичні закони. Промова судового оратора повинна бути чіткою, ясною, узгодженою, послідовною і коректною по відношенню до оточуючих.

Промова оратора повинна бути підготовлена заздалегідь, обдумана до дрібних подробиць, побудована лише на перевірених фактах і підкріплена необхідними документами, що доводять той чи інший факт.

В організаційно-психологічному аспекті необхідно цілеспрямовано відходити від упередженого ставлення до обвинувача, як представника держави, і до захисника, як до захисника людини, що скоїла злочин. Адже кожна сторона вважає себе правою і значно ускладнює судовий процес.

Етичні засади вимагають від кожного судового ритора індивідуального підходу до кожної справи, урахування особливостей учасників процесу.

Неабияке значення для судового оратора набуває культура мови, оскільки вона найкраще впливає на оточуючих. Кожен вислів, кожна думка повинні бути виваженими і вжитими тільки відповідно до свого змістовного значення, стосовно конкретної ситуації.

Чітко, грамотно і правильно побудована промова – це запорука успіху довання ходу судового розгляду, наявність навичок пошуку правової інформації і інші елементи організації праці відрізняє працівників, що забезпечую процесуальної діяльності.

Культура та ефективність процесуальної діяльності залежать від матеріально-технічного забезпечення органів, що її здійснюють. З цього приводу О.Л. Лікас писав, що " тільки утопічними можна назвати такі моделі підвищення ефективності судової роботи і правосуддя у цілому, які не передбачають розвитку матеріальної бази суду, починаючи від приміщення і закінчуючи забезпеченням судів відео-і звуковою апаратурою, засобами наукової організації труда, а у сучасних умовах науково-технічного прогресу – і обчислювальної техніки".13

Отже, можна зробити висновок, що пафос судової промови включає у себе дотримання культури спілкування, мовної культури, судової етики, а також забезпечується культурою процесуальних документів.

Список використаної літератури

  1. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Харків "Одиссей", 2005

  2. Кримінально-процесуальний кодекс України. Офіційне видання, Київ, 2007

  3. Закомлистов А.Ф. Судебная етика. Санкт-Петербург "Юридический центр "Пресс", 2002

  4. Медвідь А.М., Медвідь Ф.М. Ораторське мистецтво пракників: Навчальний посібник. – Київ "Міленіум", 2005

  5. Ликас А.Л. Культура правосуддя. – М., 1990

  6. Лозовой В.О., О.В. Петришин. Професійна етика юриста. Харків "Право", 2004

  7. Сергеич П. Искусство речи на суде. – Киев, 2005

  8. Цивільний процес України. За редакцією члена-кореспондента АПрН України, професора Ю.С.Червоного.

  9. Олейник О. Мовностилістична обізнаність – основа прокурорської риторики.//Право України. 2008. № 7

  10. Романова М.В. Судова промова – особливий вид мовної діяльності. //Актуальні проблеми держави і права. № 2

1 Олейник О. Мовностилістична обізнаність – основа прокурорської риторики.//Право України. 2008. № 7

2 Сергеич П. Искусство речи на суде. – Киев, 2005

3 Медвідь А.М., Медвідь Ф.М. Ораторське мистецтво пракників: Навчальний посібник. – Київ "Міленіум", 2005

4 П. Сергеич. Искусство речи на суде. – Киев, 2005

5 Цивільний процес України. За редакцією члена-кореспондента АПрН України, професора Ю.С.Червоного.

6 Медвідь А.М., Медвідь Ф.М. Ораторське мистецтво пракників: Навчальний посібник. – Київ "Міленіум", 2005

7 В.О. Лозовой, О.В. Петришин. Професійна етіка юриста. Харків "Право", 2004

8 П. Сергеич. Искусство речи на суде. – Киев, 2005

9 Кримінально-процесуальний кодекс України. Офіційне видання, Київ, 2007

10 А.Ф. Закомлистов. Судебная етика. Санкт-Петербург "Юридический центр "Пресс", 2002

11 Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Харків "Одиссей", 2005

12 В.О. Лозовой, О.В. Петришин. Професійна етика юриста. Харків "Право", 2004

13 Ликас А.Л. Культура правосуддя. – М., 1990

Loading...

 
 

Цікаве