WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Структурні компоненти індивідуальної правосвідомості - Курсова робота

Структурні компоненти індивідуальної правосвідомості - Курсова робота

Крім того, у деяких статтях Особливої частини, що містять ознаки різного роду злочинів, як кваліфікуючі обставини згадуються: здійснення злочину по попередній змові групою осіб і здійснення злочину організованою групою. Як самостійний склад злочину передбачений бандитизм — організація озброєних банд, участь у банді й у вчинених бандою нападах. І, нарешті, серед обставин, що обтяжують відповідальність згадується здійснення злочину організованою групою.

Існування в діючому кримінальному законодавстві понять "група" і "організована група" дає підставу вважати що в першому випадку мова йде "про неорганізовану злочинну групу". Але тоді це вже не група, а щось інше. Що саме, залишається неясним. Швидше за все, мова може йти про співвиконання двох або більш осіб за попередньою змовою або без неї, коли кожний зі співучасників спільно й узгоджено з іншими робить дії, що містять склад даного злочину. І не більше.

Ознаки організованості всякої групи, у тому числі злочинної, а також стійкості такого об'єднання, цілком збігаються з розумінням малої неформальної соціальної групи, прийнятому в соціальній психології. Мала неформальна соціальна група, на відміну від натовпу або іншого тимчасового спонтанного співробітництва людей, являє собою відносно стійке об'єднання (співтовариство), що виникло на основі спільності поведінкових програм. Це визначає "кооперативне поводження учасників групи і їхню солідарність в орієнтації на загальний успіх".

Група немислима без ієрархічної структури, конформізму її членів і стійкого розподілу ролей серед них. Структурність, солідарність учасників і стійкість - це і є ознаки організованості всякої злочинної групи.

Група робить на своїх членів конформістський тиск, випробує них на лояльність і стійкість, придушує й усуває опозицію, У відносинах між двома співучасниками це неможливо. Серед двох буває лідер, але вплив одного лідера і вплив більшості, що підтримує лідера, - фактори непорівнянні.

Отже, групова злочинна поведінка являє собою спільну злочинну діяльність учасників злочинних груп, тобто організованих об'єднань трьох і більш осіб. Організованість припускає спільність цілей і тривалу взаємодію співучасників, що забезпечується стійкістю групи, її ієрархічною і функціональною структурами.

Спільність цілей спільної злочинної діяльності і взаємодія її суб'єктів досягаються погодженістю дій тобто змовою. Спільність цілей і змова не означають єдності мотивів: співучасники часто керуються різними спонуканнями. Один з бандитів, наприклад, прагне до збагачення, інший — до влади, третій грабує з помсти і т.д.

З урахуванням ступеня організованості малі соціальні групи в соціально-психологічній літературі розташовуються на трьох рівнях.

На нижчому рівні — дифузійні групи, що виникають з безпосереднього спілкування на основі дружніх, родинних, земляцьких, національних відносин. Ці об'єднання утворюються в результаті угоди, явного або мовчазного, висування лідера або групи лідерів, а також визначення функціонерів.

Середня ланка — асоціація: відносно велике об'єднання людей або груп для досягнення загальної мети. Члени асоціації зберігають значну автономію, поєднуючи свої зусилля лише в якійсь вузькій області співробітництва. Існують асоціації наукові, спортивні, що виникли на основі спільного проведення дозвілля, і т.д.

Вищий рівень згуртованості соціальних груп складають колективи і корпорації – стійкі об'єднання з чітко вираженими вертикальною, (ієрархічною) і горизонтальною (функціональною) структурами, системою керування, часто загальним інтересом.

Стосовно до такої соціально-психологічної класифікації й у залежності від згуртованості і розмірів злочинних угруповань розрізняються три рівні їхньої консолідації.

1. В основі піраміди - численні стихійно виникші шайки злодіїв, шахраїв, грабіжників, а також банди, що складаються з декількох учасників; лідери (організатори), звичайно приймають особисту участь у здійсненні злочинів; співучасники один одного знають; "даху" у виді заступників в органах влади правосуддя, як правило, не мають.

2. На середньому рівні - злочинні організації, що складаються з декількох первинних груп, лідера або групи лідерів, і стійка спеціалізація "підрозділів" - бойовиків, виконавців, розвідки і контррозвідки, власників "общаку" (загальної каси злочинної організації) а також у багатьох випадках – співучасників з числа корумпованих чиновників.

3. Вищий :рівень організованої злочинної діяльності складають злочинні корпорації, що поширюють свою діяльність на цілі регіони або галузі економіки, найчастіше з міжнародними зв'язками. Без участі в них високопоставлених посадових осіб діяльність злочинних корпорацій практично неможлива. Злочинні об'єднання такого рівня називають ще кланами.

Слід зазначити, що пропонований розподіл, як і всяка інша класифікація соціальних явищ, не має чітких розмежувальних ліній. Групова злочинність у кримінологічному плані - досить складне і суперечливе поняття. Шайки рекетирів і грабіжників нерідко роблять напади на "теневиків" - процвітаючих, лідерів і учасників організованої економічної злочинності, а потім служать їм же, усуваючи конкурентів і "вибиваючи" борги. Відбувається зрощування кримінальних "авторитетів" з "тіньовим" і відверто злочинним бізнесом. Правда з деяких пір спостерігається прагнення вітчизняного криміналитету до депутатських мандатів і державних посад.

Мотивація злочинів, вчинених членом злочинної групи, формується під впливом співучасників. Ступінь впливу залежить від статусу члена групи, його конформності і характеру злочинної діяльності. Чим вона ризикованіше (наприклад, бандитська), тим вище вимоги до однодумності і згуртованості. "Блатні" традиції, пропонують ритуал клятви й іспиту новачків. Звичайно, злодійські "закони" і ритуали разом з "фенею" поступово ідуть в минуле. На ведучі ролі в злочинному світі висуваються молоді люди без тюремного досвіду. Але погроза суворої кримінальної відповідальності диктує психологію кругової поруки і формування групових норм поводження, порушення яких тягне санкції, аж до самих жорстоких - відторгнення і розправи.

Кругова порука обумовлює психологічний механізм „дроблення" відповідальності за злочини, зроблені групою. Кожний виправдується: "я - як усі".

Соціально-психологічним тлом загально кримінальної злочинної діяльності виступає неусвідомлене почуття відчуження, що визначає подвійну мораль злочинної групи. Оточуючі люди розділяються на дві категорії - "свої" і всі інші. Те, що неприпустимо у відносинах між "своїми" - обман, дворушництво, несанкціоноване насильство - заохочується в спілкуванні з "чужими".

Випливає, однак, визнати, що "блатна" ідеологія "братви" в останні роки помітно зблякла, а злодійські "закони" молодими кримінальниками часто ігноруються: вони їхній просто не знають. Однак норми групового поводження в тій або іншій формі неминуче затверджуються в будь-якій шайці.

Соціальне і психологічне відчуження досягає розмірів фанатичного заперечення основ загальнолюдської моралі в злочинних бузувірських сектах сатанистів і їм подібних; у меншій мірі, але теж з важкими наслідками, - у маргінальних об'єднаннях наркоманів, алкоголіків, а також у деяких молодіжних організаціях агресивно-епатажної спрямованості.

Розкрадачі, хабарники та інші представники організованої "біловоротничкової" злочинності здебільшого не вважають себе ізгоями і почуття соціального відчуження не мають. Стійкі злочинні корпорації в сфері економічної злочинності функціонують, підкоряючись загальним психологічним закономірностям групової протиправної поведінки. Правда, християнська мораль не відкидається, а пристосовується до егоїстичних корпоративних інтересів. Ділки тіньової економіки, що об'єдналися в кримінальні клани, зберігають соціально прийнятні зв'язки і норми поведінки, прийняті в тому соціальному середовищі, до якого вони належать споконвічно по своїх родинних, кланових, професійних зв'язках.

Таким чином, морально-психологічна характеристика організованої економічної злочинності суперечлива. Вона відбиває подвійність життєдіяльності діючих осіб, що зберігають свою приналежність до двох культур — соціальної й антисоціальної — і керуються нормами поведінки різних малих соціальних груп — професійної (легальної) і злочинної (нелегальної).

Діяльність злочинних груп середнього і вищого рівнів звичайно ретельно планується. Рідше програмуються злочини, чинені невеликими шайками загальнокримінальної спрямованості. Мотиви групової злочинної діяльності виникають відповідно до актуальних групових і індивідуальних потреб. У принципі вони збігаються, колізії вирішуються рішеннями лідерів або більшості. Для групових рішень характерні сугестивні мотиви, тобто викликані навіюванням з боку "авторитетів". Але було би помилкою думати, що кожна шайка - злочинна організація або корпорація "теневиков" завжди діє в повній згоді й усі вирішує консенсусом. Гармонію інтересів важко відшукати і серед дуже близьких і порядних людей. Співтовариство, замішане на неправді, обмані і насильстві, не може довго залишатися монолітним. А якщо таке трапляється, то виникає щось схоже на фашизм. Але і тоді, як учить історія, "єдність рядів" рано або пізно порушується в боротьбі за владу і за прибуток. Сучасні вуличні "розбірки" між ворогуючими злочинними кланами і „авторитетами", що суперничають, свідчать про чвари, що не припиняються, між підрозділами "п'ятої влади" і суперечать уявленням про неї як про єдине кримінальне середовище.

Список використаної літератури:

        1. Андросюк В. Г. Психологія слідчої діяльності. К, Вентурі, 1994. – 205 с.

  1. Бандурка А.М. Бочарова С.П. Землянская Е.В. Юридическая психология: Учебник. Х.: Издательство Национального Университета Внутренних дел, 2001. – 640 с.

  2. Васильев В.Л. Юридическая психология: Учебник для ВУЗов – М.: Юридич. литература. 1991. – 464 с.

  3. Васильев В.Л. Юридическая психология. – СПб: Питер Пресс, 1997. – 656 с.

  4. Еникеев М.И. Основы общей и юридической психологии: Учебник для ВУЗов: М.: Юристъ, 1996. – 631 с.

  5. Самонов А.П. Психология преступных групп. Пермь, 1991 – 205 с.

  6. Юридична психологія: Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів і факультетів./ В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко. К. Ін Юре, 2001. – 580 с.

Loading...

 
 

Цікаве