WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Стратегія комплексної модернізації українського суспільства - Курсова робота

Стратегія комплексної модернізації українського суспільства - Курсова робота

Індустріальне суспільство

  • базове відношення 'людина - знаряддя праці"

  • духовний світ людини: технічний, прагнення пізнати і підкорити природу раціонально технологічним шляхом

  • головний виробничий ресурс: машина, технологія (людина стає додатком до машин, 'гвинтиком' у технологічному процесі)

Патріархальне суспільство

  • базове відношення "людина - природа"

  • духовний світ людини: природничий, пристосування до світу

  • через релігію як засіб пізнання

  • головний виробничий ресурс природа

У другій половині XX ст. ліберальний капіталізм і державний соціалізм вичерпали себе як дві форми існування індустріального суспільства. Ліберальний капіталізм соціалізувався і трансформувався, застосувавши державне регулювання. Відбувся його перехід до постіндустріального суспільства. Державний соціалізм не був модернізований відповідно до світових тенденцій і вимог часу та зазнав поразки.

Основа зародження постіндустріального суспільства - структурно-технологічна революція, що стала можливою завдяки різкому піднесенню економічного значення інтелекту і знань. Інтелектуальний, психологічний, соціально-етичний потенціал людини, її духовність перетворюються на головний виробничий ресурс, основне джерело багатства. Суспільство стає економічно зацікавленим у розвитку людської особистості. Людина потребує комфортних умов і здорового дозвілля. Зростання значення людини як творця духовних і матеріальних цінностей висуває на перший план у постіндустріаль-ному суспільстві соціальні галузі: сфери послуг та відпочинку, освіту, охорону здоров'я, ЗМІ тощо. Вкладення капіталу в людей підвищує якість та продуктивність праці. Культура і духовність стають базою цивілізаційного розвитку. Передові нації, розуміючи наслідки індустріальної експлуатації природи, здійснюють перехід до сталого розвитку, шукаючи гармонію з природою (тобто, задовольняючи свої потреби, не ставлять під загрозу майбутні покоління). Але перехід до сталого розвитку супроводжується ситуацією, коли більшість держав опинилася за межами економічного і соціального прогресу, в зоні бідності (рис. 2), тобто перехід окремих країн здійснюється певною мірою за рахунок інших, менш розвинених. Такого сценарію Україна має уникати.

Світ добробуту (25-30 країн)

Світ бідності (інші країни)

високі організація і продуктивність праці раціональне і доцільне (універсальне) управління монопольне володіння передовими знаннями і технологією неринкові методи конкуренції, доступ до "доходної каси" світової економіки

низький рівень організації праці і непродуктивне використання ресурсів неефективне, нераціональне управління постачання на світовий ринок сировини і простих виробів рентна плата за інтелектуальну власність (диспаритет світових цін)

Рис. 2. Геоекономічна структура сучасного світу

З погляду національних інтересів для України є неприйнятною політика Заходу, спрямована на захоплення ринків збуту, пошук дешевих енергоресурсів, нав'язування екологічно небезпечних виробництв. Без формування в масовій свідомості українців адекватного мислення, зорієнтованого на духовне відродження, захист національних інтересів, подолання глобальної нерівності в якості життя про утвердження в Україні соціально орієнтованої інноваційної моделі економіки як передумови сталого розвитку взагалі не може бути й мови.

За цих обставин варто стимулювати процес пробудження національної самосвідомості, спроможності до самоствердження, який розпочався в Україні в кінці 2004 р. Вибори Президента України спровокували вихід цього процесу на соціальну поверхню, але глибинна причина його появи в іншому - суспільство втомилося від політичних ігор, від неправди та несправедливості і прагне змін. Сьогодні важливо й надалі підтримувати ці прагнення.

Головним інструментом остаточного подолання інерції суспільної деградації є активізація суспільних і державних зусиль у напрямі вироблення довгострокової стратегії розвитку України. Потрібно об'єднати людей та наявні ресурси для переходу до нової моделі ринкових та демократичних перетворень, підвищити відповідальність представників різних політичних сил і держави, реально розмежувати владу і власність.

Інтелектуальний рівень українського суспільства є значно вищим за рівень реформ, що здійснювалися за рекомендаціями консультантів із Заходу. Нав'язана Україні двополюсна модель (антиреформатори, традиціоналісти, з одного боку, орієнтовані на Захід, реформатори - з другого боку) є небезпечною. Обидва шляхи є хибними, не відповідають сучасним тенденціям і відкидають Україну на узбіччя цивілізації (рис. 3).

У секторі III патріотичні реформатори виступають за політичну реформу, зміну господарської моделі, інтенсивну ротацію еліти у сфері управління, за модернізацію всього нашого життя, і одночасно збереження суверенітету, власної ідентичності, за вірність українським європейським кореням, опору на власні сили (традиціоналізм + модернізація без вестернізації).

На наш погляд, цей політичний напрям, що грунтується на принципах випереджальної модернізації з урахуванням національних особливостей і традицій, є саме тим третім шляхом для України, який веде до свободи, справедливості і добробуту.

Модернізована європейська держава українського народу

Націонал-демократи, лівоцентристи, солідаристи {перехід через зміну впади)

Президент, правоцентристи {перехід із "старою" владою)

Антиреформатори (традиціоналізм, сильна соціальна політика)

Комуністи, соціалісти

Псевдореформатори (космополітична псевдовестернізація, слабка соціальна політика)

ІІ

0

Рис. 3. Конфігурація політичних сил в Україні напередодні президентських виборів (2004 р.)

Це шлях національного самоствердження громадянсько-правового суспільства, який дасть змогу сконсолідувати кращі сили як консервативного (націонал-комуністи, соціалісти), так і реформаторського табору (ліберали, націонал-демократи, солідаристи, "зелені"). Третьому шляху властивий соціальний і економічний плюралізм та співпраця різних політичних сил. Головне, що їх має об'єднувати -державницька позиція, модернізація економіки, сильна соціальна політика, соціальне партнерство, громадянська солідарність і співпраця. За такої розстановки і взаємодії політичних сил Україна має потенціал для того, щоб здійснити модер-нізаційний прорив у майбутнє (рис. 4).

Отже, стратегічна перспектива України - це її розвиток на основі природного синтезу базових засад європейської цивілізації: західноєвропейського лібералізму, російського колективізму і американського індивідуалізму. Поєднання цих трьох елементів у доктрині модернізації українського суспільства з національною історичною спадщиною відкриває перспективи створення в Україні модерної європейської держави.

Майбутня модернізована європейська держава Україна