WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Соціально-економічна концепція походження держави: її позитивні риси та недоліки - Курсова робота

Соціально-економічна концепція походження держави: її позитивні риси та недоліки - Курсова робота

В-п'ятих, Маркс та Енгельс свого часу помітили, що в світі процес виникнення держави проходив не по одній схемі. Вони говорили про країни з азіатським способом виробництва. Тим не менш, при формулюванні остаточних висновків про походження держави Енгельс волів про це „забути". Чому? Та тому що ці країни (а їх у світі більшість) ламали його схему, що пояснювала процес походження та виникнення держави. Ми ж знаємо, що в країнах Азії та Африки, де кліматичні умови не були досить комфортними для проживання людей, земельна власність не переходила в приватну власність, у власність окремих сімей, а залишалася в руках держави, залишалася суспільною. Це пов'язано з тим, що для її використання в багатьох регіонах через посушливий клімат доводиться застосовувати полив та будувати величезні ірригаційні споруди.

Іноді в окремих місцевостях передача земель приватним власникам не практикується через холодний клімат, що робить сільськогосподарський сезон надто коротким. Саме це не дозволяє обробляти землю силами окремих сімей та диктує необхідність обробітку її общиною. В цих країнах приватна власність виникає набагато пізніше виникнення держави, а саме тоді, коли з'являються досконалі знаряддя праці, які дозволяють справитися з обробітком землі окремим власникам. Держава ж тут виникає шляхом виділення особливого прошарку людей, завідуючих загальними справами, яких з розвитком суспільства стає все більше . На Сході узурпувалися не засоби виробництва, а управління ними.

Якщо на Заході влада не вирізнялася жорстокістю по відношенню до народу, то на Сході влада була деспотичною. Чому? На Заході приватні власники, хоча і залежали від влади і потребували її „послуг", але вони в принципі могли самостійно організувати своє хазяйство. Державна влада там потребувала прихильності власників не менше, ніж вони її. Залежність носила тут носила фінансовий характер.

На Сході все було навпаки: досягнення в економічному житті були результатом дій перш за все і виключно державної влади, її організаторських здібностей і визначалися прагненням та вмінням влади діяти в загально соціальних інтересах, над групових цілях. Державна влада ніби знала собі ціну і не церемонилася з підвладними. Таким є психологічне пояснення різниці в „характерах" державної влади Заходу і Сходу.

Свій висновок щодо класової боротьби як причини виникнення держави Енгельс робив орієнтуючись в основному на європейський регіон. Та чи можна тоді змалювати повну картину цього історичного процесу? І чи може теорія в такому випадку претендувати на універсальність?

Аналізуючи за допомогою цієї концепції державу, К. Маркс та Ф. Енгельс прийшли до хибних висновків про те, що держава – це продукт суспільства на певній сходинці суспільного розвитку, що це визнання того, що суспільство заплуталося в протиріччях з самим собою, розколото на протилежності, звільнитися від яких воно безсиле. Звідси в марксизмі класова боротьба виступає однією з найважливіших закономірностей буття суспільства, розколотого на антагоністичні класи. Ніщо суттєве в соціальному житті такого суспільства не можна пояснити і зрозуміти поза контекстом класової боротьби. Звідси ще один недолік – переоцінка ролі класів.

В значній мірі через класову боротьбу апарат держави стає закладом, який легітимно здійснює ціленаправлене насилля в суспільстві. Виділення та акцентування в природі держави її експлуататорського начала закономірно для марксизму.

В „Маніфесті Комуністичної партії" підкреслено, що отримавши політичне панування пролетаріат буде здійснювати деспотичне втручання в право власності та в буржуазні виробничі відносини. Маркс пише в „Капіталі": „ Насилля – це повитуха всякого старого суспільства, коли воно чекає на нове. Саме насилля є політичною потенцією". Енгельс також торкається цього питання, він пише: „.. держава це перехідний інститут, яким доводиться користуватися під час боротьби, революції, щоб шляхом насилля подавити своїх супротивників... поки що пролетаріат ще має потребу в державі, він потребує її не в інтересах свободи, а в інтересах придушення своїх супротивників, а коли можливо вести мову про свободу, тоді держава як така перестане існувати". Зі слів Енгельса витікає, що держава, яку пролетаріат використовує за для насильницького придушення ворогів робочого класу, не визнає свободу для них. Та чи забезпечує вона (чи може забезпечити) свободу самому пролетаріату? Адже давно і добре відомо незмінне правило: кожного разу, коли під сумнів ставиться та чи інша свобода, ставиться під сумнів і свобода взагалі. І про це писав не хто інший як сам Маркс.

Тепер хочеться розглянути недоліки у вченні про походження держави і права головного послідовника марксизму - В. І. Леніна. Зворотна сторона марксистсько-ленінської трактування сутності держави як класової диктатури – це сприйняття демократії, свободи, права, принципів гуманності, що склалися в досоціалістичну епоху, як малозначущих компонентів суспільно-політичного життя.

Марксистсько-ленінська теорія загалом приводить до висновків, що держава одночасно є самостійною і несамостійною, залежною від економіки і такою, що сама забезпечує засоби і способи виробництва. Водночас держава руйнує господарський процес своїм втручанням за допомогою суто політичних сил. Держава то обґрунтовується економічною необхідністю, то силою зброї, коли сама стає володарем, монополізує армію і бюрократію, відмовляється від будь-якого служіння суспільній солідарності. До того ж, держава є то посередником між класами в їхній взаємній боротьбі, то захисником суспільства від тиранії класу, то вона раптом перетворюється на ворога суспільства. Ленін лише в одному залишився послідовним. Для нього, як і для К. Маркса і Ф. Енгельса, рушійною силою соціальних змін є боротьба, а визначальним фактором, врешті-решт, - влада.

3.Соціально-економічна концепція походження держави в

сучасному світі і в Україні.

    1. . Матеріалістична концепція походження держави в правовій

думці мислителів України.

В Російській імперії наприкінці XIX – на початку XX ст.. класова теорія набула неабиякої популярності завдяки вченню Леніна, його численних однодумців, послідовників і опонентів. В Україні, яка знаходилася під владою Росії дана теорія також набула розповсюдження, навіть до Леніна.

В Україні ідеї марксизму популяризували М. Зібер, С. Подолинський, І. Фесенко, П. Тучапський, Леся Українка, Б. Кістяківський, Є.Заславський, М. Туган-Барановський, П. Юркевич, О. Терлецький, М. Павлик, А. Павлик, І. Франко, Ю. Бачинський. Особливе місце серед них займає Юліан Олександрович Бачинський – український громадський і політичний діяч, публіцист і дипломат, який чи не найбільше зробив для укорінення марксистських ідей на українському ґрунті. Народився у Східній Галичині, яка на той час належала до Австро-Угорської імперії. Ю. Бачинський вважається одним із ідеологів австо-марксизму і засновником україно-марксизму.

Історію розвитку суспільства Бачинський поділяв на 3 періоди: додержавний, державний і післядержавний . На першому етапі – етапі первісного комунізму – виникають передумови організації суспільства в державу, якими є: поділ праці, боротьба з природою та боротьба осілих кочових племен між собою. Ці чинники зумовлюють поділ суспільства на класи, антагонізм між ними, а відтак і утворення держави. Використовуючи марксистський детермінізм, державу Ю. Бачинський розглядав як продукт соціально-екрномічного розвитку суспільства, представника інтересів панівних класів.

Марксистсько-ленінське розуміння держави як надбудови над економічними базисом визнавав український публіцист, історик та громадський діяч Михайло Петрович Драгоманов. Водночас він позитивно оцінював теорію еволюції Г. Спенсера, вбачав у ній спосіб різнобічної диференціації і розвитку людського суспільства.

Як організацію забезпечення класового панування розглядав сучасну йому державу відомий економіст і соціолог Михайло Іванович Туган-Барановський. Йдучи за К. Марксом він, з одного боку, вірив, що держава – історичне явище, яке із знищенням класового насилля, із встановленням соціалістичного ладу зникне.

Отже, класова теорія походження держави в значній мірі цікавила й українських мислителів. Позитивним, на мій погляд є те, що на відміну від ще одного прихильника марксизму – Леніна, для них характерним є відсутність занадто радикальних, я б навіть сказала, революційних поглядів на державу і право. Наприклад, Ю. Бачинський не розглядав державу як апарат насилля, в його працях, на думку сучасного дослідника І. І Бегея йдеться про збалансовану та врегульовану громадянську державу16. Також Бачинський вважав, що перехід від капіталізму до соціалізму має відбутися еволюційним, а не революційним шляхом. Цієї думки дотримувався і Драгоманов, в поглядах якого поєднувалися соціалістичні та ліберальні ідеї.

Loading...

 
 

Цікаве