WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Соціальна захищеність дітей в Україні - Курсова робота

Соціальна захищеність дітей в Україні - Курсова робота

Значну роль у реабілітації ув'язнених відіграють неурядові громадські організації і соціальні служби. Це відбиває закономірну загальносвітову тенденцію. Наприклад, у Європейських тюремних правилах підкреслюється, що "адміністрація повинна здійснювати свою діяльність у тісному співробітництві із соціальними службами і соціальними організаціями, покликаними допомогти звільненим ув'язненим відновити своє місце в суспільстві" (Правило 89).

Засобом ресоціалізації засуджених може виступати і Церква. І якщо для світового досвіду соціальної роботи це не є новим, то для країн пострадянського простору даний напрям нині починає активно освоюватися.

Для ефективного соціально-педагогічного захисту прав дітей і молоді треба враховувати: регіон; актуальні й найбільш типові проблеми (домашнє насильство, торгівля жінками, реалізація права на освіту, подолання бідності); існуючі категорії дітей і населення, які потребують захисту.

Механізми захисту прав реалізуються за такою схемою: виявлення порушень права — планування стратегії — визначення тактики — реалізація захисту.

Ефективним засобом підготовки дітей і молоді до захисту своїх прав є тренінги реалізації прав.

На них можна організувати як просвітницьку роботу щодо ознайомлення з правами, шляхами їх реалізації і захисту, так і навчання за спеціальними методиками.

Досвід показує, що, на жаль, існуюча традиційна система не дає учням достатніх знань і вмінь у цій галузі, чим і пояснюється тотальна юридична безграмотність і правова безпорадність молоді.

1.3 Перспективні напрями соціально-педагогічного захисту прав дітей і молоді

Як перспективні напрями соціально-педагогічного захисту прав дітей і молоді можна виділити такі:

  • освіта (що таке право, які бувають права, співвідношення прав і обов'язків);

  • навчання реалізації своїх прав;

  • навчання захисту своїх прав (можливі форми: лекції, бесіди, тренінги, клуби);

  • реалізація психологічної допомоги (засудженим, жертвам, їхнім родинам).

2. НАЦІОНАЛЬНА ПРОГРАМА „ДІТИ УКРАЇНИ"

2.1 Вступ

Одним з найважливіших завдань соціально орієнтованої держави е сприяння розвитку молодого покоління, задоволений його потреб та виконання обов'язків, передбачених Конвенцією ООН про права дитини. Всесвітньою декларацією про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей за Планом дій щодо її виконання. Втілення в життя вимог цих документів потребує від Української держави невідкладних дій, спрямованих на пріоритетне ефективне вирішення проблем дитинства.

Ситуація, що складалась у сфері розвитку дітей, - складова демографічної кризи, яка характеризується погіршенням не лише кількісних, а й якісних характеристик населення, зокрема загострення проблеми здоров'я дітей.

Загострюється проблема соціального сирітства.

Частішають випадки вагітності неповнолітніх. Помітно зростає дитяча бездоглядність, злочинність, проституція, кількість самогубств.

У духовному розвитку спостерігається розпливчастість життєвих цілей, девальвація загальнолюдських і культурно-національних цінностей, для значної частини дітей властивий стан соціальної актуалізуються проблеми культури спілкування, адаптованості дітей і підлітків до навчально-виховних колективів.

Об'єктивними причинами різкого зниження фізичного, психічного, соціального і духовного здоров'я підростаючого покоління є глибока соціально-економічна криза, екологічні проблеми, критичний стан щодо забезпечення дітей раціональним харчуванням, слабка матеріально-технічна база системи охорони здоров'я і освіти. Комерціалізація соціальної сфери обмежує доступ дітей до позашкільної освіти, задоволення їх культурних інтересів та спортивно-оздоровчих потреб.

Поліпшення умов розвитку дітей має розглядатись як передумова соціально-економічного і демографічного майбутнього, як проблема національного значення, що потребує першочергового вирішення.

2.2 Мета, основні завдання програми

Основна мета Національної програми "Діти України"—це забезпечення права кожної дитини народитися здоровою, вижити і мати умови для всебічного розвитку, бути надійно соціально і психологічно захищеною. Програма розрахована на період до 2000 року і має стати орієнтиром для формування регіональних дій стосовно поліпшення становища дітей та відповідних територіальних програм на основі інтеграції діяльності державних установ з громадськими та іншими організаціями. Основними завданнями Програми є:

- створення сприятливих умов для фізичного, психічного соціального і духовного розвитку дітей, забезпечення їх правового та соціального захисту;

- формування гармонійно розвиненої особистості, громадянина здатного до повноцінної життєдіяльності в усіх сферах виробництва, науки, освіти і культури;

- профілактика захворюваності та забезпечення дітей найбільш досконалими видами медичної допомоги, засобами лікування і відновлення здоров'я;

- проведення радикальних заходів щодо запобігання інфекційним і паразитарним захворюванням;

- створення умов для ліквідації недоїдання дітьми, а також запобігання хворобам, пов'язаним з неповноцінним харчуванням.

- здійснення заходів щодо профілактики злочинності наркоманії алкоголізму і куріння серед дітей;

- реалізація наукових розробок, спрямованих на вирішення актуальних проблем дитинства;

- вдосконалення системи інформації населення щодо забезпечення здорового розвитку дитини.

2.3 Основні напрями програми

Національна програма "Діти України" реалізується у комплексі з програмами затвердженими Урядом, зокрема Довгостроковою програмою поліпшення становища жінок, сім'ї охорони материнства і дитинства. Національною програмою імунопрофілактики населення не 1993-20ОО роки. Державною національною програмою "Освіта" (Україна XXI століття). Національною програмою планування сім'ї, Комплексною програмою розв'язання проблем інвалідності за такими напрямами:

- поліпшення умов розвитку виховання і освіти дітей;

- поліпшення стану здоров'я підростаючого покоління шляхом профілактики захворювань жінок і дітей та вдосконалення системи охорони здоров'я;

- сприяння повноцінному харчуванню дітей та розвитку індустрії дитячого харчування;

- поліпшення умов життя дітей які перебувають в особливо складних і надзвичайних умовах;

- вдосконалення правового законодавства щодо захисту материнства і дитинства.

У подоланні кризи, що склалась, у справі забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей основну роль мають відігравати сім'я, держава, суспільство.

Сім'я

Сім'я є і залишається природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Вона має виступати основним джерелом матеріальної та емоційна підтримки, психологічного захисту, засобом збереження і передачі національно-культурних і загальнолюдських цінностей прийдешнім поколінням. У першу чергу сім'я повинна залучати дітей до освіти, культури і прищеплювати загальнолюдські норми суспільного життя. Основними методами збереження та зміцнення здоров'я в умовах сім'ї має стати профілактика захворювань та дотримання певних гігієнічних правил у повсякденному житті, оптимальна фізична активність, загартування організму, повноцінне харчування, запобігання шкідливим явищам—курінню, алкоголізму тощо.

Усі державні та суспільні інституції мають підтримувати зусилля батьків або осіб, які їх замінюють, спрямовані на забезпечення відповідних умов для виховання, освіти, розвитку здорової дитини.

Держава

Держава сприяє правовому і соціальному захисту дітей, створення належних умов для всебічного розвитку молодого покоління. Предметом особливої уваги держави є:

- зменшення негативного впливу навколишнього природного середовища на стан здоров'я дітей, розвиток служб планування сім'ї, генетичних центрів, закладів амбулаторно-поліклінічної мережі та забезпечення спеціалізованої медичної допомоги кожній дитині, яке цього потребує;

- забезпечення збереження та оптимізація мережі закладів освіти, розвиток і створення нових типів навчально-виховних закладів для дітей різного віку, організація їх повноцінного дозвілля, сприяння розвитку психолого-педагогічних служб, основним завданням яких має бути діагностико-психологічне обстеження, профілактика, корекція, консультативно-методична допомога всім учасникам навчально-виховного процесу, просвітницька робота, психологічна експертиза нових технологій навчання та виховання.

Під особливою увагою і турботою держави повинні бути діти, які з тих чи інших причин перебувають у скрутних умовах існування. Державна опіка щодо цих дітей має стати одним з пріоритетних напрямів соціальної політики. На зміну ізольованому інтернатному вихованню має прийти інтегроване навчання та виховання.

Реабілітаційні заходи стосовно хворих дітей та дітей-інвалідів розширюватимуться за рахунок сфери соціальної реабілітації.

Держава всіляко підтримуватиме розвиток усіх форм благодійності та спонсорства стосовно дітей.

Суспільство

Суспільство повинно забезпечити дітям повнокровну участь у всіх сферах діяльності, що їх стосуються. Головні зусилля суспільства та його інституцій мають бути спрямовані на створення розвинутої системи патронажу сімей трудовими колективами та громадськими організаціями, що сприятиме наданню адресної допомоги дітям з особливо неблагополучних, уразливих сімей.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бурменская Г.В. Возрастно-психологическое консультирование – М., 1990г.

2. Молодь України – К., 1997г.

3. Журнал „Шлях освіти". – 2002р. - № 4, с.40-42.

4. Журнал „Права людини". – 1999р. - №11, с.8-10.

5. Журнал „Практична психологія"-2002р.-№ 2, с. 30-32.

6. Газета „Все для вчителя" - 1998р.-№17, с. 25-32.

Loading...

 
 

Цікаве