WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Види норм права - Реферат

Види норм права - Реферат

поділ регулятивних юридичних норм відповідає тричленному поділу засобів регулювання: дозволяння, заборона, зобов'язування (веління).
На схемі це виглядає так:
Дозволяння Заборони Зобов'язування (веління)
Дозвільні (що надають правомочностей) норми Заборонні норми Норми, що зобов'язують
Спеціалізовані (нетипові) норми права
Крім зазначених видів загальних норм права є так звані спеціалізовані (такі, що забезпечують, або похідні) норми. Це - нетипові правові розпорядження, тобто розпорядження "нестандартного" характеру, у яких відсутні ті чи інші властивості, ознаки, об'єктивно притаманні класичній моделі норми права.
Ознаки спеціалізованих норм:
І. Мають субсидіарний, тобто допоміжний, характер, допомагають основним нормам додати праву вивершеність і повноту;
2. Самі не регулюють суспільні відносини і як би приєднуються до регулятивних і охоронних норм, створюючи разом з ними єдиний регулятор. Тому щодо основних норм ці норми кваліфікуються як додаткові;
3. Утворюються на основі "первинних", "вихідних" норм, але містять у собі додатково інші розпорядження (вбирають нові регулятивні якості) з метою охоплення нової групи суспільних зв'язків. За характером утворення вони є похідними від основних норм.
Якими є причини створення спеціалізованих норм права?
- Необхідність у законодавчому охопленні нових видів суспільних відносин через сформовану і перевірену на практиці систему правового регулювання і можливість їхнього охоплення в повному обсязі без будь-яких принципових протиріч із раніше прийнятими нормами (об'єктивний момент).
- Переконаність законодавця в доцільності розвивати, розширювати чинні норми шляхом внесень до них змін і доповнень, а не розробляти принципово нові норми (суб'єктивний момент).
Створення спеціалізованих (допоміжних, або похідних) правових норм дозволяє логічно узгодити весь нормативний масив, уникнути в ньому суперечностей і прогалин.
Схематично шляхи (стадії) розробки спеціалізованих норм можна уявити таким чином.
1. Ідея ? норма ? відносини: тут спеціалізовані норми спрямовані на вдосконалення сформованих суспільних відносин, вже врегульованих певною мірою правом;
2. Відносини ? ідея ? норма: тут необхідно охопити спеціалі-зованими нормами усталені суспільні відносини, не врегульовані правовими нормами.
Слід зважити на те, що упорядкування тексту спеціалізованої (допоміжної, або похідної) правової норми неможливо без змін, доповнень гіпотези або (і) диспозиції основної (первинної, вихідної) норми права. У гіпотезі вказуються нові умови дії норми. У диспозиції визначаються інші правила поведінки, які відрізняються від диспозиції основної (первинної, вихідної) правової норми.
Спеціалізовані норми відмежовуються одна від одної в залежності від цільового призначення, виконуваного в процесі правового регулювання.
Розрізняють такі спеціалізовані норми:
Загальноза-кріпні норми, або норми-начала Установчі норми, або норми-принципи Прогностичні норми, або норми-цілі Декларативні норми, або норми-оголошення Дефінітивні норми, або норми-дефініції
Загальнозакріпні норми, або норми-начала - норми, що містять положення, які закріплюють первинні основи суспільного і державного ладу; в узагальненому вигляді виражають певні елементи регульованих відносин. Розвиток цього різновиду норм пов'язаний з ростом законодавчої культури, законодавчих узагальнень, із "винесенням за дужки" деяких загальних моментів. Наприклад, норми загальної частини кримінального права вказують на певні однакові ознаки злочину, покарання, умови звільнення від покарання та ін. Загальнозакріпні норми нерідко збігаються з фундаторськими (установчими) нормами.
Установчі норми, або норми-принципи - норми, у яких сфор-мульовані незаперечні вимоги загального характеру, що стосуються усіх або більшості інститутів або норм галузі права. Наприклад, норми-принципи функціонування соціально-економічного і громадсько-політичного ладу, взаємовідносини держави й особи. Так, нормою-принципом є ст.3 Конституції України, яка проголошує: "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою со-ціальною цінністю".
Прогностичні норми, або норми-цілі - норми, які містять прогнози розвитку державного або суспільно-політичного ладу. Норми-цілі можна вважати різновидом фундаторських норм. Разом вони служать нормами-еталонами, які дозволяють установити відповідність цілей і засобів конкретних правових розпоряджень об'єктивним закономірностям суспільного розвитку. Наприклад, ст. 1 Конституції України говорить: "Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою".
Декларативні норми, або норми-оголошення - норми, які містять положення програмного характеру, нормативні оголошення.
Дефінітивні норми, або норми-дефініції (визначення) - норми, які містять визначення правових категорій і понять. Наприклад, поняття юридичної особи, злочину, угоди та ін. Такі визначення мають загальнообов'язкове значення. Так, у ст. З Закону України "Про звернення громадян" вказується: звертання - викладені в письмові або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Серед спеціалізованих норм слід виділити.
оперативні, або норми -інструменти колізійні, або норми -арбітри
Їхня специфіка полягає в тому, що вони є нормами про норми:
Оперативні норми, або норми-інструменти - норми, роль яких виражається у встановленні дати вступу (зміни, припинення) нормативно-правового акта в силу, у його поширенні на нове коло суспільних відносин, на новий строк. Вони мають назву "оперативних", тому що забезпечують регулювання суспільних відносин оперативним шляхом: не через видання нових регулятивних норм, а через прийняття нормативно-правових актів, їх зміну, доповнення, скасування, поширення сфери і строку дії, тобто регулюють їх рух.
Колізійні норми, або норми-арбітри - норми, які у разі наявності протиріччя між окремими нормативними актами з того самого предмета регулювання, повинні застосовуватися вданому випадку, тобто це норми, що регулюють вибір норми.
Вони покликані вирішувати колізії (конфлікти норм, пов'язані з особливостями регулювання тих самих суспільних відносин різними правовими актами):
1) між конституцією й іншими нормативно-правовими актами; між законами і підзаконними актами; між актами того самого органа, виданими в різний час; між загальним і спеціальним актом;
2) в унітарній державі з автономними утвореннями, наділеними правотворчими повноваженнями - між загальнодержавнимиактами і актами автономного утворення (наприклад, України і Автономної Республіки Крим); у федеративній державі - між загальнофедеральними актами і актами суб'єктів федерації (наприклад, Російської Федерації і Татарстану);
3) між різними державами.
Здебільшого колізійні норми входять до складу міжнародного приватного права (наприклад, є колізійний механізм регулювання зовнішньоекономічних договорів).
Колізійні норми мають такі структурні елементи:
гіпотеза (обсяг) диспозиція (прив'язка)
- вказує на суспільні відносини, що нею регулюються - вказує на національне законодавство, що має застосовуватися при вирішенні справ у межах даних суспільних відносин
Прив'язки колізійних норм визначаються за принципами:
- "власного закону"
Loading...

 
 

Цікаве