WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Регулювання цивільно-правового захисту неповнолітніх в школах-інтернатах - Курсова робота

Регулювання цивільно-правового захисту неповнолітніх в школах-інтернатах - Курсова робота

У педагогіці існують різні концепції виховання, навчання жити по правилах. Певною мірою школа закладає грунт поваги до закону, таким чином створюючи умови для соціалізації дитини. Питання застосування покарань у вихованні дитини є одним із найбільш спірних питань у педагогіці. Відмінність вказаного підходу у тому, що "...права дитини не витікають із будь-яких виховних концепцій або теорій. Поняття "права дитини" не слід ототожнювати з антипедагогікою, "партнерським" або "безстресовим" вихованням". Тому представники організації не ставили перед собою завдання писати настанови щодо можливості застосування того чи іншого покарання. Втім, вони мають позицію неприпустимості застосування до дітей тілесних (фізичних) покарань. Одним із важливих аргументів на користь такої позиції є існування в міжнародному праві принципу незастосування до неповнолітніх, так званих, "статусних" покарань. Просто кажучи, це означає, що неповнолітні не можуть бути покарані за проступок, скоєння якого дорослою людиною не тягне за собою юридичної відповідальності й, відповідно, покарання.

За матеріалами видання "Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст: "Розглядаючи справу, Суд часто враховує вік потерпілого, особливо коли він зовсім юний. Так, у справі "Костелло-Робертс проти Сполученого Королівства" (Costello-Roberts v. The United Kingdom, 1993) заявником був семирічний хлопчик, що вчився у приватній школі, в якій за непослух практикувалося тілесне покарання. Суд із занепокоєнням відзначив той факт, що заявникові було тільки сім років, коли директор школи тричі надавав йому "ляпанців" кросівкою на гумовій підошві по сідниці, прикритій лише шортами. Суд також із занепокоєнням зауважив, що покарання накладалося автоматично і що заявник три дні перебував у його очікуванні. Незважаючи на ці обставини, Суд визнав, що жорстокість поводження в цій справі не досягла відповідного мінімального рівня".

"В дитячому будинку б'ють вихованців", - так починається повідомлення, що було розміщено на інформаційному Інтернет порталі Української Гельсінської Спілки з Прав Людини 6 грудня 2005 року у розділі "Катування та нелюдське поводження", і яке наводиться далі: "Вихователі славутського дитячого будинку "Затишок" закривали дітей у льох, били їх, а також сідали вихованцям на голову, якщо вони не хотіли спати в денний час. У побиттях брав участь черговий міліціонер. Про це повідомили члени об'єднання "Борці за справедливість".

(...) Директор дитбудинку Лариса Рачунь карала грошовими штрафами педагогів, які розголошували випадки катування малолітніх. Зараз її звільнили з роботи, а вихователям оголосили догани. Славутська міжрайонна прокуратура порушила кримінальну справу за фактом перевищення педагогами службових повноважень".

Україна – одна з небагатьох держав, законодавство яких має норму, яка прямо забороняє тілесні (фізичні) покарання.

Подібні норми існують ще у п'ятьох європейських країнах. Вперше така норма була прийнята у Швеції (1979 р.), потім у Фінляндії (1984 р.), Данії (1986 р.), Норвегії (1987 р.), Австрії (1989 р.). Відповідне положення шведського Сімейного кодексу проголошує: "Діти мають право на піклування, безпеку і відповідне виховання. У відносинах з дітьми необхідно проявляти повагу до особистості й індивідуальності. Дітей не можна піддавати фізичним покаранням або іншим видам жорстокого поводження". Важко сказати, як така норма діє на практиці. Однак, слід відмітити, що у Швеції більшість проблем вирішується на рівні соціального і психологічного втручання. Суд вирішує лише спірні справи, і такі, що є виключенням.

Шведи вважають, що такий правовий припис допоміг у навчанні суспільства. У 1965 році 53% дорослих, з якими проводили дослідження, вважали, що фізичні покарання необхідні і покликані допомогти правильно виховати дитину. У 1994 році 89% опитаних були проти всіляких фізичних покарань. Потрібно, однак, відмітити, що у Швеції проводилась широка просвітницька кампанія, і не тільки у засобах масової інформації, що у значно більшій мірі, ніж правова норма мало можливість вплинути на зміну соціальних установок і свідомість, що побиття дітей є поведінкою, що не має суспільного схвалення.

В Україні такої широкої просвітницької кампанії не проводилось і ця норма залишається важко виконуваною, адже "...переслідування батьків, які застосовують фізичні покарання, за умови, зрозуміло, що вони не є катуваннями .... було б важко здійснюваним, а можливі санкції повинні були б стосуватися також дітей ... і можливість такого втручання у сімейне життя могла б в результаті спричинити більше шкоди, ніж декілька ляпанців..." [, с.23]. Інша річ, коли мова йде про жорстоке поводження і катування, що є злочином у світлі кримінального права.

Якщо зробити проекцію усього сказаного на школи-інтернати, то при наявності у дитини батьків або інших законних опікунів (окрім адміністрації школи-інтернату), вони (батьки або законі представники дитини) можуть оскаржити будь-яке тілесне покарання, у тому числі оцінюючи його, як жорстоке поводження з дитиною. У свою чергу, більшість вихованців шкіл-інтернатів не мають інших опікунів (законних представників) окрім адміністрації школи-інтернату. Педагогічні працівники, які працюють з дітьми у таких закладах, фактично у багатьох ситуаціях виконують роль батьків. З одного боку, так і має бути у такому закладі, якщо дитина в силу певних причин позбавлена можливості виховуватись у сім'ї, але, з іншого боку, такі обставини суттєво звужують можливості захисту дитини.

Одне і те саме питання представники „М'Арту" поставили до вихованців шкіл-інтернатів і до випускників: "У разі порушення порядку чи режиму, як тебе може бути покарано?". Відповіді на подібне запитання ("За що і як можуть бути покарані вихованці? Наведіть приклади") представники „М'Арту" отримали й від педагогічних представників шкіл-інтернатів. Таким чином, проведені дослідження дають можливість порівняти відповіді вихованців, випускників і педагогічних працівників.

Більшість відповідей педагогічних працівників говорять про те, що фізичні покарання у школі-інтернаті не застосовуються. Переважно повідомляється про проведення бесід педагогів з учнями, роз'яснень, переконань, попереджень.

Про проведення бесід, лекцій, роз'яснень, розмов з вихователями, усні зауваження згадують й багато вихованців і випускників шкіл-інтернатів. Є й така відповідь, хоча це й рідкість: "нагадують про статут школи де все написано".

Лише в одному випадку ми зустрілись з такою відповіддю педагога: "...фізичні покарання є, але є й заохочення - відпустити до дому". Слід зазначити, що якщо, як приклад заохочення "поїздка до дому" може існувати, то покарання обмеженням можливості відвідати дім, батьків або родичів є неприпустимим.

Позицію одного із вихователів щодо питання застосування покарань у школах-інтернатах демонструє його (або її) відверта відповідь: "якби можна було карати, то карали б".

На відміну від відповідей педагогічних працівників, вихованці повідомляють про факти застосування тілесних (фізичних) покарань частіше: "Стояла на колінах" (2 подібні відповіді); "фізично" (2 подібні відповіді); "розкажуть, щоб більше так не робив, за вухо потягають"; "поб'ють" (2 подібні відповіді). Про подібні факти повідомляють й випускники шкіл-інтернатів, які брали участь в опитувані: "Били" (2 подібні відповіді); "роздягали до трусів, забирали одяг і не віддавали, щоб не міг вийти"; "Ременем по ...".

Є такі відповіді педагогічних працівників, з яких важко зробити висновок, наприклад: "покарання тільки в моральному плані (моральні методи покарання)", "словесні методи", - адже жорстоке поводження може мати й психологічні форми.

Досить велику кількість подібних відповідей ми почули й від вихованців і випускників шкіл-інтернатів: "такими словами, щоб таке більше не траплялося"; "словами"; "розмова з директором"; "сварять (посварять)"; "виховують морально"; "морально (моральне виховання)"; "попросять повторити правила техніки безпеки".

Говорячи, можливо, з певною підозрою щодо наведених прикладів відповідей представники „М'Арту" роблять це лише виходячи із тої позиції, що дитина, особливо, яка з перших днів виховувалась в атмосфері поганого поводження іноді може сприймати, як нормальне явище ті ситуації, які для інших дітей спричинили б психічні страждання. До того ж, деякі педагогічні працівники, маючи усталену "традицію" впливу на дітей через постійне підвищення голосу під час таких "розмов", приниженням можуть називати такі міри "моральним" вихованням. Не можна дати чітку оцінку й, наприклад, таким відповідям: "за домашніми принципами". Саме тому не можна зробити висновків із наведених прикладів на відміну від тих про які йде мова далі.

Loading...

 
 

Цікаве