WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Процесуальний порядок прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів - Курсова робота

Процесуальний порядок прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів - Курсова робота

Реферат:

Процесуальний порядок прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів

План

Вступ

1. Процесуальний порядок прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів

Висновок

Література

Вступ

Вчинення цієї нотаріальної дії може здійснюватися як державним, так і приватним нотаріусом. Консульські установи України за кордоном вправі приймати в депозит гроші та цінні папери, якщо боржником і кредитором або одним із них є громадяни або установи, підприємства та організації України.

Прийняття нотаріусом в депозит грошових сум і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов'язань, що визначається законом, договором, актом планування, на підставі якого виникло зобов'язання, або виходить із суті самого зобов'язання.

Якщо місце виконання не визначено, то виконання повинно бути здійснено:

• за грошовими зобов'язаннями (крім грошових зобов'язань державних, кооперативних і громадських організацій) — за місцем проживання кредитора на момент виникнення зобов'язання, якщо кредитор є фізичною особою; якщо кредитор є юридична особа, то за її місцезнаходженням, зазначеним в установчих документах на момент виникнення зобов'язання;

• за рештою зобов'язань — за місцем проживання боржника, а якщо боржником є юридична особа, то за її місцезнаходженням.

Місце виконання зобов'язання може бути змінено кредитором. У такому разі, якщо кредитор повідомив про це боржника, останній повинен виконати зобов'язання за новим місцем проживання чи знаходження кредитора. При цьому всі витрати, пов'язані зі зміною місця виконання, відносяться на рахунок кредитора.

1. Процесуальний порядок прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів

Як свідчить нотаріальна практика, в депозит, як правило, вносяться грошові суми; цінні папери передають досить рідко.

Найчастіше в депозит надходять грошові суми в рахунок оплати боргів за договорами позики, заборгованості по квартирній платі і за комунальні послуги, з аліментів, вартості будинків, що зносяться і належать громадянам на праві власності, і т. ін.

Провадження по цій нотаріальній дії починається зі звернення боржника, який зобов'язаний по грошовим зобов'язанням чи повинен передати своїм кредиторам цінні папери.

Звернення може бути здійснено як письмово, так і усно. У заяві боржник має вказати такі дані:

• своє прізвище, ім'я та по батькові (або найменування юридичної особи);

• місце проживання (місцезнаходження юридичної особи);

• причини, з яких зобов'язання не може бути виконано безпосередньо.

За бажанням боржника нотаріус може також прийняти розрахунок, за яким робиться внесок і зазначається його обгрунтування.

Приймаючи в депозит грошові суми чи цінні папери, нотаріус не перевіряє підстави виникнення прав кредитора і зобов'язань боржника, не витребує документів, які підтверджують факт наявності самого зобов'язання, не перевіряє правильність розрахунків, з яких робиться внесок в депозит.

Провадження в цій нотаріальній дії складається з ряду послідовних процесуальних дій:

• встановлення особи боржника;

• прийняття грошових сум чи цінних паперів;

• видача квитанції боржникові встановленої форми;

• реєстрація та облік отриманих сум;

• передача грошових сум і цінних паперів до банківської установи;

• отримання підтвердження надходження цих сум на депозитний рахунок;

• видача з депозиту грошових сум чи цінних паперів кредитору.

Нотаріус установлює особу боржника на підставі паспорта чи інших документів, що не викликають сумнівів. Правоздатність юридичних осіб і повноваження їхніх представників встановлюється за загальними правилами.

Приймаючи грошові суми чи цінні папери, нотаріус видає боржникові квитанцію про внесок. На прохання боржника напис про внесок може бути зроблений на поданому документі, що встановлює заборгованість. Другий примірник квитанції залишається у справах нотаріуса. У квитанції вказуються:

• прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, його посада;

• найменування державної нотаріальної контори чи зазначається округ діяльності приватного нотаріуса;

• адреса знаходження державної нотаріальної контори чи адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса;

• прізвище, ім'я, по батькові боржника та його адреса;

• прізвище, ім'я, по батькові кредитора та його адреса;

• за що внесено грошові суми;

• державне мито чи платіж.

Вчинення цієї нотаріальної дії фіксується в реєстрі нотаріальних дій. Крім того, порядок обліку депозитних операцій провадиться на підставі книги обліку депозитних операцій, книги особистих рахунків депонентів і квитанційних книжок.

Квитанційні книжки є документами суворої звітності і враховуються у відомості обліку квитанційних книжок.

Книги обліку депозитних операцій і квитанційні книжки повинні бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою і підписом посадової особи відповідного фінансового органу.

Всі грошові суми і цінні папери заносяться в книгу обліку депозитних операцій і в книгу особистих рахунків.

Прийняті в депозит грошові суми здаються до банківської установи на зберігання. Для цього в банківській установі приватний нотаріус чи державна нотаріальна контора відкривають спеціальний депозитний рахунок.

Цінні папери передаються на зберігання до банківської установи в опечатаних пакетах з описом.

Підтвердженням отримання банківською установою грошових сум є виписка з банківської установи про те, що гроші зараховано саме на цей депозитний рахунок.

На підтвердження передачі банківській установі цінних паперів у нотаріуса зберігається квитанція про здані цінні папери.

Про надходження грошових сум або цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому належні грошові суми чи цінні папери.

Якщо боржник не вказав адреси кредитора і нотаріусові ця адреса невідома, то обов'язок повідомлення кредитора лягає на боржника.

У повідомленні, що надсилається кредиторові-громадянину, зазначається адреса державної нотаріальної контори чи адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса, а також прізвище, ім'я й по батькові приватного нотаріуса, до якого слід звернутися за отриманням внесених сум. У повідомленні кредиторові роз'яснюється, що строк зберігання грошей на депозитному рахунку чітко визначено законодавством, і в разі прострочення кредитором за зверненням для отримання цих сум їх буде перераховано до відповідного бюджету.

Повідомляючи кредитора — юридичну особу, нотаріус зобов'язаний витребувати відомості про відкриті розрахункові рахунки цього кредитора, їхні номера та назви банківських установ, куди нотаріус зможе перерахувати внесені в депозит грошові суми.

Звернення з проханням видати грошові суми, передані в депозит, подається нотаріусові в письмовому виді.

Якщо кредитором є фізична особа, то нотаріус має встановити його особу, а також перевірити дієздатність кредитора.

На заяві про видачу внесених в депозит грошових сум нотаріус зазначає серію, номер, дату видачі документа, на підставі якого встановлено особу кредитора, найменування органу, який його видав, а також робить відмітку про перевірку справжності підпису кредитора.

Кредитори — фізичні особи раніше могли отримати певні суми готівкою, про що розписувалися на заяві, яка подавалася ними до нотаріальної контори; решта суми видавалася з депозиту іменними чеками. Про отримання чеку кредитор розписувався на корінці чекової книжки, а на заяві проставлялася відмітка про видачу депозитної суми чеком із посиланням на номер чека і дату його видачі.

В зв'язку з тим, що і на сьогодні діє Інструкція Міністерства юстиції СРСР "Про порядок обліку депозитних операцій в державних нотаріальних конторах" від 01.08.1975 p., котра регулює ці питання, зазначати максимальні суми отримання готівкою немає сенсу, оскільки ці питання мають бути додатково врегульовані нормативними актами. Нині видача депозитних сум громадянам провадиться чеками.

Висновок

Юридичним особам депозитні суми перераховуються на їхні рахунки платіжними дорученнями.

Зберігання на депозитному рахунку грошових сум і цінних паперів обмежується певними строками.

Депозитні суми, що підлягають передачі громадянам, зберігаються на депозитних рахунках протягом трьох років. Якщо суми необхідно передати юридичним особам, вони зберігаються впродовж одного року, хоча це питання потребує додаткового його врегулювання у зв'язку з тим, що строк позовної давності у відносинах за участю юридичних осіб збільшено до трьох років.

Якщо депозитні суми підлягають передачі установам, які знаходяться на бюджетному фінансуванні, то вони зберігаються на депозитному рахунку до 31 грудня того року, у якому ці суми було внесено. Грошові суми, внесені в депозит у справах, які ще не вирішені судом, зберігаються до 31 грудня того року, в якому було винесено судове рішення.

Вказані строки починають свій перебіг з дня надіслання повідомлення кредиторові та внесення в депозит на його ім'я грошових сум чи цінних паперів.

Невитребувані суми в зазначені строки передаються до бюджету.

Внесення грошових сум чи цінних паперів є виконанням зобов'язання боржником, тому їх повернення особі, яка їх внесла, можливе лише в певних випадках.

По-перше, якщо стосовно повернення боржникові внесених сум на це є письмова згода кредитора; по-друге, це можливо за рішенням суду.

Література

1.Л. К. Радзієвська, С.Г. Пасічник-НОТАРІАТ В УКРАЇНІ,2007

Loading...

 
 

Цікаве