WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Загальні методичні вказівки - Реферат

Загальні методичні вказівки - Реферат

Загальні методичні вказівки
Розвиток і поступ науки залежить від загальної атмосфери у країні, суспільно-політичного клімату Цей постулат особливо яскраво унаочнює наше сьогодення Десятиліття командно-бюрократичних методів керівництва згубно вплинули і на історико-правову науку Від неї вимагалося головним чином пропагувати нерідко вигадані успіхи і досягнення соціалістичної системи Це і призвело до однобічного зображення минулого без об'єктивного вивчення і серйозного розкриття труднощів та суперечностей історичної у тому числі й історико-правової науки. А не знати історії за словами давньоримського політичного діяча оратора і письменника Марка Туллія Ціцерона - бути завжди недоростком. Розвиваючи цю думку відомий український поет академік Максим Рильський у передмові до книги і Шаповала "В пошуках скарбів" зазначав: "Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Хто не шанує видатних людей свого народу той сам не годен пошани".
Зміни у розвитку юридичної науки потребують докорінного концептуального переосмислення процесу розвитку держави права України, що тривалий час перебувала у складі Російської та Австро-Угорської імперій, а згодом - Радянського Союзу. Принцип історизму зобов'язує об'єктивно розглядати і аналізувати явища державно-правового життя як у минулому, так і в сучасній дійсності. Об'єктивність - наріжний камінь у викладі історико-правознавчих проблем. Завдання науковців - усунути білі плями у висвітленні минулого держави і права українського народу. Зокрема, особливу увагу треба звернути на аналіз державно-правової практики в період радянської влади, на суперечності і тенденції розвитку законодавства, на політико-правові причини формування адміністративно-командної системи в кінці 20-х і на початку 30 - х років XX століття у республіках колишнього Радянського Союзу, в тому числі й в Україні та згубний вплив культу особи на розвиток народовладдя.
Утворення незалежних держав на території колишнього СРСР - це не тільки явище історичної закономірності розпаду багатонаціональної імперії і реалізації права на самовизначення. Це і наслідок тривалого насаджування ідеологи і політичної практики етнічного націоналізму. Крах тоталітарно-репресивного комуністичного режиму, де політика і право, наука і культура, власне, всі сфери суспільства підганялися під заідеологізовані стереотипи, був зумовлений самою історією. А історія - це пам'ять людського суспільства, свідомість і совість, засіб самоочищення, виховання прийдешніх поколінь. Як зазначав видатний український вчений, громадський і державний діяч М. Грушевський, "є події що по короткім часі мають виключно історичне, сказати б, антикварне значення: є знов такі, що служать вихідною точкою для дальших поколінь на довгий час, створюють для них цілком нові обставини життя, виносять на верх змагання й ідеї, що стають боєвим прапором для віків, святощами для одних і страхом для других".
Історія держави і права України є однією з правових дисциплін, яку вивчають на І курсі денної і заочної форм навчання. Вона охоплює розвиток усіх галузей права, всі аспекти еволюції держави, її механізм, форму державної єдності та ін.
Курс історії держави і права України (це однаковою мірою стосується і курсу історії держави і права зарубіжних країн) є своєрідним вступом до спеціальних юридичних дисциплін (конституційне, цивільне, трудове, кримінальне, процесуальне право та ін.) і ґрунтовне їх вивчення, у тому числі глибокий аналіз важливих законодавчих актів, потрібне не лише для підвищення якості історико-правової підготовки студентів та їх загальної правової культури, але й для всестороннього глибокого усвідомлення галузей діючого права. А право як відомо зумовлене економічним ладом суспільства, його соціально-політичною структурою, зазнає впливу історичних традицій пануючої ідеологи, культури та інших факторів. Розбудова державності України є необхідною історичною передумовою піднесення національної культури, а державність, культура та освіта є беззаперечними пріоритетами суспільного розвитку.
Згідно з навчальним планом крім лекційного курсу з історії держави і права України проводяться групові семінарські заняття (від лат seminarium -розсадник). Їх мета - виробити у студентів уміння самостійно вивчати питання історії та теорії держави і права, аналізувати законодавчі акти, формулювати і обґрунтовувати історико-теоретичні висновки та узагальнення. Семінарські заняття не повторюють, а доповнюють і поглиблюють теми лекційного курсу і навчальної літератури. Готуючись до семінару, студент вчиться обґрунтовувати і формулювати свої думки, працюючи на семінарському занятті - набуває навички публічних виступів, ведення дискусії, виявляє свої знання, наукову позицію та вчиться їх відстоювати, зміцнює впевненість в знаннях, переконаннях і свідомості.
Для підготовки до семінару студентові пропонуються тема, план семінару і відповідна література, з врахуванням нових оцінок історичних подій та осіб. Особливу увагу треба звернути на закони та інші нормативні акти. Це можуть бути не тільки чинні нормативні акти, але й так звані пам'ятки права.
Тобто ті норми права, які втратили свою силу, але дають цінні відомості про суспільний і державно-правовий лад, що існував у різні періоди історії держави і права. Допоміжним матеріалом є наявні підручники для студентів вузів, що навчаються за спеціальністю "Правознавство".
Водночас, враховуючи специфіку навчання у вищій школі, конкретні сторінки рекомендованих джерел не вказані. Готуючись до семінарського заняття, студент повинен самостійно знайти потрібні розділи та параграфи. Поряд з рекомендованою літературою можна використати інші доступні джерела. Висвітлюючи державно-правові питання, бажано на підставі здобутих у середній школі знань давати також загальну стислу характеристику відповідного періоду історії України.
На основі вивчення рекомендованої та додаткової літератури треба скласти якомога вичерпніші відповіді на всі питання семінарського заняття. Виступаючи на семінарі, студент повинен чітко і лаконічно висловлювати свої думки, не відхиляючись від обговорюваної теми. При цьому можна користуватись своїм конспектом, але не зачитувати його замість свого усного виступу. Спірні і дискусійні питання вирішуються під керівництвом викладача в процесі докладного обговорення на семінарі.
В кінці семінару викладач коротко формулює основні положення обговорюваної теми, оцінює виступи учасників семінару і робить узагальнюючий висновок. На основі цього висновку студенти виносять у свої записи відповідні доповнення та уточнення.
На семінарських
Loading...

 
 

Цікаве