WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Процедура санації. Ліквідаційна процедура. Мирова угода в справі про банкрутство - Курсова робота

Процедура санації. Ліквідаційна процедура. Мирова угода в справі про банкрутство - Курсова робота

Яскравим свідченням " продебіторського" характеру Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є закріплення в ньому можливості на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство укласти мирову угоду і таким чином запобігти визнанню боржника банкрутом і його ліквідації.

3. Мирова угода

Під мировою угодою у справі про банкрутство, відповідно до ст.35 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки,а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів – членів комітету та вважається прийнятим за умови , що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим ( керуючим санацією, ліквідатором ), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її.

Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених ст. 31 Закону.

У разі коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами ст.35 Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення( списання ) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків зборів(обов'зкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди . Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника.

Для кредиторів , які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.

Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом , про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство.

Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника( банкрута ), кредиторів другої та наступних черг.

Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.

Мирова угода має містити положення про:

  • розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника;

  • відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.

Крім цього, мирова угода може містити умови про:

  • виконання зобов'язань боржника третіми особами;

  • обмін вимог кредиторів на акції боржника;

  • задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

Арбітражний керуючий протягом п'яти днів з дня укладення мирової угоди повинен подати до господарського суду заяву про затвердження мирової угоди.

До заяви про затвердження мирової угоди додаються:

  • текст мирової угоди;

  • протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди;

  • список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номера(коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості;

  • зобов'язання боржника щодо відшкодування усіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу згідно зі ст. 31 Закону, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою;

  • письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди, за їх наявності.

Господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди у разі:

  • порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом;

  • якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.

Про відмову у затвердженні мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

У разі винесення господарським судом ухвали про відмову в затвердженні мирової угоди мирова угода вважається неукладеною.

З дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

Затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.

З дня затвердження господарським судом мирової угоди припиняються повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна. Керуючого санацією, ліквідатора).

Керуючий санацією або ліквідатор виконують обов'язки керівника (органів управління) боржника до призначення, в установленому порядку, керівника боржника (органів управління).

Винесення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні мирової угоди не перешкоджає укладенню нової мирової угоди з іншими умовами.

За заявою будь-кого із кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо:

боржником подані недостовірні відомості про своє майно в бухгалтерському балансі або в інших документах, що свідчать про фінансове та майнове становище боржника ( банкрута );

  • виконання мирової угоди призведе боржника до банкрутства;

  • існують інші підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним законодавством України.

Визнання мирової угоди недійсною є підставою для поновлення провадження у справі про банкрутство, про що господарським судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Вимоги кредиторів, по яких зроблені розрахунки згідно з умовами мирової угоди, вважаються погашеними. Кредитори, чиї вимоги при їх задоволенні обмежували права та законні інтереси інших осіб, зобов'язані повернути все отримане в порядку виконання мирової угоди.

Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі:

  • невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів;

  • провадження боржником дій, які завдають збитків правам та законним інтересам кредиторів.

Висновок

Чинне законодавство з питань банкрутства і , зокрема Закон про банкрутство не виконує повною мірою своєї економічної функції, а передбачена ним процедура санації не стала ефективним механізмом відновлення платоспроможності підприємств та задоволення вимог кредиторів. Подальше зволікання з реформуванням системи банкрутства як інструменту перерозподілу власності, штучного доведення підприємств до неплатоспроможності в майбутньому може призвести до негативних наслідків.

На сьогодні Закон передбачає реорганізаційні та ліквідаційні процедури, а також мирову угоду , які ліквідовують підприємство - банкрут. Причому мирова угода є оптимальним варіантом, при якому, так би мовити, і вовки ( кредитори ) ситі, і вівці (боржники ) цілі. Слід зазначити також, що мирова угода між кредиторами і боржником в українській практиці явище поки що рідкісне.

Зрозуміле й чітко організоване законодавство про банкрутство підприємств є надзвичайно важливою і стратегічною проблемою ринкових відносин. Прийняття нового Цивільного і Господарського кодексів України, ряду нових законів створило певну систему законів у сфері банкрутства підприємств, що дозволило, з одного боку, запобігти численним суперечкам і спорам, а з іншого,- слід таки визнати, що сьогоднішній стан законодавства про банкрутство залишає певну невизначеність і незначні розбіжності.

Аналіз розвитку зарубіжного законодавства про неспроможність та банкрутство дозволяє дійти висновку, що лише належне державне регулювання цієї галузі дозволить мінімізувати збитки, що можуть бути завдані законними правам та інтересам господарюючих суб'єктів та самої держави. Завдання нашої держави на сьогодні полягає в упорядкуванні питань неспроможності ( банкрутства ) підприємств з пріоритетом державних інтересів. Продуманий і науково обґрунтований синтез досягнень ряду зарубіжних країн дозволить у перспективі створити в Україні ще більш ефективно дієвий інститут банкрутства та могутні кримінально – правові й організаційні основи протидії кримінальним формам банкрутства.

Список використаної літератури

  1. Закон України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" // Голос України.-1999.-30 липня

  2. Постанова Кабінету Міністрів України " Про затвердження положення про порядок санації державних підприємств"// Зібрання постанов Уряду України.-2001.-№5.

  3. Правова база з питань банкрутства суб'єктів господарювання:Збірник нормативних актів.-К.:Атіка. 2000.

  4. Господарське законодавство/Я.М.Пігач, Л.М. Труфанова.-К.2005.

  5. Санація неплатоспроможних підприємств: її форми та шляхи удосконалення./Полозенко Д., Варгіч С.// Цінні папери України – №26-1999.

  6. Банкрутство і шляхи його подолання/Полозенко Д., Варгіч С.//Вісник НБУ-№10-1999.

Loading...

 
 

Цікаве