WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Провадження попереднього слідства в справах неосудних осіб - Курсова робота

Провадження попереднього слідства в справах неосудних осіб - Курсова робота

План:

Вступ

1. Провадження попереднього слідства в справах неосудних осіб і осіб, які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину з точки зору кримінально – процесуального права .

2. Особливості призначення судово – психіатричної і судово – психологічної експертизи .

3. Значення висновків судово – психіатричної і судово – психологічної експертизи для провадження в кримінально–процесуальному праві України .

4. Розгляд кримінальних справ неосудних осіб і осіб , які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину в судах України .

Висновок

Література

Вступ

Відповідно до ст. 22 Кримінального кодексу України не підлягає покаранню особа , яка вчинила злочин у стані осудності , але до винесення судом вироку захворіла на душевну хворобу, що позбавило її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними . До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватись примусові заходи медичного характеру , а після одужання вона може підлягати покаранню .

На відміну від неосудних осіб , що не підлягають кримінальній відповідальності і чиї діяння не визнаються злочинами , особи , які захворіли на глибокий психічний розлад після вчинення злочину , визнаються такими , що вчинили злочин , є осудними ,  щодо скоєного ними діяння , але не підлягають покаранню до свого одужання .

З вищезазначеного можна зробити висновок , що діяння неосудних осіб і осіб , які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину вимагають застосування спеціальних знань і правил при кваліфікації та застосуванні норм кримінального і кримінально-процесуального права .

Саме з'ясування цих особливостей і є основною метою даної роботи .

1. Особливості провадження попереднього слідства в справах неосудних осіб і осіб , які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину з точки зору кримінально – процесуального права .

Відповідно до статті 111 КПК України у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені особою в стані неосудності, а також осіб , які захворіли на душевну хворобу після вчинення ними злочину , провадження попереднього слідства є обов'язковим .

Кримінальні справи про діяння душевнохворих порушуються на загальних підставах і розслідуються в звичайному порядку .

Згідно ч. 3 ст. 44 КПК України захисник допускається до участі в таких справах з моменту отримання доказів про душевне захворювання особи , причому , відмова від захисника не може бути прийнята слідчим ( ч. 3 ст. 46 КПК ). Також треба враховувати, що з цих осіб не може бути стягнута сума для оплати праці адвоката за здійснення захисту . Витрати по захисту можуть відноситися на рахунок держави .

При попередньому слідстві провадяться всі необхідні слідчі дії для всебічного й повного з'ясування обставин вчиненого суспільно небезпечного діяння й особи , яка його вчинила , обставин , які характеризують цю особу та її душевне захворювання , причин та умов , які сприяли вчиненню цього діяння .

Психічний стан визначається судово психіатричною експертизою , яка призначається після встановлення факту вчинення діяння даною особою. Призначення вищевказаної експертизи , згідно п. 3 ст. 76 КПК , є обов'язкове .

Після закінчення розслідування справи душевнохворого слідчий виносить постанову про закриття справи за наявності обставин , передбачених ст. 6 КПК (обставини, що виключають провадження в кримінальній справі), чи при недоведеності участі душевнохворого у вчиненні суспільно небезпечного діяння або якщо ( згідно ч. 3 ст. 417 КПК ) на підставі висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів буде встановлено , що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному стані або в подальшому захворіла душевною хворобою , яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними , складається постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру .

В постанові про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру повинні бути викладені всі докази , які підтверджують вчинення цією особою суспільно небезпечного діяння , а також дані , які підтверджують , що вона захворіла на душевну хворобу . До цієї постанови обов'язково додається список осіб , які підлягають виклику в судове засідання , а також інші додатки , аналогічні тим , що додаються до обвинувального вироку . Потім ця постанова надсилається разам із справою надсилається прокуророві (ст. 226 , 417 КПК) .

Слідчий або прокурор не вправі закрити кримінальну справу на тій підставі , що немає необхідності в застосуванні до душевнохворого примусових заходів медичного характеру . Прийняти таке рішення може тільки суд ( ч. 1 ст. 421 КПК).

Слід мати на увазі , що відповідно до статті 12 КК примусовий захід медичного характеру може бути застосовано судом також до особи , у якої в процесі попереднього слідства чи розгляду справи в суді встановлено тимчасовий розлад душевної діяльності , який позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними , якщо за характером вчиненого діяння і своїм психічним станом ця особа становить небезпеку для суспільства і потребує лікування в примусовому порядку .

Одержавши справу із зазначеною постановою слідчого , прокурор згідно ст. 418 КПК , вчиняє одну з наступних дій :

1. Погодившись із постановою , затверджує її і надсилає справу до суду ;

2. Повертає справу із своєю письмовою вказівкою слідчому для проведення додаткового попереднього слідства , якщо визнає , що психіатрична експертиза та інші докази , зібрані у справі , є недостатніми для того , щоб зробити висновок про психічний стан особи , або що у справі не зібрано достатніх доказів про те , що суспільно небезпечне діяння вчинено даною особою .

Слідчий і прокурор також мають право закрити кримінальну справу за наявності обставин , передбачених ст. 6 і п. 2 ст. 213 КПК України .

Крім рішень , зазначених у ст. 418 КПК , прокурор вправі прийняти й інші рішення:

  1. Внести зміни в постанову слідчого або накласти нову , якщо вона не відповідає матеріалам справи або вимогам закону ;

  2. Доповнити чи скоротити список осіб , які підлягають виклику в судове засідання ;

  3. Закрити справу на тих же підставах , що і слідчий .

При розгляді справи в порядку ст. 418 КПК прокурор має дотримуватися строку , передбаченого ст. 233 КПК , і орієнтуватися на питання , передбачені ст. 228 КПК.

2. Особливості призначення судово-психіатричної й судово-психологічноїекспертизи.

Згідно ст. 75 КПК експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові , технічні або інші спеціальні знання . Стаття 76 КПК , також , визначає підстави , при наявності яких призначення експертизи є обов'язковим серед них є наступна : для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в справі даних , які викликають сумнів щодо його осудності (п. 3 ст. 76 КПК) .

Питання про те , чи потрібно призначати експертизу , вирішують слідчі органи , суддя й суд при провадженні справи . Стаття 76 КПК передбачає винятки з цього правила , тому що перераховані в ній питання завжди вимагають для їх вирішення спеціальних знань в галузі судової медицини чи психіатрії .

Судово – психологічна експертиза призначається у випадках , коли для з'ясування важливих по справі обставин вимагаються спеціальні психологічні знання . Вона направлена на дослідження непатологічних явищ психіки і тому проводиться переважно по відношенню психічно здорових людей .

Призначення судово - психологічної експертизи доцільне , якщо психічне здоров'я осіб , що направляються на експертизу не викликає сумнівів у представників слідчих органів чи підтверджено висновком судово-психіатричної експертизи . Тому судово - психологічна експертиза не повинна передувати судово-психіатричній чи проводишся паралельно їй .

Традиційно на сьогодні є поділ судово - психологічної експертизи на три основні види :

1. Експертиза неповнолітніх (свідків , потерпілих , обвинувачених) ;

2. Експертиза властивостей особи , основних мотивів , що закріпилися в життєдіяльності суб'єкта ;

3. Експертиза особливого стану , в тому числі і фізіологічного афекту .[10;9]

Підставами звернення до судово-психологічної експертизи є наявність у особи , щодо якої відбувається провадження в кримінальній справі , є :

1. Відставання рівня психологічного розвитку від вікової норми ;

2. Перенесення чи наявність психічного захворювання ;

3. Перенесення чи наявність соматичних захворювань , особливо інфекційних , хронічних або невиліковних ;

4. Наявність особливостей , які свідчать про крайню неврівноваженість, підвищену емоційність , або агресивність , порушення в таких психологічних процесах , як сприйняття , увага, уява, пам'ять , запам'ятовування чи відтворення , мислення .

5. Асоціальна поведінка потерпілого , яка провокує до здійснення злочину , наявність окремих ознак , що передбачають можливість сильного душевного хвилювання правопорушника ;

6. Нерозуміння чи неналежна моральна оцінка соціальної суті й значимості своїх дій ;

7. Сумніви в дійсності показань свідка і потерпілого , що базуються на їх невідповідності характеру ситуації , інших даних ;

8. Невідповідність встановлених мотивів злочину характеру скоєного ;

9. Сумніви в дійсності авторства письмового тексту ;

10. Незвичайність , дивакуватість мотивації поведінки обвинуваченого ;

11. Різка відмінність поведінки обвинуваченого від традиційно властивої відповідним віковим і статевим групам ;

12. Невідповідність характеру поведінки меті й мотивам здійсненого ;

13. Духовна "глухота" правопорушника ;

14. Явно несприятливі умови найближчого оточуючого середовища , в якому довгий час знаходився правопорушник ;

Loading...

 
 

Цікаве