WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Форма держави - Реферат

Форма держави - Реферат

системи;
3. рішення загально конфедеративних органів для членів конфедерації не є обов'язковим, і їх невиконання не тягне за собою ніяких санкцій;
4. наявність безумовного права виходу із складу конфедерації у кожного з її суб'єктів (14, с.98) .
Конфедерація - це досить нестійка, перехідна форма від співіснування повністю незалежних держав до їх федерації або до утворення нової унітарної держави. Через етап конфедеративних відносин у своєму розвитку пройшли США, Нідерланди, Швейцарія, яка і нині офіційно називається конфедерацією. З 1981 по 1989 рік існувала конфедерація Сенегамбія, що об'єднувала Сенегал і Гамбію.
Щодо України то, як свідчить історичний розвиток України, вона упродовж 70 років входила до складу федеративної держави, якою був Союз Радянських Соціалістичних Республік (з 1922 - до 1991рр.). Але й за тих часів Україна залишалась за своїм політично - територіальним устроєм унітарною державою. На сьогоднішній день Україна є унітарною державою за статтею 2 пунктом 2 Конституції України.
Принцип Унітарності нашої держави означає її єдність, соборність в політичному, економічному, соціальному, культурному (духовному0 та інших відношеннях. Вузловим моментом єдності держави є її територіальна єдність. У Конституції України щодо цього зазначається, що територія України у межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою (ст. 2 Конституції України). Існуючий поділ України є адміністративно - територіальним поділом і не має політичного характеру. Окремі адміністративно - територіальні одиниці мають адміністративну автономію і певні атрибути держави (Автономна Республіка Крим) або спеціальний статус міст республіканського значення (міста Київ і Севастополь), але це не впливає і не може впливати на визначення форм державного устрою України як унітарної держави (15, с. 162) .
Отже, можна узагальнити, що:
- за своєю суттю державний устрій - це поняття, що охоплює все коло питань щодо державного ладу в організаційному від ношені, являє собою певний тип держави, який виявляється в політичних, економічних, соціальних основах і принципах організації держави, правового статусу громадян цієї держави, територіального устрою держави і системи державних органів;
- за своїм змістом державний устрій - це певний механізм держави, тобто має організаційні основи української держави;
- за своєю формою державний устрій - це територіальна або національно - територіальна організація державної влади, що поділена на окремі складові частини, які перебувають у тісному взаємозв'язку між собою і вищими органами держави, тобто це поняття щодо всього кола питання про внутрішній поділ держави на складові частини, їх правове становище, взаємовідносини між державою в цілому та її складовими частинами (16, с.86) .
4.Державно - правовий режим
У вітчизняній юридичній науці питання про державно - правовий режим вивчене недостатньо. В умовах недослідженості цієї проблеми питання про роль державно - правового режиму в структурі державного ладу конкретної країни у межах досліджень не розглядалося по суті. Незаперечним було лише те, що деякі наслідки еволюції державно - правового режиму не справляли суттєвого впливу на державний лад і не відігравали особливої ролі в його структурі. Хоча державно - правовий режим має важливе значення у формуванні будь -якої держави. Варто зауважити ще й те, що при дослідженні проблеми державно - правового режиму виникало безліч суперечностей про не розмежованість характеристик політичного і державного режимів.
Державно - правовий режим - це сукупність форм і методів здійснення державної влади та рівень участі громадян в управлінні справами держави і суспільства (17, с. 37) .
Це поняття відповідає на поняття здійснення державної діяльності і досягнення цілей, що стоять перед державою, а також настільки реально громадяни впливають на стан державних і суспільних справ. Поняття державно - правового режиму не слід ототожнювати з поняттям "політичний режим", хоча за значенням вони і близькі одне до одного. Останнє поняття має ширше значення і характеризує не тільки методи діяльності державних органів, що визначається поняттям "державно - правовий режим", а й можливості та форми діяльності всіх елементів політичної системи - політичних партій, рухів, інших об'єднань громадян.
Розрізняють демократичний і антидемократичний державно - правові режими.
Демократичний режим - це стан політичного життя суспільства, при якому державна влада здійснюється на основі принципів широкої і реальної участі громадян та їх об'єднань у формуванні державної політики, утворенні і діяльності державних органів, дотримання прав і свобод людини.
Політичний режим є настільки демократичний, наскільки держава гарантує людині прояв її свободи у трьох аспектах: як індивідуальну (особисті); як соціальному суб'єкту (члену громадських і професійних груп, інших інститутів суспільства); як громадянинові (підданцю держави), міра свободи якого конституційно визначена і гарантована.
Різновиди демократичного режиму: ліберально - демократичний, національно - демократичний, радикально - демократичний (18, с.90) .
До основних ознак демократичного режиму належать:
а) рівність громадян перед законом, гарантованість державою їх прав і
свобод;
б) виборність представницьких органів влади населенням;
в) юридично визначена строковість повноважень представницьких
органів;
г) розвинена система демократичних інститутів;
ґ) пряма участь громадянина у вирішенні загальних справ;
д) реальне здійснення поділу державної влади.
В умовах антидемократичного державно - правового режиму при здійсненні державної влади значно звужується, а то й зовсім усуваються можливості реального впливу громадян та їх об'єднань на управляння державою, обмежуються або порушуються основні права людини, влада зосереджується в руках неконтрольованої народом групи осіб чи однієї особи.
До основних ознак антидемократичного режиму належать:
а) формальнезакріплення в конституційних актах мінімуму прав і свобод громадян при відсутності правових механізмів та інших гарантій їх здійснення;
б) надмірна централізація державної влади;
в) застосування примусових методів управління;
г) протиправне використання силових структур.
Різновидами антидемократичного режиму є:
1. деспотичний (режим необмеженої влади і свавілля в управлінні);
2. тиранічний (панування тиранічних способів здійснення влади при режимі одноособового правління в античних державах);
3. військово-диктаторський;
4. расистський;
5. фашистський;
6. мусульмансько - фундаментальний;
7. тоталітарний; (19, с.96) .
Тоталітарний режим - крайня форма антидемократичного режиму, він характеризується повною владою держави над людиною; забороною існування демократичних організацій, вторгнення і контролем над діяльністю громадян; політичною цензурою; відсутністю гласності; репресіями по відношенню до опозиції та іншодумців. Ідеологія тоталітарних режимів завжди революційна. Термін і поняття "тоталітаризм" проявився в західній науці в 30-ті роки ХХ ст. для характеристики фашистських і комуністичних режимів, а спеціальні дослідження можна було побачити в 50-ті роки ХХ ст. (Х. Арендт, Р. Арон).
Х. Арендт в книжці "Происхождение тоталитаризма" (1951р.) вбачала різницю тоталітаризму від більш ранніх форм абсолютизму, тиранії чи диктатури у :
1. тоталітарності контролю,
Loading...

 
 

Цікаве