WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Проблеми правового регулювання профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму в Україні - Курсова робота

Проблеми правового регулювання профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму в Україні - Курсова робота

3. Аналіз нормативно-правових документів з питань профілактики

дитячого дорожньо-транспортного травматизму

Аналіз нормативно-правових документів з питань профілактики ДДТТ необхідно розпочати з актів Президента України. Перш за все слід згадати про Указ Президента "Про Національну програму "Діти України" від 18.01.1996р. № 63/96. Кілька заходів у зазначеному нормативному акті безпосередньо стосувалися профілактики ДДТТ:

1. Доповнити навчальні програми закладів освіти тематикою щодо профілактики побутового, дорожньо-транспортного, спортивного травматизму та безпечного поводження на воді.

Міносвіти України.1996 рік.

2. Забезпечити обов'язкове встановлення знаків дорожнього руху, що вказують на можливу присутність дітей на дорогах (поблизу шкіл, дитячих садків, оздоровчих та інших дитячих закладів) та посилити контроль за їх наявністю.

МВС України.Постійно.

3. Розробити схему шляхів евакуації травмованих дітей з урахуванням ступеня травмування та необхідності надання висококваліфікованої допомоги.

МОЗ України.1996 - 1997 роки.

4. Підготувати та видати довідку-пам'ятку про шляхи евакуації травмованих дітей за регіонами, контролювати її наявність під час отримання власником транспортного засобу прав водія та проходження техогляду.

МВС України, МОЗ України.Починаючи з 1997 року.

Програма була розрахована до 2000р. і мала стати орієнтиром для формування регіональних дій у поліпшенні становища дітей та відповідних територіальних програм. Але додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми "Діти України" на період до 2005р., затверджені Указом Президента України від 24.01.2001р. № 42/2001, не мали жодного конкретизованого положення щодо запобігання ДДТТ. Серед інших актів Голови держави слід згадати укази Президента України "Про заходи щодо посилення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом" від 20.05.2004р. № 570/2004 та "Про заходи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні" від 12.11.2004р. №1398/2004. Серед обов'язків, покладених цими правовими актами на КМУ та міністерства, щодо вдосконалення державного забезпечення БДР, деякі стосувалися окремих питань профілактики ДДТТ.

Серед правових актів підзаконного характеру з питань профілактики ДДТТ важливе значення мають постанови та розпорядження КМУ. Деякі із них містять повноваження та визначають основні завдання певних суб'єктів профілактики ДДТТ (постанови КМУ, що затверджують "Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ" від 14.04.1997р. № 341, "Про створення автотранспортних управлінь Міністерства транспорту" від 04.12.1998р. № 1913 та "Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті" від 08.09.2004р. № 1190). З огляду на те, що відбувається реформування органів виконавчої влади, деякі міністерства, які беруть участь в профілактиці ДДТТ, на сьогодні не мають нормативно закріплених положень про ці органи.

Ведучі мову про дорожній рух як про упорядкований процес, ми маємо на увазі, що дії учасників руху, безумовно, повинні відбуватися у межах установлених правил. Чинні правила дорожнього руху України були затверджені постановою КМУ від 10.10.2001р. № 1306. Певні пункти цих Правил (1.7, 4.6, 4.14(в), 7.1, 9.8(в) та 9.9 (г), 18.9, 21.11(б-г)) стосуються питань забезпечення безпеки дітей у дорожньому процесі, а саме:

  • п. 1.7 – Водії, пішоходи та пасажири зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти...;

  • п. 4.6 – Організовані групи дітей дозволяється водити тільки по тротуарах і пішоходних доріжках, а якщо їх немає – по узбіччю дороги у напрямку руху транспортних засобів колоною, але тільки у світлу пору доби і лише в супроводі дорослих;

  • п. 4.14(в) – пішоходам забороняється допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину;

  • п. 7.1 – Керувати гужовим транспортом та переганяти тварин по дорозі дозволяється особам, не молодшим 14-річного віку;

  • п. 9.8(в), 9.9(г) – Під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене на автобусах, що перевозять організовані групи дітей, а також аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена під час посадки чи висадки дітей з механічного транспортного засобу з розпізнавальним знаком "Діти";

  • п. 21.11(б-г) – забороняється перевозити дітей, зріст яких менше 145 см або тих, що не досягли 12-річного віку, - на передньому сидінні легкового автомобіля, мікроавтобуса (за відсутності спеціального дитячого сидіння) і на задньому сидінні мотоцикла; дітей до 16-річного віку в кузові будь-якого вантажного автомобіля; організовані групи дітей у темну пору року тощо.

Слід зазначити, що до ПДР необхідно було б внести більше норм рекомендаційного, зобов'язального та заборонного характеру, а також визначити терміни щодо питань участі дітей у дорожньому процесі.

Серед підзаконних нормативних актів на особливу увагу заслуговують нормативні документи, що затверджують комплексні програми або концепції державної політики у певній сфері. На думку Л. Ігнатова, в діяльності держави щодо забезпечення БДР велике значення має застосування програмно-цільових принципів галузевої координації. Зазначений цільовий підхід до управління профілактичною діяльністю сприяє інтеграції діяльності різних галузей, відомств,підприємств, організацій. Виходячи з їх підпорядкування досягненню кінцевої мети. Розроблення та реалізація державних або регіональних програм, за умови належного контролю і фінансування запланованих заходів, дозволяє комплексно вирішувати складні методичні, організаційні, правові й економічні завдання.

В Україні дотепер відсутня окрема концепція або програма (як на державному, так і на регіональному рівнях) щодо профілактики ДДТТ. Але деякі питання щодо попередження ДДТТ знайшли відображення в інших державних або комплексних програмах. Постановами КМУ від 03.01.1996р. № 5 та від 22.01.1996р. № 114 відповідно затверджено комплексну програму запобігання дорожньо-транспортному, побутовому, і дитячому травматизму, іншим нещасним випадкам невиробничого характеру на 1996-2000 роки та Концепцію організації роботи з профілактики невиробничого травматизму; постановою КМУ від 16.01.2003р. № 31 – Програму "Шкільний автобус". Постановою КМУ "Про заходи щодо поліпшення роботи з профілактики невиробничого травматизму населення України" від 28.10.1996р. № 1303 також мала на меті вдосконалення профілактичної діяльності.

Серед останніх нормативно-правових актів КМУ щодо профілактики ДДТТ слід розглянути Державну програму забезпечення безпеки руху на автомобільних дорогах, вулицях міст, інших населених пунктів і залізничних переїздах на 2003-2007 роки, схвалену розпорядженням КМУ від 29.01.2003р. № 56-р. У межах удосконалення профілактичної й освітньої діяльності у сфері БДР у Державній програмі йдеться про підвищення ефективності профілактики ДДТТ. На нашу думку, зазначений правовий акт має певні позитивні аспекти.

Завершуючи розгляд правових актів щодо питань забезпечення безпеки дітей у дорожньому процесі, необхідно згадати про постанову КМУ "Про затвердження правил послуг пасажирського автомобільного транспорту" від 18.02.1997р. № 176 та "Про внесення змін до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту" від 29.01.2003р. № 141, які нормативно закріплюють порядок перевезення організованих груп дітей (р.II):

Ст.63 Перевезення організованих груп дітей повинно здійснюватися із забезпеченням високого рівня безпеки та надійності транспортного обслуговування.

Ст. 64. Максимальна кількість дітей для перевезення автобусом не повинна перевищувати кількості місць для сидіння, визначеної технічною характеристикою та реєстраційними документами транспортного засобу.

Loading...

 
 

Цікаве